Останні дні генерала Пукача

Вечорами він довго на самоті гуляв по полю. Повернувшись додому, він вечеряв скромною сільської їжею і часто як мантру повторював одну й ту саму фразу: "Таке не їдять навіть депутати".

А коли село засинало мирним сном, в одному з будинків на околиці селища до глибокої ночі продовжував світитися блакитний екран телевізора. Перед екраном, спершись на невеликий кухонний стіл, застигає вже немолодий капітан далекого плавання Петро на прізвисько "Тюлька".

Таким запам'ятають самого розшукуваного злочинця сучасної історії України його односельці.

Олексій Пукач разом з Лідією Загорулько приїхав в село Молочки влітку 2008 року.

У селі Пукач мав репутацію тихої і непомітної людини. Спочатку він відпустив довгу окладисту бороду, але потім акуратно її зголив. За словами односельців, колишній генерал-лейтенант міліції завжди акуратно одягався і виглядав охайним.

"Українській правді" вдалося роздобути деякі факти, які можуть пролити світло на останні роки життя затриманого.

Жінка генерала. Згідно копії паспорта співмешканки Пукача, вона народилася 20 травня 1964 року в селі Куманівці Вінницької області.

Останнє місце її проживання - Луганська область. У розпорядженні редакції виявилася довідка, видана їй Червонополянською сільрадою Антрацитівського району Луганської області про те, що Лідія Загорулько з усім своїм майном переїжджає на малу батьківщину - у Вінницьку область.

Достовірно невідомо, чи супроводжував Олексій Пукач свою співмешканку у Вінницьку область і, взагалі, чи була там сама Загорулько. У книзі реєстрації села Молочки співмешканка Пукача зазначила зовсім інший населений пункт свого останнього місця проживання - село Ковпакове Луганської області.

За інформацією "Української правди", ще в 2007 році слідство вже виявляло сліди Олексія Пукача в східних регіонах України. Існує версія, що ще тоді готувалося затримання колишнього генерал-лейтенанта спочатку в Краматорську, а потім в Слов'янську Донецької області, яке дивним чином було зірване.

Потім на деякий час слідство втратило слід Пукача. Як стало відомо вже зараз, він бував на Харківщині, Донеччині, кілька разів приїжджав до Києва.

Отже, знайшли його вже в Житомирській області, в обжитому, але небагатому селі Молочки, де "сімейна пара" купила скромний будинок на самому краю села.

Нещодавно до Лідії переїхав її двадцятитрьохлітній син Андрій Загорулько. У 2004 році він закінчив середню школу, а останні п'ять років навчався в одному з ВНЗ Луганська. За три тижні до затримання колишнього генерал-лейтенанта Пукача, Андрій прописався в будинку матері.

В гостях у Лідії бували її родичі - два брати і сестра, які проживають неподалік у селі Сетківці.

Перший час колишнього генерал-лейтенанта і його співмешканку приймали за сімейну пару. Ліда навіть зверталася до свого співмешканця – Альоша, і не пояснювала, хто він такий. Але через деякий час "Олексій" перетворився у Петра Миколайовича, і виявилося, що він зовсім не чоловік, а брат її колишнього чоловіка, капітан далекого плавання.

Цікаво, що Лідія Загорулько вирішила називати Олексія Пукача ім'ям ... свого померлого чоловіка. Згідно з документами, що опинилися в розпорядженні "Української правди", Петро Миколайович Загорулько помер у віці 48 років 30 вересня 2007 року, тобто за рік до переселення Пукача в село Молочки.

Сусідам Лідія Загорулько розповідала, що в Луганській області у неї був гарний двоповерховий будинок і ділянка землі. Але після того, як помер чоловік, який працював шахтарем, родині перестали давати вугілля - опалювати взимку стало нічим. Та й посіви в Луганській області часто "згоряють", а тут, на Житомирщині, як вона говорила, "все родить набагато краще".

Сусіди помітили, що Лідія добре готувала, часто пекла, закривала на зиму домашні консерви, шанобливо поглядали на її доглянутий город, де "чого тільки не росте".

Через деякий час у господарстві Пукачів-Загорулько з'явився старий трактор і невеликий білий фургон, а Загорулько звернулася в місцеву сільраду з проханням виділити ще сорок соток землі, що прилягала до їхньої ділянки. А ще через кілька місяців "сім’я" обзавелася двома коровами, бички, качками і кроликами.

"Тюлька". Дуже швидко сусіди помітили, що на відміну від своєї співмешканки дядя Петя не дуже пристосований до життя в селі. Він старанно допомагав Лідії по господарству, але робив це невміло. "Він косив траву, але видно було, що він не вміє це робити, - розповідає одна з сусідок. - Пшеницю він сіяв густо, як не прийнято на селі".

З перших днів один із сусідів дав "капітану далекого плавання" кличку "Тюлька". Для багатьох він так "Тюлька" і залишився - його ім'я могли пригадати небагато чоловік.

Зрідка колишнього генерал-лейтенанта бачили на пошті, один раз - у сільраді, куди він приходив платити за газ. Іноді ходив за продуктами в центр села.

У господарстві за колишнім міліціонером були закріплені корови - вранці він виганяв їх на пасовище, увечері заганяв назад у двір. Часто сусіди бачили, як колишній генерал-лейтенант доїв своїх підопічних і відносив додому повне відро молока.

Сусіди кажуть, що вставав він рано, півп’ятої ранку, а лягав часто пізно - до самої ночі дивився телевізор.

Однак колишній генерал-лейтенант міліції ніколи ні з ким не ділився своєю думкою про події в країні, не обговорював прочитане або побачене в телепрограмах.

Ближче всього з Олексієм Пукачем спілкувався ще один переселенець зі східної України на прізвисько "Ведмідь", який переїхав в село Молочки з Макіївки Донецької області. "Тюльку" та "Ведмедя" часто бачили разом.

За збігом обставин, "Ведмідь" раніше теж працював в органах державної безпеки, правда СРСР. За його словами, він ніколи не вірив, що Петро Миколайович - капітан далекого плавання.

- Я якось розповідав йому, як потрапив в шторм, коли ми ходили до Норвегії, - згадує товариш Пукача. - Я йому кажу, що був шторм в 9 балів і хвилі заввишки 4-5 метрів. Він нічого не сказав. І мене це здивувало, тому що при 9 балах, хвиля іншої висоти. А він не поправив. І я вирішив, що ніякий він не капітан, а просто матрос, що сидів на березі.

Олексій Пукач старанно уникав будь-яких контактів з офіційними органами. Він не став оформляти на себе нічого з майна і цурався будь-яких інцидентів, через що не контактував з односельцями, котрі любили випити.

- Він навіть на права не здавав, - розповів "Українській правді" "Ведмідь". - На фургоні майже завжди їздив тільки син Лідії, Андрій, а Петро говорив, що у нього немає прав. Я якось йому кажу: Петя, піди отримай права, а він відмахнувся і сказав, що не хоче - мовляв, все одно не здам.

Не дивно, що Пукач був не товариським. Його запам'ятали як замкнутого ("Два слова скаже й піде"), але інтелігентного і приємного чоловіка. Запам'яталося, що він не матюкався.

- Видно було, що він любить командувати, - розповіла одна з сусідок. - Він ставив себе якось гордо, але якщо потрібна була допомога - завжди допомагав.

До себе додому запрошував не часто. А коли запрошував, частував трав'яним чаєм власного збору і настійно рекомендував всім пити такий трав'яний збір для здоров'я.

Щоправда, були в Пукача і дивакуватості. Зазвичай спокійний і врівноважений, він міг зірватися через те, що, наприклад, корова розлила воду або молоко. Якось він настільки жорстоко почав бити корову, що вона зірвалася з прив'язі і втекла.

Односельчан дивував вік колишнього генерал-лейтенанта. Лідія Загорулько розповідала всім, що йому 72 роки, але на вигляд Олексій Пукач, особливо після того, як вкоротив бороду, виглядав п'ятдесятилітнім.

Однак вони й подумати не могли, хто ховається в їхньому селі.

- Ніколи б не подумали, що це така людина! Він нам навіть подобався ... Ми ніде не бачили до цього його фотографію. Якщо б бачили - відразу дізналися б, - нарікають його колишні сусіди.

Як його знайшли. За інформацією "Української правди", місцезнаходження Пукача було виявлено за його телефонним дзвінком одного з родичів, які стоять на оперативному прослуховуванні СБУ.

Тим часом односельці стверджують, що ніколи не бачили колишнього генерал-лейтенанта з мобільним телефоном. За їхніми словами, телефон у сімействі був тільки у Лідії Загорулько.

За різними даними, операцію по затриманню Пукача почали ще в минулу суботу-неділю. Але велася вона досить дивно: дії співробітників СБУ не тільки не залишилися непоміченими, але й викликали ажіотаж у місцевих мешканців.

В околицях села з'явилися пости ДАІ, чого раніше не траплялося. Ще більш підозрілими виглядали нічні пересування невідомих людей по полях навколо місцевого озера.

- Їх було видно навіть удень, - розповідають в селі, - якісь люди приїжджали на машинах з київськими номерами та рискали по кущах. А то сиділи на озері - нібито рибу ловили, на уху, кажуть, приїхали.

Дійшло до смішного. У понеділок, 20 липня 2009 року, у відділення міліції Чуднівського району Житомирської області зателефонував невідомий житель села Молочки. Чоловік скаржився, що вже другий день по селу на "дев'ятці" їздять дивного виду люди, ховаються по кущах та прикидають рибалками.

- Який номер у машини? - запитали у міліції.

- Нуль, дев'ять, сорок три, - відповів чоловік. - Нуль, дев'ять, сорок три, ЕТ.

- ЕТ?! А ми їх знаємо ... Не чіпайте їх, їм там треба попрацювати.

Цим чоловіком був товариш Олексія Пукача "Ведмідь". За його словами, він не стримався й сам підійшов до "рибалок" біля озера і почав розпитувати, що вони роблять в селі. "Вони мені кажуть, все нормально, від нас біди не буде. А звідки я знаю - ходять тут всякі, потім у селян корови пропадають!"

Дані про те, яким чином відбувалося затримання, різняться. За словами очевидців, у другій половині дня вівторка, 21 липня, дім Олексія Пукача був оточений бійцями "Альфа". Самого розшукуваного вдома не було. Співробітники служби безпеки зайшли до нього додому і стали чекати.

Колишній генерал-лейтенант повернувся приблизно о 19.30 і відразу ж був затриманий. За словами очевидців, слідчі завели його додому, і залишалися там близько двох годин. З настанням темряви Олексія Пукача завантажили в автомобіль і відвезли.

Відразу після цього в будинок були запрошені поняті. Однією з них виявилася сусідка затриманого - Леоніда Селюк. За її словами, ні при затриманні, ні пізніше вона не бачила ні зброї, ні мішків з грошима, слух про які розійшовся по селу вже наступного ранку.

- Коли я зайшла до нього додому, його вже там не було, - розповіла Леоніда. - Вони почали збирати його речі і незабаром теж поїхали. Ніяких грошей і зброї я не бачила.

Після затримання Олексія Пукача за Лідією Загорулько був закріплений підполковник СБУ. Співмешканці затриманого було зазначено з дому не виходити і відкривати двері тільки по дзвінку з служби безпеки.

Але через добу після арешту Пукача, за Лідією Загорулько приїхав автомобіль з київськими номерами і разом з черговим біля будинку співробітником СБУ відвіз її в невідомому напрямку.

Самого Олексія Пукача, за даними "Української правди" продовжують допитувати в головній будівлі СБУ на вулиці Володимирській. Хоча за документами, затриманого передано у відомство головного слідчого управління Генеральної прокуратури. Але як повідомили джерела редакції, до вечора колишнього генерал-лейтенанта міліції у слідче управління ГПУ не привозили.

Замість післямови. В історії із затриманням Олексія Пукача є кілька моментів, які хоч і виглядають цілком логічно, при більш уважному розгляді можуть здатися досить дивними.

Спочатку ми наведемо декілька фактів, які спробуємо пояснити у заключному припущенні.

1. Як зазначив у середу на брифінгу заступник голови СБУ Василь Грицак, розшукуваний Олексій Пукач дійсно очолював спецпідрозділ візуального спостереження і, маючи великий досвід, успішно переховувався від слідства протягом 9 років.

У той же час жителі села стверджують, що ще за три дні до затримання в селі вже були в курсі про підозрілі пересування невідомих людей. Більше того, про це особисто турбувався товариш Пукача.

У зв'язку з цим виникає питання: чому Пукач не запідозрив облаву, що готувалась і не сховався від слідства?

2. Діти однієї з сусідок стверджують, що раніше, граючись в салоні фургона "дяді Петі", вони знайшли в машині посвідчення генерал-лейтенанта на ім'я Олексія Пукача, пізніше продемонстроване на відео.

Виникає питання, навіщо злочинцеві зберігати при собі документ, що засвідчує його особу?

3. З відео затримання Олексія Пукача цілком очевидно, що колишній генерал-лейтенант не був ні ошелешений, ні здивований своїм затриманням. Незрозуміло також, навіщо було у момент затримання задавати вже представлені злочинцеві питання про його причетність до справи Гонгадзе.

І чому зі всього відео саме цей фрагмент потрапив в ЗМІ?

4. Поняті та очевидці затримання стверджують, що в момент затримання особливо не хвилювалася і співмешканка генерал-лейтенанта Лідія Загорулько. Односельці також пам'ятають, що в перший час вона називала його справжнім ім'ям - Олексієм. Чоловік Лідії - Петро Загорулько помер навесні 2007 року.

Виникає запитання: навіщо самому розшукуваному злочинцеві країни розкривати своє ім'я жінці, з якою він проживає від сили два роки?

Маючи навіть не дуже бурхливу уявою, можна припустити, що Олексій Пукач здогадувався про своє затримання і чекав, коли це станеться.

Та ж уява може підказати, що Пукач перебував під наглядом спецслужб якщо не з першого дня оголошення в розшук, то вже досить давно.

І все та ж уява говорить про те, що момент затримання Олексія Пукача дуже доречно співпав з президентськими виборами.

І останнє. Можливо, це збіг, але коли "Українська правда" прибула в село Молочки, одним з перших, хто досить охоче хотів поділитися своїми міркуваннями про затримання Пукача виявився молодий хлопець, котрий туманно натякав на те, що має безпосереднє відношення до служби безпеки. По всій видимості в селі проживає хтось із його близьких родичів.

У цьому ж селі, як вже говорилося вище, проживає ще один колишній співробітник служби безпеки на прізвисько "Ведмідь". Він переселився в Молочки практично одночасно з Олексієм Пукачем і підтримував з ним постійний контакт.

Можливо, все це дійсно просто збіг ...

Автор: Мустафа НАЙЄМ
Джерело: Українська правда
Переклад: Олег БОРОДАЧ, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі