Понад рік в Україні діє проект допомоги заробітчанам

Щоб в Україну повернулися мільйони працелюбних громадян, слід готувати до цього їхніх родичів, сусідів і владу.

Понад рік в Україні діє проект допомоги заробітчанам, що повертаються додому. Створена мережа з 30 громадських організацій, що покриває 16 областей України. Це і юридична консультація, і психологічний супровід у подоланні конфліктних ситуацій у сім’ях. Провідна організація мережі — міжнародний благодійний фонд "Карітас України". Серед співорганізаторів — Комісія Української греко-католицької церкви у справах мігрантів. Це наймолодша комісія УГКЦ, створена в жовтні 2007 року, утім, дієва і творча. ЇЇ центральний офіс — у Львові, наразі формуються місцеві осередки. Під опікою комісії є українські трудові емігранти та їхні родини (незважаючи на конфесійну належність), а також біженці, що знаходять притулок у нашій країні.　

Податки і пенсія. Скільки українських заробітчан на сьогодні повернулися до рідних осель? Такої статистики поки що ніхто не фіксує. Експертні дані минулого року з семи країн Євросоюзу та Росії свідчать, що 70 відсотків хочуть в Україну. Насправді повертаються не більше 20 відсотків. Проте на їхнє місце виїжджає родич або сусід з України. Соціологічні дослідження показують, що українці досі масово планують виїжджати на заробітки (серед студентів таких — близько 70 відсотків). Усе охочіше линуть до Італії, Ірландії, Чехії, Польщі й Росії. Тим часом у Португалії та Греції наших заробітчан меншає.

"Ми створили робочу групу з розробки двох законопроектів для врегулювання міграційних процесів, — розповідає голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів Григорій Селещук. — Один буде стосуватися правового статусу українського трудового мігранта і міститиме питання оподаткування, соціального та пенсійного забезпечення, перетину митного кордону, правового захисту. Другий — засад міграційної політики, з можливістю створення єдиного координаційного центру. Зрозуміло, що така праця неможлива без співпраці з державними органами". На думку членів комісії, міграційна політика України має бути інструментом у переговорах з урядами країн перебування українських емігрантів і зміщувати акценти з питань економічних на забезпечення прав людини та захисту законності.

Комісія контактує з депутатами ВР різних фракцій — "Наша Україна", БЮТ — наводить мости з Партією регіонів та іншими. Адже коли готувати законодавчі ініціативи без урахування думки мігрантів і експертів із цього питання, може статися, як із постановою Кабміну № 236 про процедуру оподаткування мігрантів за кордоном. Вона збурила хвилю протестів українців за кордоном, упродовж кількох днів було зібрано тисячі підписів. Комісія УГКЦ зініціювала прес-конференцію, де оприлюднила причини протесту. Уряд вніс у документ поправки.

Школа для мігрантів. Найголовніша увага комісії — заробітчанам, що повернулися до рідних осель. "На місцях створені групи мігрантів, де вони можуть ділитися своїми проблемами і не є самотніми, — розповідає Григорій Селещук. — Один із напрямів — церковне служіння для вірних УГКЦ, другий — соціальні проекти, де ніхто не питає про віросповідання". Фахівці розробляють методологію і практичні посібники служіння мігрантам по єпархіях. Для священиків в Україні розроблено курс "Відчуваючи серцебиття мігранта". Це програма лекцій для душпастирів, що працюватимуть за кордоном із мігрантами, а в Україні — з їхніми родинами, дітьми, чоловіками. Однойменний посібник у питаннях і відповідях підготував, спираючись на наші реалії, доктор психології з США Ендрю Сулеман, що має богословську освіту. Посібник охоплює всі стадії міграції і дає знання про психологічні особливості родин мігрантів. Усюди, де є єпархії УГКЦ, священики матимуть змогу пройти цей курс. Наразі лекції вже організовано у Львівській семінарії і в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії.

Невдовзі має вийти друком посібник з еміграційного законодавства країн масового перебування українських заробітчан. Навіщо такі знання священикам? Річ у тім, що по селах Західної України, звідки найбільше мігрантів, священик є найдостовірнішим джерелом інформації. "Від рівня правової культури священика часто залежить, яким шляхом поїде емігрант: легально, нелегально чи на "сіро" — за туристичною візою, чи з національною візою в іншу країну Шенгену", — зазначає пан Селещук. У посібнику для священиків розповідається про особливості медичного обслуговування, соціального забезпечення, захисту трудових прав, можливості об’єднання сімей.

Інший напрям роботи Комісії у справах мігрантів називається "Розвиваючи українські середовища". Плануються тренінги для лідерів емігрантських організацій за кордоном (в Італії, Іспанії, Португалії), аби допомогти заробітчанам зберігати українську ідентичність. Для цього ж розробляють програми таборів для дітей мігрантів і семінари для вчителів недільних українських шкіл за кордоном.

Поєднає Skype. Поки що немає єдиного веб-порталу, який звів би докупи всю інформацію про українських заробітчан. Комісія у справах мігрантів запланувала створення такого інтернет–ресурсу, де мігрант зможе отримати комплексну інформацію з усіх основних питань перебування за кордоном та повернення в Україну. Зокрема, дізнатись про місцеві організації українців, знайти роботу як за кордоном, так і в Україні, спілкуватися з родичами та іншими мігрантами на форумі, дізнатись про свої права та соціальну допомогу в державі перебування, ділитися власною творчістю. А також почитати документи Церкви щодо міграції, віднайти найближчу до свого емігрантського місцеперебування церковну громаду, дізнатись про розклад богослужінь.

Проект "Підтримуючи мости" спрямований на мігрантів, що повертаються, і на родини мігрантів в Україні. "Відомо, що коли люди довгий час далеко один від одного, то емоційні зв’язки розриваються, — нагадує Григорій Селещук. — Психологи говорять що при дев’ятимісячному проживанні окремо подружжя втрачає емоційну єдність. Коли пара знову починає жити разом, слід відбудовувати стосунки майже з нуля. Слід з’ясувати, що саме загрожує єдності родин, і пробувати усувати чи спрощувати ті загрози. Одна із загроз — брак комунікування між людьми. Є телефони, електронна пошта. Але ж цього недостатньо.

Переказують історії, коли мати чотири-п’ять років не була вдома, в аеропорту її зустрічає чоловік, якого не впізнати. Йому було 12 років, а тепер він уже "дядько". Люди стають чужими". Однією з найбільших проблем мігрантів, що повертаються, є відчуття себе чужими — у країні загалом і у власних сім’ях. Діти за роки перебування матері чи батька за кордоном звикли вже самі собі давати раду. Коли мама приїжджає в сім’ю і думає, що по приїзді автоматично стане знову господинею, раптом чує від синів цілком щире: "Сідайте, мамо, ми зваримо борщ, бульбочку, підсмажимо котлетки". Мама відчуває себе непотрібною, її роль виконує вже інший.

Як можна допомогти? Комісія створила кілька порадень для родин мігрантів, де вони можуть поспілкуватися з душпастирем, психологом, родинознавцем, медиком і юристом. Дві такі порадні діють при парафіях у Львові, одна — в Донецьку, ще одна діятиме у Києві при парафії церкви Миколая на Аскольдовій могилі. Звісно, в таких "пунктах" не допоможуть багатьом мільйонам роз’єднаних родичів. Найліпший вихід нині — спілкування через Інтернет.

"Я відчув зсередини проблеми родини мігрантів. У мене дружина навчається в Італії, мама і батько працювали за кордоном на сезонних роботах, — розповідає Григорій Селещук. — Ми часто комунікували з дружиною через Skype, що дає можливість і чути, і бачити один одного. Так бесідували годину-дві кілька разів на тиждень. Телефонна розмова на десять хвилин не дасть можливості дочці розказати матері, що вона захотіла купити блузочку з якимось комірчиком. А це також вибудовує зв’язки між рідними". Отже, вирішено відкривати при громадських центрах за кордоном комп’ютерні кімнати з підключенням до Інтернету, а в Україні домовлятися з певними клубами, щоб запровадити регулярність зв’язку. Утім у великих містах це ще реально, а от у селах, звідки більшість мігрантів? Замислилися над переїзним Skype-пунктом. До машини можна причепити будку з комп’ютером і поїхати по селах. У неділю після літургії дати можливість людям поговорити з рідними. Уже знайшли партнера в Італії. На часі — обладнати в Україні пересувний "комунікаційний пункт".

Довідка "УМ": Більше третини українських родин мають міграційний досвід. Понад 200 тис. синів і дочок сучасних "остарбайтерів" позбавлені батьківського піклування. Згідно з даними міжнародного правозахисного центру Ла Страда — Україна, батьки готові надовго розлучитися зі своїми дітьми заради їх же благополуччя. За останніми даними "Карітас–Україна", нині за кордоном перебуває 4,5—7 млн. українців, що складає 12—19 відсотків усіх виборців.

Фінанси: Доповідь Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку (МФСР) — фінансової установи при ООН — свідчить, що українські трудові мігранти в 2006 році надіслали на батьківщину 8,4 млрд. доларів, що складає 8,4% ВВП. Експерти Нацбанку вважають дані МФСР заниженими, називаючи втричі більшу суму. Значні відмінності в оцінках обсягів надходження міграційного капіталу обумовлені відсутністю державної політики в цій сфері, непрозорістю схем переказу коштів, а також обмеженнями валютного законодавства України, яке забороняє громадянам відкривати рахунки за кордоном.

За даними Держкомітету з питань регуляторної політики і підприємництва, лише 2008 року українці, які працюють у різних країнах світу, офіційно перерахували в країну 3,9 млрд. доларів. Утім ці громадяни України позбавлені права на пенсійні виплати. Експерти прогнозують, що найближчим часом через фінансову кризу з-за кордону повернеться близько 200 тисяч українських мігрантів. Євросоюз усвідомлює можливість повернення великої кількості мігрантів додому, тому єврочиновники вже готують заходи допомоги трудовим мігрантам.

Автор: Ярослава МУЗИЧЕНКО, "Україна молода"
Обговорити на форумі