"Працювати" матір’ю 15 дітей — то важко тільки спочатку

Коли у твоїй родині п’ятнадцятеро дітей, щодня маєш одну й ту ж "арифметику". Приміром, приготувати 10 літрів борщу, зварити 7 кілограмів картоплі, насмажити 2 кілограми котлет та 4 кілограми риби. І все це велика родина може з’їсти за один-єдиний раз! А ще маєш думати, скільки потрібно автівок, аби всім разом кудись поїхати. На щастя, останню проблему багатодітній родині Зюзькіних із села Новомиколаєвка на Херсонщині вдалося вирішити — сім’я обзавелась особистим мікроавтобусом. Ключі від "Газельки", яку придбали на гроші благодійників, у "доважок" до звання "Мати-героїня" вручив родині голова Херсонської облдержадміністрації Борис Селенков. А водія й шукати не довелося — водить "бусика" старший син Зюзькіних Микола.

"Зюзькін пляж". І Валентина, і її чоловік зростали у багатодітних родинах. У Валі — шестеро сестер і братів, у чоловіка Сергія — семеро. Тож, коли вони побралися, вирішили підтримати родинну традицію. Першого малюка Валентина народила в 20 років. Зараз старшому сину вже 26, а молодшому — 5 років. Поки дітей було небагато, жінка працювала і садівником-бригадиром, і на заводі. А зараз... зараз вона працює просто мамою — і дуже щаслива!

47-річна Валентина пригадує свою молодість, коли діти ще були маленькі. Ой і важко тоді було їй, недосвідченій, впоратися з розбитими колінцями та сльозами своєї малечі. Багатодітна мати й сама плакала ночами від утоми. У шухляді, де завжди лежали напоготові зеленка та бинти, була і валер’янка, щоб самій заспокоїтись від щоденної напруги. Але той важкий період — уже позаду. Тепер, коли діти виросли, Валентина вже спокійна за їхнє майбутнє. Усі здорові, доглянуті, добре вчаться. У школі лише подяки чує від учителів. Старші допомагають за молодшими наглядати. То й мати почувається, ніби на світ народилася...

Родина в Зюзькіних — роботяща. Із харчів купувати на ринку практично нічого не доводиться: овочі, фрукти, зелень — усе це на городі росте. А за живністю, яка кукурікає, рохкає та мукає, наглядають молодші діти. — Ось спробуйте нашого молочка, — запрошує Валентина, — воно ж і смачне, і корисне. Не порівняти з тим, що у ваших супермаркетах продають! Рибу теж не купуємо. У нас річка недалеко від будинку. Беремо човен, виїжджаємо на середину річки. За декілька годин тут можна і щупаків хороших наловити, і товстолобиків. Ось і поєднуємо користь із задоволенням. А щоб було затишніше, ми там всією сім’єю розчистили місце, понавозили чистого піску і зробили справжній пляж. І самі туди приходимо відпочивати, і односельцям дуже полюбилося це місце. Вони його так і називають "Зюзькін пляж!"

Багатодітні — значить душею багаті. Це зараз Зюзькіним у селі навіть заздрять. А раніше всяке було. Траплялося, що недобрі сусіди шипіли Валентині вслід: "Бач, знов із пузом ходить. Тут не знаєш, як одну дитину прогодувати, а в неї стільки ротів!" Але зараз навіть найзліші язики мовчать, бо бачать — усе в цій великій родині гаразд.

Тут зуміли зберегти злагоду, повагу, любов. Тому не страшна цій родині ані людська заздрість, ані фінансова криза. — Ви знаєте, для мене найбільша "криза" — це коли хворіє хтось із дітей, коли я бачу сльози на очах сина або дочки, бо щось там не складається в житті, — каже Валентина Зюзькіна.

Часто ця велика родина зустрічає гостей: приїжджають навіть дуже поважні депутати та чиновники. Бувало, приїдуть похмурі, заклопотані, не до жартів їм. А ось побувають у цій гостинній домівці, скуштують смачного борщу, подивляться, як небагато треба людям для повноцінного щастя, й уже зовсім з іншим виразом на обличчях покидають Зюзькіних. Бо наповнює серце кожного, хто відвідав цю щасливу родину, енергія любові. Такої, яку ні за які гроші не купиш...

Автор: Ірина КИРПА, "Україна молода"
Обговорити на форумі