Куди піде Україна, якщо двері в Європу відкриває злочинець?

Ще не встигли вщухнути пристрасті після вбивства, скоєного регіональним "князьком" Лозінським, як країна вже жваво обговорює новий шокуючий інцидент - напад мера Ужгорода Сергія Ратушняка на волонтерку громадської організації Арсенія Яценюка "ФРОНТ ЗМІН". Ратушняк привселюдно порушив п’ять статей кримінального кодексу, зокрема розпалення міжнаціональної ворожнечі. Однак дикий інцидент поки не викликав адекватної реакції ні силових органів, ні політиків.

Подробиці інциденту з ужгородським мером відомі всій країні. Двометровий градоначальник, що, за його ж словами, "за п'ять секунд поламає будь-якого мужика" напав на студентку, котра роздавала листівки "ФРОНТУ ЗМІН", і завдав їй тілесні ушкодження різного ступеня важкості. Під час огляду лікарі виявили в неї садна на шиї, забиття задньої частини шиї, струс мозку й шоковий стан.

Йдеться не тільки про хуліганство й завдання тілесних ушкоджень, а й про перевищення повноважень посадової особи, перешкоджання діяльності громадської організації, а також розпаленні національної ворожнечі.

Тобто мер примудрився заразом порушити п'ять статей Кримінального кодексу. Але ж його вибрали для того, щоб наводити порядок у місті: каналізацією займатися, водопостачанням, сміття вивозити - працювати на тих людей, які за нього проголосували.

Після певних вагань, прокуратура Закарпатської області все-таки порушила кримінальну справу проти Ратушняка. Правда, поки тільки за ч. 1 ст.296 (хуліганство) і ч.2 ст.365 (перевищення службових повноважень) Кримінального кодексу. Судячи з першої реакції силових органів, кваліфікація дій мера від початку звужується. Не поспішають засуджувати дії Ратушняка й провідні політики – за винятком лідера "ФРОНТУ ЗМІН", який заступився за свою активістку й пообіцяв довести справу до Генеральної прокуратури.

Чому мовчать перші особи? З-поміж перших осіб держави своє ставлення до інциденту висловив тільки Президент України. Проте він висловив занепокоєння лише щодо хуліганської складової інциденту, й жодним словом не згадав про інші порушення.

Бездіяльність політичної верхівки України й силових органів здається дикою, з огляду на власну мотивацію вчинку Ратушняка. Відповідаючи на запитання журналістів, чому він напав на волонтерку, Ратушняк сказав буквально таке: "Кримінальний елемент єврей Яценюк вирішив, що це вибори в сільську раду Ізраїлю... Якби вона (потерпіла – ред.) так матір, батька несамовито захищала – Бог із ним. Але жидка, – вибачите".

Представник офіційної влади, мер Ужгорода – міста, що відкриває всій Україні ворота в Європу, – Сергій Ратушняк у своєму робочому кабінеті на тлі державного прапора на всю країну заявив (і повторив у кількох інтерв'ю й офіційних заявах), що напав на активістку саме тому, що вона працює "на євреїв". По суті, від імені української держави виступив із заявою, що дискримінує людей за національною ознакою.

Лазаренко й послідовники. На жаль, у нашій країні місцевим князькам все сходить з рук. Найчастіше ми навіть не знаємо про те, які злочини відбуваються під їхнім прикриттям в тому чи іншому місті. Коли ж їхні вчинки стають відомі, то виявляється, що судити нікого, адже високопоставлені злочинці, як правило, ховаються за кордоном. Так вчинив Лозінський.

Звідки така безкарність? Причина в тому, що в країні склалася система влади, за якої місцеві представники загальноукраїнських політичних сил, що є в парламенті, отримують від останніх щось на кшталт мандату на повне володіння довіреними їм територіями – областями, містами, селами. Тому й дозволяють собі все - хто влаштовувати полювання на селян, хто - проповідувати "підданим" нацизм і переслідувати інакодумців. "Кріпакам" у такій країні, ясна річ, живеться нелегко. Зате "хрещеним батькам" системи легко керувати "електоратом". Бо хто краще зможе виконувати завдання своїх патронів, ніж лозінські й ратушняки - повноцінні "господарі" регіонів?

До речі, обидва ці "діячі" починали політичну кар'єру з "Громади" Лазаренка - відомого "господаря" Дніпропетровської області, що прагнув заволодіти всією Україною. Так що успадкування методів простежується чітко.

Немає іншого виходу. Тому й мовчать наші лідери, що саме вони й перебувають згори нинішньої системи. Вони – політики начебто б протилежних таборів, але по суті нічим не відрізняються між собою – розділили країну на такі маленькі сфери впливу, вотчини, в яких одноосібно панують лозінські й ратушняки. Якщо засуджувати кожного лозінського й ратушняка, хто на них працюватиме?

Для України це мовчання рівнозначне смерті. Потрібно говорити, писати про наших місцевих баронів і їхні політичних патронів, вимагати поваги до нас, громадян. Адже якщо не зламати цю систему, країна може буквально розсипатися. Адже після 2004 року ми живемо в державі, поділеній надвоє. Один Бог знає, на які й на скільки частин може розділити Україну майбутня президентська кампанія, якщо політичну дискусію вестимуть люди рівня Ратушняка - із використанням кулаків і нацистської риторики.

Автор: Сергій ЗАРУБІНСЬКИЙ
Обговорити на форумі