Годівниця для Юлі

У середині липня президент заветував новий варіант Бюджетного кодексу, який просуває уряд. Експерти також вважають, що зміни до цього найважливішого фінансового документа, які Юлія Тимошенко називає "справжніми, обґрунтованими, глибинними реформами", не відповідають на запитання, як наповнити дірявий бюджет України, однак зосереджують в руках прем’єра безпрецедентний адміністративний ресурс.

У новому Бюджетному кодексі Юлія Тимошенко обіцяє збільшити надходження від податків на місцевому рівні. Але разом із тим вона фактично позбавляє місцеві ради права розпоряджатися цими грошима, адже, за новим кодексом, всі надходження від місцевих податків спрямовуються безпосередньо до центру, в Держказначейство. І лише після цього уряд їх розподілятиме – тобто вирішуватиме, кому з місцевих рад повернути частину зібраних ними ж податків, скільки повернути й чи повернути взагалі. Що це, як не прагнення поставити місцеві влади в рабську залежність від особистої відданості прем'єр-міністру?

Згідно зі старим Бюджетним кодексом, 20-30% податків, зібраних на місцевому рівні, залишають у себе й розподіляють самі місцеві ради, які добре знають потреби людей. Щодня вони направляють ці кошти на невідкладні потреби місцевої громади. Тепер від місцевих рад на центральний рівень ітиме 100% податків і зборів. Неважко припустити, що гроші в бажаному обсязі отримають назад тільки ті сільради й муніципалітети, які будуть підтримувати ініціативи Кабміну й виборчу кампанію прем’єра.

Заступник голови ради Всеукраїнської громадської організації "ФРОНТ ЗМІН" Андрій Пишний просить керівників місцевих рад бути обережними, уважно прочитати текст запропонованого документа й не вірити порожнім обіцянкам. Адже, на його думку, новий Бюджетний кодекс "не має нічого спільного з оздоровленням економіки й бажанням надати регіонам фінансову самостійність". Андрій Пишний попереджає, що зміни до Бюджетного кодексу, які пропонують БЮТ і ПР, – це черговий віртуальний проект з метою попіаритися перед виборами, "повісити морквину перед носом" голів місцевих рад, щоб вони розуміли, за кого голосувати.

Із ним важко не погодитися, адже в цьому проекті неможливо знайти відповідь на головне запитання: як максимально наповнити бюджет України. Погляньте самі – автори змін до Бюджетного кодексу пропонують формувати бюджети всіх місцевих органів прямо з Кабінету Міністрів. Якщо раніше гроші виділялися з центру в область, що перерозподіляла їх по районах, то тепер 12,5 тисяч представників місцевої влади – областей, районів, сільських рад – займатимуть чергу в Міністерство фінансів, аби спершу затвердити бюджет, потім отримати фінансування і, нарешті, відзвітуватися за його виконання.

Можна тільки уявити, скільки часу знадобиться для затвердження всіх цих бюджетів, якщо навіть зараз, коли Кабмін має справу тільки з 700-ма з них, затримка узгодження може тривати три-чотири місяці, а то й півроку. Крім того, збільшення кількості бюджетних планів більш ніж у 17 разів вимагає такого ж збільшення чиновницького апарату, тобто додаткових витрат на персонал.

Необхідність таких витрат можна було б зрозуміти, якби вони допомогли збільшити грошові надходження до бюджету країни. Але від того, де формуватиметься бюджет, грошей у держави однаково не додасться. Щоб це проілюструвати, Андрій Пишний радить уявити тарілку, наповнену бюджетом. Хіба збільшиться кількість грошей у тарілці від того, скількома ложками з неї їсти – сьомастами чи дванадцятьма тисячами?

Деякі місцеві ради сподіваються на 10% прибуткового податку, які новий Бюджетний кодекс обіцяє залишити в місцевих бюджетах. На перший погляд, у влади на місцях з’являться додаткові ресурси для розвитку. Але що робити депресивним регіонам, які практично не мають зборів від цього податку? Ця норма збільшить прірву між бідними й багатими регіонами.

Узагалі, місцеві й державні бюджети недовиконуються сьогодні приблизно на 25%. Щоправда, спеціально вигадана система статистики дає Кабміну змогу показувати виконання бюджету. Тож 10% не врятують становище. Краще місцевим бюджетам залишили б ті 75%, які вони сьогодні реально отримують.

Нині країна зупинилася за один крок від контрольованого бюджетного хаосу. Народним депутатам залишилося тільки побороти вето президента. Якщо основні політичні сили домовляться знову, нова редакція Бюджетного кодексу України буде проголосована у вересні. А коли Бюджетний кодекс стане законом – ніщо не зможе зашкодити Юлії Тимошенко будувати тоталітарну модель економіки, зосередити у своїх руках контроль над бюджетними коштами й отримати безпрецедентний особистий вплив на регіональну владу всіх рівнів.

Джерело: "весь Кіровоград"
Обговорити на форумі