Комусь цей начальник ДАІ здавався суворим…

Подальший розвиток українського суспільства немислимий без надійного функціонування усіх гілок державної влади. У цій багатовекторній структурі увагу громадськості дедалі більше привертає робота Міністерства внутрішніх справ, особливо, Державтоінспекції, працівники якої постійно перебувають у контакті з учасниками дорожнього руху.

Служба ДАІ постійно вдосконалювалася завдяки зусиллям колишніх її керівників. Нині ми розповідаємо про Богдана Петровича Гдичинського – полковника міліції у відставці, депутата обласної ради (фракція БЮТ), котрий одним із перших ще понад десять років тому зорієнтував службу державтоінспекції Прикарпаття на стиль роботи дорожньої поліції західних країн.

На Коломийщині Богдана Петровича добре пам’ятають, згадуючи теплим словом. Шкодують, що свого часу енергійного начальника ДАІ Коломиї перевели до обласного центру. Адже чимало добрих справ зробив як для мешканців міста, так і для піднесення авторитету довіреної йому служби.

- Природжений керівник і неабиякий організатор – згадує про Б.Гдичинського колишній його начальник полковник міліції у відставці М.Мартинюк. – Він завжди дивився у завтрашній день, прораховуючи свою роботу на два кроки вперед. Не знаю такої проблеми, з якою Богдан не міг би впоратися. Шкода, що його наступникам забракло аналогічних здібностей…

Двадцять років тому служба ДАІ вважалася найслабкішою ланкою коломийської міліції. П’ятьом працівникам автоінспекції годі було дати раду у дорожній безпеці на вулицях великого міста. У підрозділі не було навіть чим виїхати на аварію – жодного патрульного автомобіля, не кажучи вже про інші технічні засоби. Помітно накульгувала службова дисципліна, панував нездоровий моральний клімат. Одне слово, не підрозділ, а "розбите корито".

Коли на вулиці Коломиї виїхало 12 патрульних машин і рух транспорту почали контролювати 20 співробітників ДАІ, порушникам дорожньої дисципліни стало тісно. Новий начальник Державтоінспекції почав впроваджувати свою схему боротьби з аварійністю. Не лише зусиллями особового складу. Найперше, він налагодив тісні зв’язки з пресою і телебаченням, надавши роботі ДАІ широкої гласності та можливості відкритого діалогу з учасниками дорожнього руху, керівниками автогосподарств. Пліч-о-пліч з інспекторами дорожньо-патрульної служби працював громадський актив.

Коломияни відчули, що у місті з’явилася потужна, мобільна і організована служба ДАІ. Поширилися чутки, що з хабарем у кишені до Гдичинського краще не підходити. Виставить за двері та ще й присоромить. Люди сміятимуться…

Комусь цей начальник ДАІ здавався суворим, але доброзичливим, іншим – вимогливим, але людяним. Проте всі знали, що помисли Богдана Петровича спрямовані на поліпшення роботи служби у всій її повноті та багатогранності.

Не міг він змиритися з тими нездалими умовами, у яких доводилося працювати особовому складу. "Як приймати громадян, коли самим ніде повернутися?" – доводив своєму начальству. Відповідь була лаконічною: "Будуй, вдосконалюй, оснащуй".

Невдовзі відділення ДАІ перейшло до новозбудованого приміщення, де розмістився ще й взвод дорожньо-патрульної служби. Скептично глянувши на друкарську машинку, Б.Гдичинський мовив подумки: "Добрий день і прощавай". Допоки в інших підрозділах ДАІ нещадно клацали на друкарках "Ятрань", вперше у коломийському відділенні ДАІ запрацювала комп’ютерна і копіювальна техніка. Богдан Петрович змусив підлеглих опанувати її та використовувати у роботі з документами. Для фіксації порушень правил руху і підготовки матеріалів на телебачення підрозділ мав на озброєнні відеокамеру.

Це нині нікого не здивуєш комп’ютерами, принтерами, сканерами та відео- знімальною апаратурою. А тоді, на початку 90-х, дехто чухав потилицю і не міг второпати, для чого Гдичинському потрібні ці технічні чудеса? Адже допіру обходилися без них. Необхідність новизни зрозуміли згодом. Водночас підлеглі бачили, що вимогливість керівника поєднується з турботою про них. Богдан Петрович пам’ятав про їхні сім’ї та незавидні побутові умови. Навряд чи хто з начальників відділень ДАІ міськрайорганів міліції спромігся за короткий термін збудувати для своїх працівників три житлових будинки. Майже 30 співробітників міліції вселилися у нові квартири.

- Інспектор працюватиме з повною віддачею лише тоді, коли його сімейний тил житиме у людських умовах, - зауважував Б.Гдичинський. – Тим паче, що служба – це не тільки робота, але й певний ризик…

Якось у коломийському відділенні ДАІ у службових справах побував тодішній начальник УМВС в області генерал-майор міліції А.Француз. Досвідчений керівник одразу зрозумів, що стиль роботи головного державтоінспектора Коломиї спрямований на перспективу. Тому й запропонував Богдану Петровичу посаду заступника, а потім й начальника обласного управління державтоінспекції.

Вникнувши у роботу обласного підрозділу, Б.Гдичинський виявив ряд недоліків, що гальмували розвиток служби. Окреслилося коло співробітників, котрі недбало ставилися до виконання своїх обов’язків. Цікавим є те, що Богдан Петрович жодного з них не звільнив з посади. Дохідливо виклав свої вимоги і встановив неухильний контроль за виконанням. Колектив запрацював з повною віддачею. Перед ним новий начальник чітко окреслив перспективи на найближчі роки. Маючи за звичку дивитися далі на кілька щаблів, він вже тоді, дванадцять років тому, почав орієнтуватися на європейські стандарти.

Найперше, було відремонтоване і переобладнане під західний манер триповерхове приміщення ДАІ. Прийом громадян став значно зручнішим. Кожна служба запрацювала на оперативне вирішення проблем водіїв і керівників автогосподарств. Для цього управління ДАІ УМВС було оснащено найсучаснішою оргтехнікою. Розширився реєстраційно-екзаменаційний підрозділ. Задля зручності населення, нові відділення цієї служби почали функціонувати у Косові та Надвірній.

Оглянувши рухомий склад ДАІ, що складався, здебільшого, зі стареньких "Жигулі", Богдан Петрович запевнив колектив, що у подальшому інспектори ДПС нестимуть службу на іномарках. У це мало хто повірив. Та за короткий час до Івано-Франківська прибула ціла автоколона патрульних автомобілів іноземного виробництва зі спецобладнанням. Загалом працівники ДАІ області пересіли на 100 нових машин. Інспектори одержали нові радіостанції "Рексон". Контроль на автошляхах став більш жорстким і тотальним.

Наприкінці 90-х років управління ДАІ УМВС в Івано-Франківській області перебувало вже на такому рівні, що у 1997 і 1998 роках Міністерство внутрішніх справ України організувало на теренах Прикарпаття семінари-наради з керівниками управлінь ДАІ УМВС України. А це означало, що досвід роботи місцевої Державтоінспекції поширився на всю державу. Методи роботи Б.Гдичинського перейняло чимало начальників ДАІ інших областей України, що, без сумніву, позитивно вплинуло на імідж Івано-Франківщини.

Тому цілком закономірно, що невдовзі Богдана Петровича призначили заступником начальника УМВС в області, а згодом – на керівну посаду в МВС України. Організаторські здібності цілеспрямованого і талановитого керівника визнали і у Державному управлінні справами Президента України, де Б.Гдичинському запропонували доволі відповідальну посаду – заступника керівника ДУС.

Працюючи у Києві, Богдан Петрович пам’ятав про міліцейський колектив Прикарпаття, з якого вийшов. У 2002 році він посприяв виділенню коштів на придбання 150 квартир для співробітників міліції.

Чимало працівників ДАІ, працюючи під орудою Богдана Петровича, перейняли його стиль керівництва, відповідальність і професійне ставлення до своїх обов’язків. У певній мірі це дозволило їм у подальшій службі отримати призначення на керівні посади у міліцейській структурі. Зокрема, І.Лехіцький, Я.Манжелей, М.Гусак, М.Кизимишин, Л.Бейчук очолили обласні управління ДАІ, або ж були призначені на посади заступників начальника УМВС.

Не один раз доводилося бачити на письмовому столі Богдана Петровича у ВАТ "Укрнафта", де нині він працює заступником голови правління, сотні вітальних листівок. Приходять вони звідусіль. Особливо багато у жовтні – в день народження. Всі вітання написані щиро, від серця. Але особливу зворушливість викликають листівки з Коломийщини – краю дитинства, зрілості та перших кроків нелегкої служби.

Примітка: Богдан Петрович Гдичинський закінчив Чернівецький державний університет, його історичний та юридичний факультети. Кандидат політичних наук (зі спеціальності "Політичні інститути та процеси"). Заслужений юрист України. Нагороджений Почесним знаком МВС України, Хрестом "Слави" (відзнака МВС України), орденом Святого князя Костянтина Острозького (відзнака Тернопільської єпархії УАПЦ ), Святого Миколая Чудотворця, Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня. Також йому присуджена нагорода Святійшого Патріарха Київського і всія Руси-України Філарета за заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви.

Автор: Олесь ПАВЛОВИЧ
Обговорити на форумі