Gazeta Wyborcza: Відчинимо двері Україні

Єжи Бузек, голова Європейського Парламенту, може багато зробити для Східного партнерства – польської спеціалізації на міжнародній арені і однієї з наших козирних карт.

У східних справах Бузек поводиться впевнено. У 2000 р. за його та Віктора Ющенка патронатом (тоді ще прем’єра) було підписано декларацію про заснування Європейського колегіуму польських та українських університетів у Любліні. Під час пам’ятних президентських виборів в Україні у 2004 р. він був спостерігачем від ЄП і спостерігав за перебігом всіх трьох турів голосування. Він виступив на київському Майдані. Відіграв важливу роль у переконуванні європейських політиків, головним чином Верховного представника ЄУ з питань зовнішньої політики і безпеки Хав’єра Солани, проявити ініціативу. Виступаючи у третій день протестів під час засідання комісії з питань закордонних справ ЄП, він переконував скептично налаштованих колег із багатьох держав старої Європи: "Не можна погодитися з частими твердженнями, що Україна є зоною впливів Росії. Колись стверджували, що вступ Польщі, Угорщини чи Литви до Унії та НАТО погіршить відносини Заходу із Росією. Сталося власне навпаки".

Найважливішим він вважав опір силовому рішенню. Пропонував, аби з цією метою вислати до України місію ЄУ "високого рівня", оскільки її присутність матиме не лише символічне, але й практичне значення. Йшлося про підтримку громадянського суспільства, дії задля заспокоєння та стабілізації ситуації. Він пропонував також, щоб Унія створила план дій для України з акцентом на підтримці незалежних студентських, ділових, видавничих, освітніх і культурних організацій, а також підтримці руху місцевого самоврядування.

Бузек залишився послідовним прихильником української справи всупереч розчарування, якого не приховує, через поділи у таборі помаранчевих і пов’язану з цим перманентну політичну кризу. Під час дискусії ЄП над мандатом на переговори щодо нової угоди між Україною та ЄУ у середині 2007 р. він заявляв: "Якщо ми хочемо як Унія пропагувати нашу систему цінностей, демократію, вільний ринок, верховенство права на сході Європи, особливо в Білорусі, Росії чи у басейні Каспійського моря, ми мусимо мати чітку позицію щодо України, ми мусимо ясно говорити про її майбутнє членство. Хай українці борються в себе за демократію і вільний ринок, а ми зробимо, що в наших силах: відчинимо широко для України двері Європи. Якщо ми цього не зробимо, ми втратимо шанс на довгострокову, вигідну усім стабілізацію у Східній Європі".

У дискусії на тему Білорусі він підтримав цю тезу. Якщо ми покажемо – переконував він – відчинені двері для українців, це буде знак для білорусів, що існує й для них рішення. Ним є тісніші відносини з ЄУ, а в майбутньому повне членство. Навіть – застерігав він – якби це зайняло багато років. У дискусії на тему формування відносин із Росією він вказував, що в Москві цінують рішучість та силу значно більше, ніж "складні пояснення, що «чорне не є зовсім чорним». Тверда, рішуча позиція, коли в нас є очевидні аргументи, є тут єдиним виходом".

Бузек – реаліст. Після фіаско спроб отримати План дій щодо членства в НАТО Україною та Грузією, а також після фактичного закриття дискусій на тему подальшого розширення, ЄУ не підіймає вже проблеми відкриття перед Києвом європейської перспективи. Наразі, як каже він, ми не повинні відмовлятися від дій на користь такого рішення, тому що втрачати зараз немає чого. Тим більше, що Унію з Україною об’єднують спільні інтереси.

Парламент чимало таки може. У попередній каденції депутат Європарламенту від "Громадянської платформи" багато уваги присвячував енергетичним проблемам, які стали особливо актуальними після двократного застосування Росією "енергетичної зброї" щодо України. Відповідним рішенням він вважає реалізацію спільної енергетичної політики Унії, розвиток чистих вугільних технологій, а також диверсифікацію джерел постачання природного газу і нафти. В одній із дискусій він підкреслював, що ЄУ не використовувала донині величезних можливостей України, яка володіє найбільшими в Європі природними газосховищами. Через її територію може пролягати незалежний від російського Газпрому маршрут транзиту цієї сировини з Туркменістану і басейну Каспійського моря.

Він стверджував, що ці питання повинні бути предметом інтенсивної співпраці ЄУ – Україна. В інтересах Європи – недопущення здобуття Москвою контролю над українськими трубопроводами, що вимагає інвестицій у старі мережі та будівництво нових. З цією метою, – переконував він, – можна використати кошти Європейського банку реконструкції та розвитку, ресурси трансєвропейських передавальних мереж, а також посилену політику сусідства ЄУ. Ми "маємо на що обперти спільну енергетичну політику ЄУ", – підсумував Бузек.

Витяги із заяв та дій євродепутата Бузека я склав із трьох причин. По-перше, щоб показати точність та постійність його поглядів на тему Сходу і енергетичної безпеки Унії. У цих проблемах колишній польський прем’єр є послідовним прихильником державної думки ІІІ Республіки, заснованої на надбанні паризької "Культури" і демократичної опозиції – опір не Росії, а російському імперіалізму, за незалежність України, Литви і Білорусі як найкращої гарантії польської безпеки і свободи, а також розвитку демократії на пострадянському просторі.

По-друге, щоб вказати на самостійність колишнього прем’єра у цих справах і різницю, яка розмежовує його з урядом коаліції ГП-ПНП. Кабінет Туска змінив таки пріоритети польської східної та енергетичної політики. Замість підтримки України обрав щодо неї "прагматизм". Холод відносин із Росією і гострий спротив "Північному потоку" хотів замістити відновленням гри щодо реалізації спільних інтересів в енергетичній сфері, символом чого мало бути повернення до будівництва другої гілки газопроводу "Ямал".

З цього вийшло небагато, оскільки російська пропозиція була грою з крапленими картами. Москва енергетичні угоди укладає лише на своїх умовах. Ціною за "послаблення напруги" у взаємних стосунках мала бути відмова від статусу адвоката України, а також інших держав східної Європи. Це дорівнювало відмові від основного козиря Польщі на міжнародній арені. Безперечною користю є натомість зняття з Польщі плями органічно русофобської держави, форсування разом зі Швецією Східного партнерства, а також встановлення діалогу з Аляксандром Лукашенкою, який збільшив кількість сигналів, що хоче лавірувати між Москвою і Брюсселем.

По-третє, презентація поглядів Бузека якнайкраще показує специфіку ЄП. Інституція, яка у реальній політиці Унії може небагато, але роль якої у певних справах є неоціненною. Йдеться особливо про дотримання та поширення європейських цінностей, а також чинення тиску на уряди держав-членів та європейську громадську думку. На цьому полі у попередній каденції наші депутати здобули чималі успіхи –можна згадати про їхню головну роль у прийнятті резолюції ЄП про підтримку помаранчевої революції, прецедентної резолюції про членство України в ЄУ чи також у схваленні доповіді про економічну і екологічну безцільність будівництва "Північного потоку".

Команда Польщі. "М’яка сила" Європарламенту буде особливо важлива у найближчий час, коли роль і місце Центрально-Східної Європи у світовій політиці послабилися. Виросло натомість значення Росії і європейських держав, які хочуть домовлятися з Москвою. Часто над нашими головами і всупереч нашим інтересам. Ми не стоїмо на втрачених позиціях. Цьогорічна газова російсько-українська криза прискорила працю в Унії у напрямі, про який згадував Бузек. Більше десяти днів тому підписано угоду про будівництво газопроводу "Набукко", яким до держав південно-східної Європи повинен надходити газ із басейну Каспійського моря.

Раніше Брюссель підписав із Києвом декларацію про модернізацію системи газопроводів і підземних газосховищ. Вказано джерела фінансування і терміни реалізації заходів. Кремль відповів роздратуванням та тиском на Берлін, Париж, Рим і Київ, щоб вони відмежувалися від цих домовленостей. На Україну додатково чинився тиск, щоб вона вчасно виконувала свої зобов’язання за поставлений газ, що для країни, зануреної у глибоку кризу, є мало не викликом.

Наразі "Нафтогаз" платить регулярно, хоча найбільші проблеми лише попереду. Прем’єр Тимошенко звернулася до Брюсселя і Москви з проханням про кредит на покриття дефіциту коштів на закупівлю газу, необхідного для заповнення величезних сховищ. Європейська Комісія стверджувала, що грошей дати не може, оскільки їх не має. Проте почала шукати способи допомоги. Москва на все відповідає відомою пісенькою: "Дати, то може й дамо, але за відповідну ціну". Або за політичні поступки – зречення Києвом думки про поглиблення співпраці з ЄУ та НАТО і відновлення спеціальних відносин із братським російським народом.

Перед президентськими виборами, що наближаються, Україна не перебуває у такій драматичній ситуації, як п’ять років тому. Зі США вона підписала Хартію про стратегічне партнерство як компенсацію за відхилення прагнень Києва про ПДЧ. Закінчується робота над зоною вільної торгівлі з ЄУ, а також угодою про асоціацію. Свою роль відіграла також криза – Україні допомогу надали МВФ і Світовий Банк, а не Москва. Це зміцнює західний напрям політики наступників Ющенка, хто б ними не став, тому що кредити потрібно буде платити. А це пов’язано з прийняттям відповідних умов.

Не змінилося натомість значення вибору, який здійснять українці для всього регіону. Обрання проєвропейського кандидата вплине на інші країни і суспільства. Це буде підтвердженням дороги, започаткованої під час помаранчевої революції. Поразка прозахідних політиків підтвердить тезу Кремля, що, за винятком прибалтійських держав, інші народи з пострадянського простору приречені на життя в умовах "керованої демократії", спадкових монархій і авторитаризму.

Вибір здійснити можуть винятково самі українці. Від нас залежить, чи проєвропейські сили будуть мати аргументи, щоб закликати своїх співвітчизників до зусиль задля відповідності європейським цінностям і стандартам. Дії на користь підтримки власне такої перспективи є обов’язком польської політики і нашого представництва в ЄП. Це полягає у власному інтересі усіх поляків.

Єжи Бузек добре підготовлений до такої ролі. Він на неї також приречений. Щоправда, нова посада накладає на нього великі обмеження, оскільки він має представляти спільну позицію ЄП. Вона ж створює одночасно чималі можливості впливу на думку депутатів у бажаному для нього напрямі. Не маю сумніву, що колишній польський прем’єр має намір використати цей козир. І що зуміє це зробити з користю для своєї країни.

Йому на допомогу повинен прийти уряд Платформи, який поглиблення східного виміру ЄУ записав одним із трьох пріоритетів польського головування в Унії. Так само президент Лєх Качиньскі повинен зауважити, що в поглядах на головні проблеми у східній та енергетичній політиці він практично нічим не відрізняється від свого колишнього керівника з тих часів, коли був міністром юстиції [у кабінеті Бузека. – Z].

Бузек має значний капітал – може стати над внутрішніми подіями та представляти польський національний інтерес. Лєх Качиньскі повинен із ним взаємодіяти, оскільки не може сказати про східну активність колишнього прем’єра жодного поганого слова. У протилежному випадку рубатиме гілку, на якій висить єдиний позитивний елемент його президентського терміну.

У свою чергу, для уряду певна самостійність Бузека відкриває додаткові можливості на міжнародній арені. Вона є збагаченням пропозиції кабінету Туска, тому що відмінності між ними стосуються більше пріоритетів і акцентів, ніж фундаментальних проблем.

Автор: Мирослав Чех [Mirosław Czech]
Назва оригіналу: Otwórzmy drzwi Ukrainie
Джерело: Gazeta Wyborcza, 21.07.2009
Зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі