Любомир Мартинюк: Життя серед квітів (фото)

В обласному Івано-Франківському художньому музеї діє виставка українського художника Любомира Мартинюка. Він виходець з Прикарпаття, нині живе та творить у столиці. Митець малює тільки квіти.

Про автора можна говорити багато, а можна нічого не казати, та більше за будь-які слова промовляють його твори. Тихі пастельні, крикливо-пістряві відтінки вміло поєднуються у роботах художника. Найкраще квіти Мартинюка роздивлятись здалеку, так вимальовується образ роботи, а приблизившись здається ніби бачиш інше полотно.

"Мої роботи це плід пошуків. У мене мета творити легко та невимушено, щоб до цього дійти потрібно тисячі робіт намалювати, - розповідає сам художник. - Вважаю, людина народжена бути творцем і це страшний гріх не використовувати цю можливість. Бог дав мені один талант – малювати, і я не хочу бути тим злим рабом, який сказав: Пане я не вірю, що ти мені допоможеш…".

Говорити свої твори він примушує тільки візуальними засобами. Митець не лінується марудно працювати над технікою.

"Він дивний, цікавий і оригінальний художник у тому плані, що шукаючи себе як митця вибрав певну тему, - каже мистецтвознавець Мирослав Аронець. - На перше місце, маючи одну тему виступає техніка виконання. Він добивається цілісного образу. Ця робота полягає у тому, як своє бачення передати глядачу".

Знайти у творчих муках своє обличчя, рухатись та розвиватись в одному напрямку - уділ сильних. Кредо автора намалювати сотні полотен і вибрати одне краще. "Сьогодні серед молодих майже не має цього, - продовжує Аронець. - Його шлях не бажання слави, грошей це – другорядне".

"Корінь у небі, - любить говорити Любомир Мартинюк. - Наше життя бере початок від Бога. Від травинки до безкрайнього неба, все говорить про мудрість і велич Творця. Кожен кусочок, що існує в природі, сповнює великими здивуваннями, приносить захоплення, радість і любов. Те що створив Бог, воно насправді глибоке і просте водночас, воно проникає в саме серце, коли людина відкривається до нього, воно наповняє змістом життя. Природа – це розгорнута книга, в якій ти бачиш себе і Бога, що говорить до тебе через сонячні барви сходу та заходу, через видозміни пір року, через граційність і красу дерев, струмків, полів, гір. Мої пошуки в живописі, це бажання передати свої емоції від побаченого, наблизитися самому до серця Цієї краси".





Автор: Дарка ДОРОШ, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі