Коршівське ПТУ: Училище стало долею

Коли заходить мова про Коршівське професійно-технічне училище №32, в уяві одразу з’являється постать незмінного ось уже 18 років директора Михайла Тринощука. Статечний, досвідчений, керівник давнього, надійного "покрою". Саме на таких керівниках тримаються рештки потужних підприємств, організацій, навчальних закладів, саме завдяки таким "стерновим" очолювані ними колективи не знищили жодні кризи, перебудови, інші соціальні катаклізми.

Якби була можливість почати все спочатку, Михайло Миколайович вибрав би ту ж стежку, якою упевнено крокує ось уже багато років. Уродженець Коршева, він навіть не може собі уявити іншого — без училища — життя. Вони народились із невеликою різницею — у п’ять років, тож цього року святкуватимуть одразу два ювілеї: 55 — училищу, 60 — його директору. Їхні долі настільки тісно переплелися, що майже всі основні життєві віхи у Михайла Тринощука і в училища ідуть паралельно.

На той момент, коли Михайло Тринощук прийшов сюди опановувати фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва (1964—66 рр.), училищу було вже десять років. Воно вже пройшло шлях від заснованого в Калуші ремісничого училища №9 до переведеного в Коршів училища механізації сільського господарства №2 і №5. Навчаючись в училищі, Михайло Тринощук паралельно закінчував вечірню школу. 1967 року вступив до Снятинського сільськогосподарського технікуму, успішно його закінчив, відслужив у армії і 12 вересня 1972 року почав свій трудовий шлях у рідному училищі майстром виробничого навчання. Училище на той час перебуло кілька перейменувань, почало здійснювати набір учнів на нові спеціальності. Тож потреба в кваліфікованих кадрах з кожним роком зростала. Михайло Тринощук заочно закінчив Тернопільський педінститут за спеціальністю "викладач загально-технічних дисциплін і креслення" (1973—78 рр.). Як тільки поступив до інституту, одразу в училищі його перевели на посаду викладача спецпредметів (зернові комбайни, організація сільськогосподарського виробництва та ін.). За цей період в училищі було споруджено навчально-побутовий корпус на 600 учнів, тут отримали можливість здобути повну середню освіту учні з трирічним терміном навчання. 1976 року заклад почав іменуватися як Коршівське середнє профтехучилище №32.

До травня 1985 року Михайло Тринощук був викладачем, опісля його перевели на посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи. А з березня 1991 року він очолює училище, яке стало його долею. З січня 1995 року навчальний заклад називається так, як ми його знаємо тепер — Коршівське ПТУ №32. За 18 років директорського досвіду Михайло Тринощук зробив висновок, що великою мірою успішну долю училищу забезпечили його попередники-директори, яких за 55 років було всього шестеро. З вдячністю згадує Михайло Миколайович фахових колег-попередників: Степана Шумидуба (який якраз переводи училище з Калуша до Коршева), Василя Тітаренка (1959 р.), Василя Гулика (1969), Романа Лазорка (1983), Дмитра Вітенка (1985).

Сьогодні директор Михайло Тринощук з гордістю розповідає про училище. Тут готують трактористів-машиністів с/г виробництва, слюсарів з ремонту с.-г. машин і обладнання, кухарів і кондитерів, водіїв. Для забезпечення навчально-виховного процесу в училищі обладнано 25 кабінетів зі спеціальних загальноосвітніх предметів, діють чотири лабораторії, дві майстерні, навчальні полігони і господарство. Є 19 тракторів, 10 автомобілів, два зернозбиральні комбайни, 45 одиниць сільськогосподарської техніки. Але, зізнається директор, уся техніка морально застаріла і давно потребує оновлення. Звісно, хотілось би більшої уваги держави до потреб закладу, який готує найбільш необхідних тепер господарствам України фахівців робітничих професій.

Гарні показники навчально-виховної та виробничої діяльності училища забезпечує дружний педколектив. Серед 56 фахівців половина — викладачі вищої категорії, старші викладачі, майстри виробничого навчання І і ІІ категорій. Розповідаючи про себе, Михайло Тринощук усе зводив до успіхів училища, було видно, що одне без другого неможливе. Йому приємно було відзначити, що за результатами ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності команда училища посіла друге місце з професії "Слюсар з ремонту автомобілів", третє — з професії "Тракторист-машиніст с.-г. виробництва", четверте місце посіли коршівські кухарі, які уперше брали участь у конкурсі. Добрі результати показують учні училища і в предметних олімпіадах; беруть активну участь у виставках-ярмарках технічної творчості; оглядах художньої самодіяльності.

За всім цим, написаним через кому, — величезна робота і педколективу, і керівника, який, крім основної роботи, встигає займатися і громадською. Михайло Тринощук — депутат районної ради чотирьох скликань, член комісії з питань екології та раціонального природокористування. Завжди доброзичливо ставиться до проблем своїх односельців, намагається вислухати і допомогти. Крім усього, що є суспільною стороною його життя, Михайло Тринощук — добрий сім’янин, турботливий батько. Разом з дружиною Ольгою виховав трьох дітей. Леся викладає в училищі історію, подарувала дідусеві трьох онучок-щебетушок: Світланку, Вікторію, Марину. Син Микола обрав фах залізничника, працює в коломийському депо і приходить у гості до тата разом з дружиною й онучком Михайлом. А найменший син, Михайло, щойно закінчив індустріально-педагогічний технікум і визначається з подальшим працевлаштуванням. Усі разом вони — дружна і щаслива родина, яка у неділю зійдеться до Михайла Миколайовича на його стиглий, мудрий ювілей. І відійдуть на другий план усі турботи, ювіляр не перейматиметься тим, що не дає спокою будь-якому керівникові. Бо з таким надійним тилом, який має Михайло Тринощук, з такою повагою і визнанням серед колективу і односельців може сміливо братись за будь-яку нову справу. Тож "ВГ" вітає Вас із ювілеєм, шановний Михайле Миколайовичу, і бажає ще багато щасливих, успішних літ і зим!

Автор: Валентина БЛИЗНЮК, Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі