Євдокія Аннюк: Долати недуг вишивкою та молитвами

Її матір вишила ікону у тюрмі у 1948 році, куди потрапила як політичний в'язень і де відбула майже 11 років. Матінка Божа була вишита риб'ячою кісткою - голок в'язням не давали. Цей епізод визначив талант і ремесло Євдокії Аннюк, яка з 14 років не розлучається з вишиванням.

Адже якщо в таких нестерпних умовах її матір просила своєю вишивкою в Богородиці вийти на волю, то і вона, попри фізичний недуг, проситиме про волю для її духу.

Пані Євдокія вишиває однією рукою: в 5 років її спіткало лихо - лівосторонній параліч. У чотирирічному віці Євдокія лишилась з сімдесятирічною бабцею, оскільки маму засудили за боротьбу за волю України. Після тяжкої застуди вона стала інвалідом. Дванадцять років жінка була прикута до ліжка, але ніколи не втрачала жаги до життя: багато читала, молилася, вишивала, і поступово у пані Євдокії розвинувся дар провидиці. Народилася вишивальниця у в 1944 році у с. Сороки Городенківського району, звідки в 1995 році переїхала в с. Заболотів на Коломийщині.

Вишивання стало для пані Євдокії способом перетворення кольорової гами, біблійних сюжетів і одкровень: "Я бачу ікони уві сні, вони приходять до мене. Навіть коли я користуюсь готовими малюнками, я повністю змінюю кольорову гаму, деталі, роблю ці ікони своїми". Фрагменти пейзажів, сорочки, подушки, рушники та ще багато інших речей з її руки розійшлися по хатах і церквах. Вишивання стало не лише заробітком, а й насолодою. Тепер без вишивок Євдокія Аннюк не уявляє свого життя, а іншим радить не втрачати віру. Дочка майстрині називає її людиною міцної сили духу. Євдокії стає терпіння і витримки гаптувати одну роботу кілька місяців, але куди більше твердості духу потрібно жінці для допомоги іншим. Саме тому вона в усіх своїх справах виявляє неабияку витримку.

Багатьом людям, які приїхали з майстринею розділити радість відкриття її виставки у краєзнавчому музеї, пані Євдокія колись допомогла. Комусь передбачила хворобу, комусь допомогла розібратись з особистими проблемами, когось просто вислухала, і з часом всі ці люди стали вірними друзями вишивальниці. Нині вони відчувають себе захищеними, адже пані Євдокія молиться за життя кожного з них. "Завдяки близькому спілкуванню з Господом я бачу в своїй уяві різні ікони, картини, місця, в яких фізично ніколи не була, і я дуже щаслива з цього. Я дякую Богу, що маю цю силу, терпіння, ласку і цю велику благодать, - каже Євдокія Аннюк. - Навіть нині, під час відкриття виставки, я не є веселою, бо думаю про одну дівчину з Києва, яка перебуває в комі. Прошу Бога і святих апостолів, аби збудили її з цього сну і повернули їй пам'ять". Близькі та друзі майстрині розповідають про випадки, коли пані Євдокія зомліває від витрачених сил та енергії для інших людей. Проте ніколи не полишає цього доброго діла.

"Друзі відвезли мене до пані Євдокії, коли я переживала складний період в житті і дійшла до відчаю, - розповідає відвідувач виставки і друг авторки Надія Качур. - Мене дуже вразила велич її вишивок - сорочки, ікони, рушники, але найбільше вразила кількість людей, яких пригріла і яким допомогла пані Євдокія. До речі, цілителька Ванга визнала її дар. І я сама переконалась, що ця жінка бачить людську долю наскрізь і допомагає молитвами. Пані Євдокія провадить над собою титанічну духовну роботу".

"Я не буду спинятися, - каже вишивальниця, - тому що коли я спинюся, я подумаю, що вже приходить кінець. Я буду боротися за свою працю, за цю виставку для тих усіх, навіть хворих людей і дітей, щоби вони не падали духом, щоб не думали, якщо вже у недузі, то ми нічого не можемо зробити. Ми зможемо, і я в тому числі. Я буду творити". Творіння Євдокії Аннюк можна побачити в одному з виставкових залів Івано-Франківського краєзнавчого музею, повідомляє Галицький кореспондент.

Обговорити на форумі