Психологи радять: Протестуй, бо збожеволієш!

Психологи довели: заздрість до більш заможних співгромадян призводить до депресії, стресу і розладів здоров’я. У країнах з яскраво вираженим соціальним розшаруванням психічні захворювання виникають значно частіше, ніж там, де доходи людей не надто різняться.

Про це йдеться в доповіді Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Авторка доповіді Лінн Фрідлі зазначає, що, приміром, британці мають у декілька разів вищі шанси потрапити до психлікарні, ніж жителі Швеції.

Зарплата шведів-керівників вищої ланки різниться від платні підлеглих не більше ніж у 2-3 рази, водночас у Британії різниця сягає 10-20 разів. В Україні ж, за даними ООН, це розшарування ще більше. Тож, за висновками ВООЗ, ми маємо чимало шансів потрапити до божевільні.

Чи це правда? Із таким запитанням кореспондент "Експресу" звернувся до наукового співробітника Інституту соціальної та політичної психології АПН України, кандидата психологічних наук Павла ФРОЛОВА.

— Павле Дмитровичу, чи справді значне соціальне розшарування може призвести до розладів психіки?
— Справді, чимало психічних розладів має соціальні причини. Зокрема, це стосується такої загадкової хвороби нашого часу, як шизофренія. Людям властиво порівнювати своє матеріальне та соціальне становище зі становищем знайомих, сусідів тощо. У разі, якщо воно дуже різниться, у людини виникає стан стресу. Вона усвідомлює: як вона не працювала б, їй буде дуже важко або ж неможливо досягти такого ж рівня достатку. Тому виникає спокуса "втекти" у хворобу.

У суспільствах, де всі живуть із приблизно однаковим рівнем заможності, таких явищ не виникає. Також захищені від них представники кастових суспільств. Наприклад, в Індії, де соціальне розшарування дуже велике, але є поділ на касти, люди не відчувають дисонансу. Вони вважають, що так їм судилося від народження. Релігійна система виправдовує те становище і таким чином знімає соціальну напругу.

— Мабуть, для нас це не вихід?

— Звичайно. Однак не шукати його не можна: соціальна нерівність — одна з причин злочинності, самогубств, хвороб. Тож слід знаходити вихід в інший спосіб. Якщо людина свідома, вона починає активну соціальну діяльність, бере участь у політичних рухах, громадській роботі, шукає чи утворює спільноти.
Дуже шкода, що сучасне телебачення, інші ЗМІ, література не показують людині такого шляху вирішення своїх проблем. Нині можна побачити, як герої телепередач опускаються на саме дно, стають злочинцями, спиваються тощо. Культ героя як антисоціального елемента, злочинця, убивці — дуже кепський приклад для молоді. Чому б не пропагувати конструктивних форм самореалізації?

— Чи соціальний протест, політична діяльність — єдині способи втечі від можливого божевілля?
— Ні. Залишаються ще релігія, медитація, інші духовні практики. Завдяки їм людина переконується, що важливе — здоров’я, а багатство насправді не вимірюється грошима. Економічна криза показала, що навіть мільярдери миттєво стають банкрутами та закінчують життя самогубством.

Про те, що багатство — не мета життя, доводить і той факт, що в Україні існує рух людей, які досягли чималих статків, мали власні фірми, але полишили все і вирішили жити якомога далі від цивілізації. Вони живуть без телевізора, джипа чи мобільного телефона і чудово почуваються.

Автор: Петро ЯЦЕНКО
Обговорити на форумі