Звідки беруться черги до чиновників і як з ними боротися

Черги – це махрове породження совдепії – різні люди сприймають по різному. Для одних черга – це довгождана можливість провести гарно час у середовищі таких же ностальгійно налаштованих суб’єктів. Тут одразу вбиваються кілька зайців: можна вилити свою агресію, поспілкуватися на тему препоганющої влади, знайти однодумців по кожному з цих питань.

А це означає, що в черзі, в оточенні таких же, спраглих чиєїсь уваги, людина ставала сильнішою сама перед собою – бо відчувала з усіх боків лікті "соратників". Інша категорія людей органічно не переносить черги, вони спричиняють нервові напруження, які подекуди межують із своєрідним психозом. Після вимушеного перебування у наелектризованому середовищі черги така людина повертається додому геть розбитою, з явними ознаками депресії і цілковитого безсилля. Зате цілком протилежно впливають черги на чиновників, доступ до яких можливий тільки через "чистилище" черги. Вони навіть якесь садистське задоволення деколи мають від присутності за дверима робочого кабінету спітнілої, виснаженої юрби. Зрештою, чим більша черга до того чи іншого кабінету – тим вагомішою здається посада, тим більше виростає чиновник у власних очах, і тим меншими перед ним стають люди, які простоюють під дверима. Але одна черга – це ще пів біди. Подекуди для того, щоби вирішити важливе питання, доводиться мандрувати від одного кабінету до іншого, всюди запопадливо кланяючись, улесливо посміхаючись і підсуваючи як мінімум шоколадку (в залежності від статі чиновника). І якщо у магазинах, на ринках, біля автобусних, залізничних чи банківських кас ми вже черг практично позбулись, то в деяких державних установах ніби нічого й не змінилось за купу років. Хіба що ставлення до людей стало ще більше зверхнім. Отож наш кореспондент вирішив узятись за своєрідне журналістське розслідування з метою з’ясувати: що думають про черги наші керівники і як вони з цим пережитком минулого борються.

Міжрайонне бюро технічної інвентаризації. Тут, на першому поверсі, завжди були непрохідні черги. Громами і блискавками висіло у коридорі невдоволення і скарги клієнтів на роботу персоналу. Потрапивши до кабінету раз, ніхто не був гарантований від того, що йому не доведеться вистоювати тут ще кілька разів. Бо могло раптом з’ясуватись, що у зібраних вами документах бракує однієї-єдиної, але дуже важливої довідки. Наступного разу могли сказати, що у вас нема ще якогось папірця (підпису, дозволу, копії і т.д.). Сам процес вирішення питання міг тягнутися нескінченно довго, аж поки у когось не вривався терпець. Про подальші варіанти розвитку подій говорити не будемо (хто був їх учасником, той добре знає!). Краще подивимось, що у цій службі змінилось. Тепер МБТІ збільшило кількість прийомних днів. Крім середи, протягом усього тижня фахівці до ваших послуг. При вході розміщено стенд, де розміщено інформацію про всі необхідні папери для виготовлення того чи іншого документа. Власне, якраз це і допомогло якщо не позбутися черг зовсім, то, принаймні, значно їх зменшити. Звісно, і скарги, і черги у коридорі є, але можна почути від людей і позитивні відгуки. Адже усім зрозуміло, що паперова тяганина не завжди зумовлена роботою самих посадовців. Єдине, чим вони можуть зарадити клієнтам, це, принаймні, організувати роботу так, щоб можна було і одним, і другим використовувати час із максимальним коефіцієнтом корисної дії.

Районна нотаріальна контора №1. "У нас особливих черг нема, - каже завідувачка Оксана Петрук, - єдине, що доводиться деколи зранку обслуговувати велику кількість людей. Але це відбувається через специфіку клієнтів, які їдуть до нас із сіл району, і роблять це переважно зранку, щоби до відправлення пообіднього рейсу вирішити усі свої питання у місті. Тож і створюються часом ранкові черги, які за годину – півтори зникають. Якби усі ці люди приходили до нас протягом дня, то жодних черг би не було. Зауважу, що значно розвантажило нашу роботу відкриття у Отинії нотаріальної контори №2, десь наполовину. Тож нашим клієнтам нарікати на черги не доводиться. Приймаємо людей щодня, крім четверга, коли працюємо з документами".

Коломийська міська нотаріальна контора. "Так, черги у нас є, але невеликі, - розповідає державний нотаріус Ірина Мануляк. - Це відбувається тому, що, не зважаючи на розширення повноважень приватних нотаріусів, люди все одно ідуть на прийом до нас. Бо, по-перше, у нас набагато дешевші послуги. А по-друге, все-таки до державного нотаріуса довіра в людей більша. Працюємо ми щодня, єдине, що не можемо одночасно і приймати, і видавати документи, бо у нашій роботі має бути порядок. Останнім часом, мушу визнати, людей поменшало. Причиною цього вбачаю і кризові явища, і припинення масової видачі кредитів. У всякому разі, ми намагаємось робити усе, аби люди ішли від нас задоволені"…

Ми продовжимо цикл журналістських досліджень і у наступних публікаціях розкажемо про не менш цікаві аспекти інших державних служб.

Автор: Маґда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі