Політичні ігрища чи дипломатичні війни…

Схоже, Росія і не думає зменшувати інформаційний тиск на Україну. Москва намагається використати будь-яку можливість, щоб продемонструвати свою "правоту" у відносинах з молодшим братом — Києвом.

Від історичних, газових битв протистояння між двома країнами перейшло на дипломатичну царину — до взаємної висилки дипломатів. Приводом для чергової конфронтації стала історія з висилкою двох російських дипломатів, яких Київ звинуватив у втручанні у внутрішні справи України. Причому українська сторона, ухвалюючи рішення про висилку російських дипломатів, діяла виключно у рамках Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Про це вчора повідомив журналістам т.в.о міністра закордонних справ України Юрій Костенко. "Не можна суміщати діяльність професіонала-дипломата з іншою, наприклад втручатися у внутрішні справи країни", — сказав він, пояснюючи мотиви української сторони щодо висилки російських дипломатів. Нагадаємо, що мова йшла про радника посольства Володимира Лисенка, який опікувався діяльністю Чорноморського флоту РФ , і генерального консула РФ в Одесі Олександра Грачова.

Російська сторона, сприйняла таке рішення Києва в штики, зокрема , МЗС РФ назвало його як "відверто антиросійський крок, що завдає шкоди розвиткові відносин між Росією і Україною". 24 липня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що висилка російських дипломатів з України не залишиться без відповіді. За його словами, у Києва "не було анінайменших підстав, щоб ці заходи застосовувати".

Позавчора послу України Костянтину Грищенко під час розмови в Москві зі статс-секретарем — заступником міністра закордонних справ Росії Григорієм Карасіним було вказано на недружні дії української влади щодо дипломатів Росії і ухвалено рішення достроково завершити місію генерального консула України в Санкт-Петербурзі та одного з радників посольства України в Москві. Оскільки Україна "припинила" дію стосовно російського консула, рішення російської сторони щодо консула України в Санкт-Петербурзі також буде припинено, зазначав МЗС Росії.

Тим часом перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко вважає, що держава повинна жорстко реагувати на протиправну діяльність на своїй території осіб, які прикриваються дипломатичним статусом. Він також наголосив: " Не можна порівнювати те, що відбувається у діяльності цих, так званих російських дипломатів із тим, що сьогодні намагаються у відповідь вислати з Росії двох українських дипломатів, які жодним чином не порушили жодних положень Віденської конвенції".

Колишній голова зовнішньополітичного відомства вважає дії російської сторони давньою радянською, "совковою", "махровою" практикою реакції на абсолютно законні дії держави.

Джерело в українському зовнішньополітичному відомстві вважає, що "проблема виникла тому, що росіяни не захотіли нормально вирішувати це питання і вирішили піти на загострення. Співрозмовник "Дня" пояснив, що Україна пропонувала вирішити це кулуарно, щоб Росія просто достроково провела ротацію, а мова про висилку не йшла взагалі ,і ніхто нікого не збирався оголошувати персоною нон-грата.

"Російській стороні був наданий цілий пакет документів, який свідчив про те, що Лисенко і Грачев м’яко кажучи проводили діяльність, яка не сумісна з їхнім дипломатичним статусом. Але російська сторона давала зрозуміти, що вона хоче, щоб наша сторона переглянула це рішення і залишити цих дипломатів. Наші наполягали, що ми не будемо цього робити, тоді росіяни злили це в ЗМІ і потім Лавров це прокоментував. І все пішло по загостренню. Тобто вони пішли по дуже жорсткому варіанту", — сказав український дипломат.

За його словами, матеріали щодо цих двох товаришів збирались дуже давно. "Інша справа, що в минулому Україна якби закривала на це очі, а зараз нам дали команду реагувати максимально жорстко і оперативно. А росіяни вважають, що Україна "оборзела, кем они себя возомнили, сейчас мы им по полной программе вкатаем", — сказав співбесідник.

На його думку, навряд чи справдяться сподівання української сторони, що все це спуститься на гальма. "Тобто якщо ми не будемо висилати, то вони не будуть у відповідь і на цьому питання буде вичерпано. Але буде щось інше. До президентських виборів ситуація буде напружена", — наголосив дипломат.

Слід зазначити що нинішній дипломатичний скандал відбувається після того, як російські військові двічі возили по Криму крилаті ракети без дозволу української влади. Коли між сусідами відбуваються якісь інциденти чи непорозуміння, то вони зазвичай вибачаються. Натомість — ми отримуємо чергове загострення відносин між країнами-сусідами за ініціативи російської сторони. Можна не сумніватися, що за всім уважно спостерігають у Європі — і роблять висновки.

Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру ім. Разумкова:


— Справді, те, що відбувається довкола так званого дзеркального обміну дипломатів, можна назвати скандалом. Перш за все, мушу констатувати, що, на жаль, конфліктні ситуації в політичній сфері між Україною та Росією продовжуються. Остання така дипломатична перепалка — по суті, конфліктна ситуація — насправді могла і не відбутися.

Інша справа, чому це набуло такої публічності та розголосу. В даному випадку ініціаторами серйозного інформаційного витоку чи обговорення стала російська сторона. І тепер рішення, яке приймає МЗС Росії, в принципі, використовується в міжнародній практиці. У підсумку маємо чергову хвилю дипломатичної війни. І це, звичайно, не на користь ні Україні, ні Росії. Сьогодні потрібно у відкритому публічному обговоренні призупинити і не продовжувати розкручувати цю конфліктну ситуацію. Звісно, що цього не треба робити шляхом скасування попередньо прийнятих рішень. Я б застеріг від таких зворотних кроків. Треба робити по-іншому, а саме — розглянути ситуацію в рамках міждержавних механізмів і прийняти комплексне рішення і стосовно уникнення в подальшому таких ситуацій, і стосовно акцентів на розвиток відносин.

Мені здається, що Російська Федерація повинна продемонструвати готовність до взаємоповаги й до рівноправних відносин. Адже без цього навряд чи ми зможемо реально наблизитися до статусу стратегічного партнерства, який задекларовано обома сторонами.

Хоча в міжнародній практиці можна знайти подібні прецеденти, проте, на мій погляд, якщо дії російського МЗС з точки зору російської сторони були аргументовані, то за формою це виглядало як досить емоційна, спонтанна реакція. А це мене непокоїть. Тому що до цього заяви командуючого військово-морськими силами РФ були більш конструктивними, з урахуванням зроблених помилок і проблем, які потрібно вирішувати. І раптом — така політизація питання. Цю ситуацію ще треба оцінити, і подальший розвиток покаже нам, для чого власне це робиться.

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, заступник головного редактора газети "Время новостей":


— Насправді у взаємній висилці дипломатів нічого дивного немає. Тому що відносини між країнами не поліпшуються. Немає нормального людського контакту між першими особами двох держав. Поки що Росія також ніяк не переглядає своєї фундаментальної позиції щодо України й ментально неспроможна визнати її повноцінною незалежною державою. Інша річ, що зараз усе залежатиме від того, чи вдасться сторонам відіграти назад. Дуже багато, як це не дивне, може в результаті залежати від того, що робитиме і які інструкції отримає новий посол Росії в Україні. Адже насправді пан Зурабов відрізняється тим, що він здатний будь-яку позицію дуже чітко відстоювати. У цьому сенсі він людина більш технологічна, ніж навіть пан Черномирдін. Поки що все це виглядає цілком логічним наслідком початкових фундаментальних упереджень, що зберігаються. Вони певною мірою взаємні, але просто від Росії в цьому випадку залежатиме більше. Передусім тому, що Росія багато в чому породила нинішні відносини з Україною — тим, як брала участь у минулій президентській кампанії в Україні, й тим, як після неї поводилася. Тому на Росії в цьому сенсі відповідальності більше. Але у неї, звісно, великі геополітичні амбіції та більше бажання впливати на ситуацію. Якщо країна хоче більше впливати, вона має і відповідальніше підходити до своєї зовнішньої політики.

Що стосується обѓрунтованості української позиції. Зрозуміло, що в цьому випадку Росія діє за принципом симетрії. Але в дипломатичних війнах країни доволі часто керуються не правилами, а типовими образами: ми даємо симетричну відповідь. На жаль, Росія не визнає того, що люди, які посилаються на місії, займаються тим, що намагаються розколоти Україну. Насправді — доки в Росії у її еліти та влади не буде розуміння, що українська державність не загрожує Росії, що Росії більше загрожують фундаментальні проблеми з цією державністю, такі речі відбуватимуться. Очевидно, що ці дипломати займалися не самодіяльністю, а виконували політичне замовлення. Не в тому сенсі, що їм сказали діяти саме так, а в тому, що вони чітко уловлюють генеральну лінію, яку Москва відстоює, повідомляє День.

Обговорити на форумі