Багаті цього світу почали заощаджувати

Гельмут Вемпе [Hellmut Wempe] зразу ж дізнається, коли якомусь із багатіїв цієї країни ведеться не надто добре. 77-річний керівник мережі ювелірних магазинів виявляє це зі статистики, яку йому подають його крамниці. Якщо у людей із високою зарплатнею справи йдуть добре, то добре ведеться й самому Вемпе.

Нині ж настрій у верхніх суспільних прошарках видається дещо пригніченим. "Торгівельний оборот відчутно знизився", – нарікає Вемпе. За його підрахунками, у Німеччині він завершить цей рік із мінусом у десять відсотків, в Америці мінус сягне аж 30%, у Мадриді ситуація ще гірша.

У той час, як у вемпівських крамницях зі звичним розташуванням у центрах міст торгівля йде відносно непогано, у люксусових кварталах виникають серйозні проблеми. Так, наприклад, на вулиці Ґьоте у Франкфурті-на-Майні – прогулянковій милі банківського кварталу – торгівельний оборот у першій половині 2009 року знизився на 17%, на дюссельдорфській Королівській алеї на цілих 27%. Висновок однозначний: багаті цього світу почали заощаджувати. "Надмірні закупи припиняються, – констатує Вемпе, – той, хто вже давно планував придбати собі красивого годинника, той ще його купує. Але вже третій годинник, наприклад, із зеленим циферблатом, аби він пасував до якогось вбрання, швидше за все, так і залишиться на прилавку".

Тривалий час люкс-ринок вважався захищеним від кризи. І це стосується усіх люкс-ринків. Bulgari [італійська фірма-виробник товарів люкс-класу, зокрема ювелірних виробів, дамських сумочок, парфумів, аксесуарів. – Z] у першому кварталі цього року повідомила про скорочення обороту, її прибуток упав на 30%. Найбільша діамантова фірма світу De Beers майже повністю тимчасово припинила виробництво. Також Chanel, Gucci й Tiffany’s переживають важкі часи. Багатії більше не розтринькують гроші так легко, як минулими роками. Вони стали обачнішими, стали довше розмірковувати й зважувати, звертати увагу на ціну.

І це не може не дивувати, адже довгий час люкс-ринок вважався ґешефтом, захищеним від кризи. Проте, у цій кризі все виглядає зовсім по-іншому. Мільярдні статки вона стиснула до мільйонних. Вона вперше зачепила вищі верстви суспільства, тих, хто має у своєму розпорядженні гідні поваги маєтки, і для кого 20 тисяч євро – це кишенькові гроші.

Багато з цих дуже багатих осіб стали за минулий рік відчутно біднішими – принаймні на папері. Адже впали у ціні їхні підприємства й акції, якими вони володіють. Згідно зі списком Global Wealth Report, складеним всесвітньо відомою консалтинговою фірмою Capgemini і банком Merrill Lynch, кількість мільйонерів у цілому світі суттєво зменшилася. Ще 2007 року близько десяти мільйонів осіб мали у своєму вільному розпорядженні статки у понад один мільйон доларів. 2008 року таких людей залишилося тільки 8,6 мільйонів.

Список мільярдерів часопису Forbes відчутно скоротився. Також і список мільярдерів, складений американським часописом Forbes, відчутно скоротився. У березні 2008 року вони ще володіли 1125 мільярдами доларів. Роком пізніше до їхньої диспозиції залишилося тільки 793 мільярди. Втрати окремих осіб при цьому були неймовірними. Ворен Бафет [Warren Buffett – американський підприємець, інвестор. Його сукупний капітал оцінюється у 37 мільярдів доларів. – Z], наприклад, у березні 2009 року мав уже в своєму розпорядженні на 25 мільярдів доларів менше, ніж роком раніше. Сім’я Шефлєр [Schaeffler – власники німецького машинобудівного концерну Schaeffler Gruppe. – Z] за цей же період часу полегшила свої кишені на п’ять мільярдів доларів.

У той час, як багатії в Німеччині стали біднішими, криза досі майже не зачепила бідних людей. Адже більшість із них отримують соціальну допомогу, яка виплачується нині, як і раніше. Вартого заздрощів статку вони й так не мали. Також і середній клас лише частково відчув негативний вплив кризових явищ. Скорочення робочого часу, звичайно ж, дещо підточило прибутки зайнятих у промисловому виробництві, а також заощадження, вкладені на акційні депозити. Проте велика хвиля звільнень, яка б спричинила деградацію багатьох представників середнього класу до нижчого класу, досі так і не настала.

Таким чином, криза вчинила те, чого від неї аж ніяк не очікували: вона внесла трохи більше рівності в суспільство. Провалля між бідними й багатими, яке за останні роки чимраз розширювалося, стало вужчим. Хоча все ж дистанція між самим дном і найвищою вершиною все ще залишається неймовірно великою.

Шок для багатіїв. Для багатьох багатіїв це стало справжнім шоком. Таке враження, що вони навіть у жахливому сні не уявляли собі, що їх може щось вибити з верхніх суспільних щаблів. Вже дехто з них почав себе поводити так, як поводяться представники середнього класу. Так, Мадлен Шікеданц [Madeleine Schickedanz] – одна з головних спадкоємиць мережі торгівельних центрів Karstadt – поскаржилася в одному інтерв’ю на втрату мільярдів через банкрутство її фірми. Вона описала своє нове, обмежене життя, яке складається тепер із закупів у дискаунтих крамницях, харчування в дешевих італійських ресторанчиках, що є типовим для представників середнього класу.

Утім, німці, читаючи щось таке, сприймають це доволі скептично. Вони не вірять, що багаті дійсно спускаються зі своїх захмарних висот і починають себе поводити, як звичайні люди. Хоча, принаймні одного разу таке вже відбулося. Світова економічна криза 30-х років разом із Другою світовою війною спричинили такий ефект. У цілому світі суттєво зменшилася різниця у прибутках і ще десятиліттями після того вона залишалася доволі малою.

Проте навряд чи якийсь знавець економіки прогнозує, що нинішня криза справить такий же потужний ефект. "300 найбагатших досі зазнали лише бухгалтерських втрат, – зазначає співробітник Німецького інституту економічних досліджень Маркус Ґрабка [Markus Grabka], – а це все – дурниці. Вони можуть без проблем пересидіти кризу. А коли економіці вестиметься краще, вони навіть компенсують свої втрати". Зрештою, вже нині біржі поступово одужують, а матеріальні втрати поступово зменшуються.

Автор: Ліза Нінгаус [Lisa Nienhaus]
Назва оригіналу: Die Krise macht die Milliardäre arm
Джерело: Frankfurter Allgemeine Zeitung, 27.07.2009
Зреферував Любко Петренко, Західна аналітична група
Обговорити на форумі