Ведомости: Проект Україна

Сварка Росії і України схожа на сварку сіамських близнят. Один каже: я зараз відріжусь! Інший нагадує: нікуди ти не подінешся, у нас печінка спільна. Росія залежить від України не менше, ніж Україна від Росії. При цьому Україна не може будувати свою державність інакше як на протиставленні Росії, а російські політики, мабуть, вважають, що набирають геополітичну вагу, грізно розмовляючи з сусідом.

Мєдвєдєв узагальнив російські образи у відеозверненні і відкритому листі Ющенка. Постачання зброї Грузії (з якою Росія воювала рік тому); перепони, що чиняться Чорноморському флоту Росії; самостійні, без участі Росії переговори з ЄС "з питання постачань газу до Європи" (мається на увазі угода про модернізацію української ГТС); витіснення російської мови з сфери освіти, культури, науки; спотворення "важких епізодів нашої загальної історії, трагічних сторінок великого голоду в Радянському Союзі <...> трактування Великої Вітчизняної війни як певного протиборства між тоталітарними системами"; порушення майнових прав російських інвесторів; продовження курсу на вступ в НАТО; втручання державної влади України в справи православної церкви; вимога України відкликати двох російських дипломатів.

При спокійному погляді на перелік образ легко відмітити, що це "родинні" образи — коли ми заздалегідь розраховуємо на допомогу друга, а він зайнятий своїми справами. Якщо уявити собі на місці України, скажімо, Швейцарію, то багато претензій російського президента здалися б дивними. Суверенна держава має право вступати в НАТО, продавати зброю іншій державі, не звертати увагу на чужу мову, виробляти свої правила стосунків з конфесіями і так далі. Дивно, що трактування історії (а історія вся складається з інтерпретацій) ставиться в ряд політичних гріхів української сторони.

Дивній емоційності російського виступу хочеться знайти раціональне пояснення. Важко повірити, що не дуже розумні дії українського президента могли так засмутити Москву, яка повинна відчувати свою силу і впевненість на фоні України, що перебуває у важкій кризі. Якого раціонального результату Москва хотіла б досягти своїм демаршем?

Можливо, це нова газова війна? Дуже дрібна причина для таких просторих заяв. Може, посол відправиться до Києва після прилюдних вибачень Ющенка за заполітизовування трагедії голоду 1932-1933 гг.? З текстів заяв Мєдвєдєва цього не випливає. Загальний сенс зводиться до того, що з Ющенком "ми більше не граємо" і чекаємо, коли його хтось замінить на посту президента.

Може, Росія включилася в українські вибори, як в 2004 р.? Якщо так, то вийшло дуже незграбно: традиційно проросійському кандидатові Віктору Януковичу така підтримка голосів не додасть, а надзвичайно низький рейтинг Ющенка, навпаки, здатна піднятися. Або Росія веде якусь хитру гру на користь Юлії Тимошенко?

Може, це стратегічна боротьба за вплив в умовах економічної кризи? Росія вважає, що в сусідів справи ще гірше, ніж у неї, і на такій "низькій базі" намагається відновити свою чільну роль на пострадянському просторі? Торгівельні війни з Білорусією, Литвою, продовження конфронтації з Грузією, тертя з Киргизією начебто укладаються в цей тренд.

Можливо, і справді політики в Кремлі вважають, що набирають глобальну вагу, вказуючи Україні на її місце? Але на чому заснована ця думка, важко зрозуміти. Росія з Україною і Росія без України — дві різні сили. Сварячись з Україною, Росія втрачає вагу, а не набуває. Росії життєво важливе справжнє партнерство з Україною, що формується природно, а не під тиском. Спроби тиску (не важливо газового чи психологічного) змушують українських політиків ще більше наполягати на протистоянні з Росією.

Назва оригіналу: Проект Украина
Джерело: Ведомости, 12.08.2009
Західна аналітична група
Обговорити на форумі