Система знищення українства

В Україні доволі чітко спостерігається якесь певне розшарування між людьми. Не можна сказати, що це класові розшарування чи поділ на бідних і багатих. Хоча й це є. Але люди поділені на тих, хто має певні "блати", привілеї, переваги, зв’язки, що дозволяють переступати закони, порушувати їх і тих, хто не може нічого добитися чи вирішити самостійно. Цю другу категорію людей нині чомусь модно називати "простими смертними".

Таке розшарування створене руками і створювалося роками. Впродовж минулої епохи затятої совдепії обіймачі посад різної величини створили свою надпотужну, ефективно діючу й донині систему переваг і привілеїв. Ця система особливо активно експлуатується сьогодні, в умовах повної безвідповідальності, безкарності, кругової поруки, хабарництва, беззаконня, чиновницького хамства. Все це стало неминучим наслідком її безмірної експлуатації. Адже кожна система повинна мати якісь свої обмеження, противаги… Нажаль, лише не в українських умовах і не та система, яка дає додаткові блага чиновнику. Нинішнім українським можновладцям не вистачає ні таланту, ні фантазії, ні бажання відмовитися від плодів цієї системи. Надмірні апетити призвели до того, що сьогодні контроль над системою втрачено і як вийти із нинішньої кризової ситуації, нажаль, сказати ніхто не може.

Чому так сталося? Наводять 6-ть головних елементів цієї системи, чи правильніше напрямків діяльності чиновників, що призвели до нинішнього стану речей. Переконаний, що не знайдеться людини, яка не погодиться із притаманністю нижченаведеного в повсякденні, а також їх згубним впливом на власну гідність кожного українця і, як наслідок, українство в цілому.

1. Приниження гідності окремої людини і нації в цілому. Цей пункт найкраще діє саме на теренах України, яка тривалий час була підлегла, окупована. Пропагандистська машина радянської імперії використовувала дуже багато засобів, які і сьогодні спрацьовують не гірше. Наприклад, високопарні розмови про зміцнення української мови і в той же час створення умов повного знищення літератури, цікавої преси і телебачення на українській мові (вже не говорячи про кіно). Гумор на телебаченні транслюється лише в потрібних рамках. Патріотичні передачі чи фільми, якщо такі і є у невеликих кількостях – лише у надто пізній час, коли нормальні люди сплять. Анекдоти на російській мові з переходом на ламану українську лише в випадках, коли потрібно підкреслити меншовартість саме українця. В гумористичних програмах розумний і позитивний персонаж говорить російською мовою, а дурний і негативний – українською. Загальновідомі "звьозди" української естради виконують попсові пісні російською мовою, а в той же час стрілецьких, повстанських пісень, шлягерів на українській мові – не чути. Всіма засобами масової інформації втокмачується думка про те, що кожен народ заслуговує на своїх керівників і що наш народ не вміє працювати (хоча всім відомо, що українці, потрапивши в належні умови, скажімо в Канаді, Австралії, Італії, Іспанії чи Португалії, користуються повагою саме за своє працелюбство і творчий розум).

Чомусь полька над колискою свого немовляти каже "Ти єсть поляк". А нас навчили казати – "Баран, баран, буць…". У котрої дитини почуття власної гідності згодом буде міцнішим?

2. Забезпечення низького рівня життя людини задля витіснення з свідомості непотрібних думок, крім щоденних турбот про виживання. Цей прийом використовувався для утримання рабів ще в Римській імперії. Подразнення тваринних інстинктів, які посилюються в екстремальних ситуаціях. Звичайно, в таких умовах важко зберегти людську суть і високу духовність, особливо в той момент, коли всі ідоли впали, а віра в Бога останнє століття застосовувалась як синонім до слова неосвіченість. Телебачення ж безперервно крутить низькопробні стрічки з пропагандою насильства, шахрайства і шалену любов до грошей.

Даний метод чітко спрацював саме впродовж останніх 7-8 місяців. Якщо порівняти рівень життя людей на початку чи у середині 2008 року (коли у людей появилося щось нове – холодильник, телевізор, авто, тощо…) і рівень життя сьогодні, коли з кінця 2008 року чиновники різноманітними махінаціями фактично видурили у людей готівкові кошти та здешевили більше як наполовину заощадження. Взагалі, як на мене, то в жодній країні світу такого немає і не було: люди тримають свої чесно зароблені кошти у банках на депозитах, на очах людей ці гроші починають здешевлюватися (згадаймо стрімке падіння гривні по відношенню до валют), а чиновники різноманітними заборонами, постановами, розпорядженнями не дозволяли знімати кошти із депозитних рахунків, тим самим штучно збіднюючи все населення України. І, як результат, люди перестають думати про щось краще. А, як правило, починають думати – аби не гірше…

Та згадаймо просте-повсякденне: коли питаєш колегу, знайомого, друга "Як справи?", то що чуємо у відповідь?

3. Метод приманки і гачка. Такий метод набув найбільшого розвитку в СРСР завдяки лозунгу, що все навкруги наше, тобто спільне... тобто колгоспне, тобто, як на мене, нічиє. Прикладом цього є те, що ми так донині живучи і кажемо: "наша Україна", "наша держава", "наше місто". Якщо людина живе у багатоповерхівці, то як, як правило каже? У "нашому будинку" немає води, чи у "моєму будинку" немає води? Школяр як каже: у "нашому класі" чи у "моєму класі"? А в цей же час француз каже – "моя Франція", американець – "моя країна", "моя школа". А у нас все наше… колгоспне.

Даний метод добре працює не на користь українця. Людина отримує щось із державної чи комунальної (тобто, загальної) власності чи якісь окремі пільги, інколи навіть не розуміючи, що те, що їй зробили, не зовсім законно. Це – приманка. Далі йде гачок. Громадянину делікатно натякають на те, що ці справи можуть потягнути за собою адміністративну або кримінальну відповідальність. За гачок одразу не смикають – дають рухатись в потрібному напрямку. Варто лише зробити крок в інший бік, як жертва вже висить і може лише тріпатись. Приманка може бути будь-яка, від дощечки чи цеглини з робочого місця до квартири.

4. Кругова порука. Цей пункт найбільш складний для розуміння пересічним громадянином, скажімо, зі Швеції. Яким психологічним впливом чи гіпнозом треба діяти на людину, щоб вона, перебуваючи на межі бідності і жебрацтва, ідентифікувала себе з корумпованим чиновником або іншим злочинцем, що викрадає мільярди з державної казни? І при тому говорила собі та іншим: всі ми однакові, і на його місці зробила б так само. І ніхто не хоче свідчити в суді проти злодія саме з цих міркувань. Тут криється цілий моральний кодекс, який склався у головах кожного за часів соціалізму.

5. Пошук ворога. Це наука відволікання. Для України нема нічого нового, тільки своя специфіка. Засобами телебачення, преси, в розмовах з людьми місцеві чиновники втлумачують, що в усьому поганому винні націоналісти, а ще прапор "жовто-блакитний". Безсумнівно, чиновнику змінити прапор – раз плюнути. Він залишиться на державній посаді на своєму місці, або на подібному в іншій структурі хоч буде прапор білий, хоч червоний, хоч сіробуромалиновий. Постраждають, як завжди, прості люди, бо революції без жертв бувають дуже рідко. В черговий раз позбутися своїх ворогів чиновник прагне руками задуреного, озлобленого злиднями народу.

6. Перекручування фактів. Цей пункт, мабуть, найбільш зрозумілий. Згадаймо галас, який здіймає наш "найближчий сусід" з приводу розсекречення архівів КДБ і дослідження з метою відновлення справедливості та відродження пам’яті стосовно визвольної боротьби вояків ОУН-УПА, Голодомору, героїчних постатей Шухевича, Бандери, тощо. Адже стає зрозуміло, що за часи радянської імперії ці дані були перекручені з тією метою, щоб з українця зробити рядового "совєтського гражданіна"… Адже не можуть мати холопи своїх героїв, не можуть зі зброєю у руках захищати свою землю – це неможливо. На старих світлинах чи у старій кінохроніці видно, які гуцули були щасливі від визволення Карпат радянськими військами, мабуть з радістю сказали: "керуйте нами!" І це втовкмачувалося в голови. Тому, радянська влада і залишилася на території України на 70 років. Але чи так було насправді? Дякувати Богу, нині ми маємо більше правди і, як на мене, коли читаєш правдиві факти, а не перекручені, волосся дибки стає, мороз шкірою біжить…

Аналізуючи викладене, нині стає ясно, як можна безсоромно шантажувати, вимагати, красти, зберігаючи гарне обличчя. За допомогою ЗМІ чиновники легко дають зрозуміти пересічному громадянину що чорне – це біле, а біле – це чорне.

Доходжу до того висновку, що кожен з нас самостійно повинен не чекати, а починати із себе і у собі українця виховувати самостійно. Як показує новітня історія незалежної України – чиновники не хочуть бути українцями. Не раз задумуюсь: за що народ наш на це все заслуговує? Чому люди наші живуть так бідно? Чому відгороджені парканами, дротами, кордонами від Європи? Невже там не такі самі люди? Чому в Україні є люди, а є нелюди? Невже ми не заслуговуємо на кращу долю?

Автор: Віталій ВАНДИЧ, для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі