Російсько-грузинська війна: Спроба номер два

Складається враження, що певні політичні речники ЄС і, зрозуміло, що і РФ доклали багато зусиль для того, щоб напередодні річниці російсько-грузинської війни так і не з’явилося головної відповіді на питання, пов’язані з війною Росії з Грузією.

Враховуючи сумну здатність російських військових інтервенцій повторюватися не тільки протягом десятиліть, а навіть століть, примара російсько-грузинської війни знову повернулася у поле зору ЗМІ. Друга річниця початку війни РФ з Грузією стала другорядним чинником уваги до минулорічних подій.

Російські ЗМІ оприлюднили цілий ряд заяв про спроби грузинських військових здійснити артилерійські обстріли абхазьких сіл і навіть навели назви населених пунктів, де буцімто ці обстріли мали місце. Однак міжнародні оглядачі не підтвердили факту обстрілу. Російська сторона, а точніше особисто президент Росії Дмитро Медведєв заявив: "Отримана військова перемога. Переконаний, що свого часу справедливе та суворе покарання, сувора розплата паде й на тих, хто віддавав злочинні накази". Отже, Президент Росії нарешті визнав, що російська сторона здійснювала не "миротворчу" місію в Грузії, а вела війну на її території.

Така наполегливість та переконаність у власній безкарності російської сторони свідчить про те, що міжнародна спільнота так і не змогла переконати керівництво РФ у необхідності відмови від використання зброї як інструменту впливу Росії на Кавказі.

Якщо друга чеченська війна розглядається як один з передвиборчих ходів Володимира Путіна, то перша і, сподіваємось, остання війна Росії з Грузією стала спробою керівництва Росії перевірити готовність США та Європейського Союзу виступити активним гравцем на Кавказі.

Те, що спроба була вдалою, свідчить нещодавній символічний візит віце-президента США Джозефа Байдена до Грузії, який вкотре обмежився заявами про підтримку демократії.

Те, що стосунки між Москвою та Вашингтоном перейшли у нову фазу відносин, вказує і поведінка самого президента США Барака Обами. Він так і не зробив заяви про те, що територія Грузії є окупованою. Під час візиту до Москви він сказав лиш, що США наполягає на територіальній цілісності Грузії.

Головною дискусійною темою, яку запропонували владні кабінети Москви та Вашингтону, стало питання продажу озброєнь Грузії. В той час як РФ наполягає на введенні ембарго щодо ввезення озброєнь на територію Грузії, США висловлює думки щодо непотрібності цих обмежень.

З політичної точки зору є зрозумілим, що військова доктрина Грузії в найближчий час може бути виключно оборонною, а не наступальною. Адже остання може призвести до втрати повного суверенітету.

Чому ж тема продажу озброєнь Грузії настільки непокоїть дві світові столиці? Можливо, американські аналітики не виключають нового збройного конфлікту на території Грузії, який буде ініційований Росією або проросійськими незаконними урядами Абхазії та Південної Осетії?

Повертаючись до подій минулого року, мусимо констатувати, що західна півкуля не мала сценаріїв реакції на початок російсько-грузинської війни. Мало того, до цього часу відсутня однозначна реакція країн ЄС на факт розв’язання війни Російською Федерацією проти Грузії.

Наявність такого амбівалентного ставлення західного світу до спроб РФ утримати вплив на пострадянському просторі за допомогою військової сили говорить не тільки про наявність проросійського лобі у цих країнах, а й про відсутність розуміння геополітичної стратегії Росії. РФ використала локальну війну на Кавказі для демонстрації факту свого домінування у всьому каспійському регіоні.

Те, що війна у Грузії не була зупинена зусиллями країн ЄС, з застосуванням усього необхідного дипломатичного потенціалу, є загрозливим діагнозом для всієї західної політичної еліти.

Попри те, що минув цілий рік, міжнародна комісія зі з’ясування обставин конфлікту на чолі з Хайді Тальявіні, представником швейцарського дипломатичного корпусу, досі не надала результатів роботи. Хоча попередньо презентація докладу комісії мала відбутися вже 31 липня 2009 року.

Складається враження, що певні політичні речники ЄС і, зрозуміло, що і РФ доклали багато зусиль для того, щоб напередодні річниці російсько-грузинської війни так і не з’явилося головної відповіді на питання, пов’язані з війною Росії з Грузією. Можливо, що частина західноєвропейської еліти особисто зацікавлена у відсутності результатів роботи комісії.

В 1938 році, коли у Мюнхені Адольф Гітлер отримав від західноєвропейських країн можливість для обґрунтування анексії частини Чехословаччини, вартість дипломатичних договорів була вищою. Агресор мусив отримати письмовий дозвіл на окупацію території.

Вартість слів підтримки та візитів європейських та американських дипломатів по відношенню до Грузії ще менша. Адже збройний конфлікт Російської Федерації на території Грузії призвів до аналогічних результатів. Тобто привів не просто до втрати частини законних територій, а й фактичної окупації російськими військами, яким вже не потрібен статус миротворців на території самопроголошених республік, повідомляє Новинар.

Обговорити на форумі