Прикарпаття: Чому в корів очі... здивовані?

Як у Сполучених Штатах Америки, так і в країнах ЄС тривають так звані почергові молочні бунти фермерів. Американців не влаштовує ціна 20 центів за літр, а європейців - і 40. Українські ж селяни здають плоди своєї праці в кращому разі по 1 грн. 10 коп. і ще дякують Богу. отож ті, з кого власне починається молочний шлях до споживачів, безпосередні виробники молока перебувають у найгіршому становищі, яке з кожним днем не поліпшується, а виразно стає критичним.

А обіцяні урядові 2,5 грн. за літр молока, сільськогосподарські селянські кооперативи, модерні молоковози-холодильники дивують не тільки сільгоспвиробників, а й їхніх круторогих годувальниць...

Із 1 січня наступного року набирає чинності Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів" у тій частині, якою "забороняється реалізація та обіг необробленого молока й сиру домашнього виробництва... на агропродовольчих ринках". Таким чином селян законодавчо узалежнюють від заготівельників-посередників, а споживачів — від молокозаводів. Прозорою залишається тільки молочна стежина від людських обійсть до молокопунктів. То що ж пропонують споживачам — молоко по 1 грн. 15 коп. — 1 грн. 25 за літр чи молочний напій по 3 грн. 93 коп. — 4 грн. 90?

Поголів’я меншає — молока більшає. Виготовляти продукти з домішками в Україні не заборонено. Але... Підприємство повинно на упаковці зазначити склад продукту. Тож на пакеті несправжнього молока має бути інформація, що це "молочний напій" чи "молоко незбиране". А якість та хімічний склад молока мав би перевіряти Держспоживнагляд. За інформацією цієї структури, у молоці взагалі не має бути рослинних жирів, та попри все щороку в Україну завозять 300 тонн пальмової олії і 70% її надходить на молокопереробні заводи саме для заміщення тваринних жирів. А у зв’язку з тим, що молоко не підлягає в Україні обов’язковій сертифікації, то про заводи-шахраї можна говорити, як про реальну українську буденність.

За підсумками останньої колегії ОДА, в області за півроку "відбувся спад виробництва продукції тваринництва на 0,2%". Та прилавки крамниць цього спаду не відчули — молока хоч відбавляй, аж рябить від асортименту пропозицій.

Бо на ринку молока в нашій області активно працюють виробники не тільки місцеві — з Києва, з Львівської, Волинської, Вінницької, Тернопільської та інших областей. На їх продукції — молоці 2,5 % жирності — жодної інформації про вміст рослинних жирів нема. Очевидно, покупцям слід приймати на віру, що продукт в упаковці — справжнє молоко, бо ж пересічні споживачі не мають можливості перевірити, що вони п’ють. Звичайно, маємо на увазі не відсотки жирності — це нескладно, та й виробники знають всі шляхи, як їх досягти. Але чи може більшість покупців дозволити собі зробити аналіз молока на вміст рослинних жирів, якщо, за інформацією ДП "івано-Франківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", дослідження одного взірця молока (потрібно не менше 3 л) коштує 165 грн. І потребує не одного дня через складну і клопітку методику? Однозначно — ні.

Скільки заробляють на літрі молока? На літрі незбираного молока заробляють і заготівельники, і виробники упаковок, і молокозаводи та крамниці. І щонайменше — селяни, які власне виробляють його: від 1 грн. 15 коп. до 1 грн. 40 коп. на молокопункті або 3 грн. — 3 грн. 50 коп. на ринках у літній період. Наприклад, оптова відпускна ціна літрового пакета молока здебільшого на молокозаводах коливається в межах 4 — 4,5 грн., і підприємства заробляють від 2 грн. 40 коп. до 3 грн. на кожній одиниці продукції, виробники упаковок — 50—60 коп., а заготівельники — 1 — 1,10 грн. Магазини на 10 чи 20-відсотковій націнці мають ще 0,50 — 1 грн. Тож і має споживач кінцеву ціну за літр молока в упаковці "тетрапаку" 2,5% жирності 5 — 6,50 грн. Очевидно, що підприємства шукають шляхи для зниження собівартості продукції, бо якщо б у пакети розливали натуральне молоко, то цей показник на молокозаводах сягав би п’яти гривень, а покупцям пропонували б за ціною не менше десяти гривень. Та шляхи зниження собівартості, якими нині користуються молокозаводи, не завжди прозорі й законні. Факти також переконують, що шахрайство на молочному шляху до споживачів простежується на кожному відтинку — від селянина до крамниці.

Петро ІВАСІВ, державний інспектор з якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції івано-Франківської ОДА в Долинському районі:
— Чинне законодавство і нормативні акти передбачають забір молока у селян на обладнаних молокопунктах і перевірку на жирність, густину, температуру. Якщо завод заготовляє молоко, то саме це підприємство зобов’язане створити передбачені умови для визначення якісних показників заготовлюваної молокопродукції. Але ситуація, на жаль, така, що молокозаводи належно стараються в одному: забрати молоко і якнайдешевше. А молокопункти у селах не обладнують, здебільшого не визначають базову жирність у молокоздавачів подекадно. Чому? Причин багато. І річ не лише в необладнаності молокопунктів, де є хіба що кілька бідонів, марля і молочниця в білому халаті. Це вже наслідок. Молокозаводи знають, як досягти у своїй продукції потрібної жирності, а споживачі не відають, чи у молоці є тільки тваринні жири, а чи рослинні домішки, наприклад, пальмова олія тощо...

— А що держінспекція не реагує на таку стихію на молокопунктах?
— Окрім приписів, ми жодним чином вплинути на ситуацію не можемо. Та навіть якщо ветеринарна служба і закриє якийсь сільський молокопункт — наступного ранку люди будуть під райдержадміністрацією. Мовляв, і так копійки платять заготівельники, а ви ще й це забираєте? Проблема в тому, що у районі свого молокозаводу нема, молоко нікуди дівати, тож заготівельники з інших підприємств чи з інших областей диктують свої умови селянам, а зобов’язання свої не виконують. Звичайно, це стосується не всіх. Але, наприклад, у наших селах — Ракові, Рахині, Надієві, Белейові, Великій Тур’ї та ін. працювали заготівельники молока з Надвірнянщини. То селянам і досі 32 тис. грн. боргують. Така ж проблема була і з заготівельниками з Борислава і т. д. З людьми не укладають жодних договорів — стихія. І безпорадність селян.

До речі, нині в судах вирішується конфлікт між Надвірнянським заводом молочних продуктів та фірмою-заготівельником ТзОВ "Агросервіс" про повернення селянам Крички, Кривця і Раківця Богородчанського району 146 тис. грн. за здане молоко. Не будемо узагальнювати, та якість молока будь-якого виробника залежить не лише від технологічного обладнання, а й від сировини — тобто від етапу заготівлі.

Заручники мимохіть. Село Рахиня неподалік райцентру Долини, але не при трасі. Селяни мають можливість реалізовувати свою молокопродукцію або на міському ринку, або заготівельникам за безцінь. Якщо з 1 січня 2010 року продавати необроблене молоко та сир домашнього виробництва на агропродовольчих ринках заборонять, то жодної альтернативи, окрім молокопунктів, не буде.

...Ранок зустрічає нас уже в селі: молоко приймають щоденно, крім неділі, з 7.30 до 12.00. Та попри те, що в Рахині, за інформацією сільського голови Ярослави Депутат, 163 корови, більшість селян реалізує молокопродукцію на агропродовольчих ринках Долини. Віднедавна заготовляє молоко в селі і приватне виробниче підприємство "Рожнятівський молокозавод "Карпати" — щоденно не більше 300 літрів.

Село від молокозаводів, окрім того, що ті забирають молоко, ніякої допомоги немає. Але добре, що беруть. Зразки договорів маємо, але молокозбиральники — у селі їх троє — їх не укладають. Тож підприємство все оформляє на когось зі своїх заготівельників, а ті вже людям привозять гроші за здане молоко. Так робили надвірнянці, так роблять і рожнятівці. А якщо керівники молокозаводів належно не зацікавлені виконувати свої зобов’язання, зокрема й обладнувати молокопункти, то, очевидно, і якістю заготівлі не дуже переймаються, — переконаний сільський керівник.

Ольга РИПАН, молокозбиральниця:
— Тепер приїжджають з Рожнятова, а до того були заготівельники з Надвірни. Щодень у мене забирають понад 100 літрів — по 1 грн. 10 коп. Мені як молокозбиральниці ще доплачують по три копійки за літр. Договорів з заготівельниками Рожнятівського молокозаводу нема — гроші селянам виплачуємо за відомістю. А жирність? Визначають загальну — то 3%, то більше. Як коли.

Лідія ДУБРОВНА, молокозбиральниця:
— Я понад 20 років пропрацювала на заводському молокопункті в Долині, працювала і в міні-цеху в нашому селі. Знаю, як має бути обладнаний молокопункт. А тепер що? Бідони, марля, молокомір... Кількість фіксую у відомості, а люди кількість зданого молока записують собі у спеціальні книжки. Це я сама їх запровадила. Холодильників нема, жирність на місці також не визначаємо. Вже якщо є підозра про недоброякісне молоко, то кожного можна перевірити на заводі. Здаємо молоко наосліп, бо загальну жирність виставляють вже на заводі. Прикро, бо я сама маю чотири корови, щодень здаю по 50 літрів молока і добре знаю, якої воно якості...

Василь МАРЧУК, молокозбиральник:
— Щодень я збираю від селян до 70 літрів молока. Виставляють жирність 2,8% — 3%. А попередні заготівельники з Надвірни жирність визначали одразу на місці — мали спеціальне обладнання, були й холодильники тощо. Офіційно на роботі я не оформлений, а за кожен літр заготовленого молока мені платять по 7 коп. Розрахунок — двічі на місяць. Хоч тепер і рожнятівці вже місяць, як не платили.

...Пана по халявах упізнати, і доброго господаря — також. Журналістське розслідування показало: хочете знати, чи доброякісне молоко купуєте — їдьте в село. Бо шахрайство молокозаводів починається із заготівлі; по-друге більшість сіл не готова до запровадження з 1 січня 2010 року заборони на продаж необробленого молока на агропродовольчих ринках; по-третє, на довгому молочному шляху до споживачів жодна ланка не зацікавлена у принциповому реформуванні молочного ринку. "Нове розпорядження посилить стихійну торгівлю молоком і молокопродуктами домашнього виробництва. Потрібно невідкладно започатковувати асоціацію молокоздавачів. Селяни нині не мають жодних прав і можливості відстояти свої інтереси перед молокозаводами. Підприємства договорів з людьми не укладають, часто зволікають з розрахунками за молоко або працюють з фірмами-посередниками тощо", — підсумував заступник начальника управління сільського господарства Долинської РДА Микола Гуцуляк.

Автор: Ігор ЛАЗОРИШИН
Джерело: Галичина
Обговорити на форумі