Що стоїть за заявою про неготовність України до НАТО?

21 липня у Лондоні секретар Північноатлантичного альянсу Яап де Хооп Схеффер заявив, що ні Україна, ні Грузія зараз не готові до вступу в НАТО, і навряд чи це зміниться найближчим часом. При цьому він зазначив, що НАТО виходила і виходить у своїх рішеннях з фундаментального принципу, згідно з яким кожна країна Європи має право звернутися з проханням про вступ до Північноатлантичного альянсу, - однак, бажання – це ще не все. Держави, передусім, мають відповідати усім вимогам НАТО.

Цю заяву спеціально для Коломия ВЕБ Порталу коментує депутат обласної ради Юрій Романюк:

- По перше, на моє переконання, ця заява є надзвичайно бажана і очікувана в Україні, особливо тепер, напередодні президентських виборів. Адже зрозуміло, що суспільство має дуже низький показник щодо бажання інтеграції в НАТО – в межах 30-35 відсотків. А ще й внутрішня ситуація в Україні, в українському політикумі не дозволяє говорити про вступ до Північноатлантичного альянсу, принаймні, найближчим часом.

По друге. Напередодні президентських виборів це так само небажано. Бо недавно Медведчук виграв суд, який зобов’язав Президента України оголосити референдум про вступ до НАТО за народною ініціативою, і рішення суду треба виконувати. Але якщо є така заява генерального секретаря НАТО, то, відповідно, відпадає політична доцільність пришвидшення процесу оголошення президентом відповідного референдуму. Крім цього, цей референдум ще й би коштував чимало, тож проводити його паралельно з президентськими виборами означало би збільшувати й без того велику напругу в суспільстві. Якби це відбулось, то була би велика ймовірність отримати достатньо очікувані негативні результати референдуму, тобто, кількість голосів проти НАТО значно перевищила б голоси "за". І маючи такий провал по відповідній НАТОвській тематиці, це, на мою думку, нікому не потрібно і не бажано, крім політичних сил, які це спеціально ініціюють.

По третє – заява конкретно стосується наших кандидатів у президенти. Вона вибиває у них з-під ніг ґрунт для спекуляцій на темі НАТО у своїй передвиборчій пропаганді. Ця заява означає, що однією темою з тих, які так полюбляють зачіпати перед виборами наші кандидати, - мова, НАТО, релігія інтеграція в ЄЕС і ЄЕП, - уже стало менше.

Тож я вважаю, що заява генерального секретаря НАТО з цього боку дуже доречна і дочасна. А піднімати тему вступу до НАТО перед президентськими виборами, коли невідомо, хто переможе, узагалі недоречно. Уявіть собі, що, не дай Боже, переможе, Янукович. Це означатиме, що про жодну інтеграцію в НАТО, принаймні, на час його каденції, не може бути й мови. Тобто, цією заявою НАТО себе застерігає наперед, завчасно. І навіть якщо переможе Янукович, тема НАТО не буде навіть стояти на порядку денному. Якщо ж переможе Тимошенко, тоді, безумовно, ця тема набере нового звучання. Таким чином, НАТО зберігає своє "лице" і дає можливість повернутись до теми вступу України в альянс тоді, коли український політикум буде готовий до цього. Приблизно два роки займе процес обговорення приєднання України до ПДЧ, а після цього, зважаючи на електоральні уподобання, можна буде вести мову про теоретичну можливість вступу до НАТО. Тому, якщо розкласти цю заяву по поличках, на мій погляд, можна з сумною констатацією заявити, що вона, виходячи з внутрішніх політичних реалій в Україні, є все-таки бажаною заявою. Вона дозволяє Україні зберегти своє зовнішньополітичне обличчя на світовій арені, а НАТО дає можливість вберегти себе від небажаних спекулятивних ходів під час президентської кампанії в Україні.

Треба також чітко розуміти, що заява генерального секретаря НАТО є плодом і наслідком візиту президента США Барака Обами до Росії. Це не співпадання в часі, що заява прозвучала практично за тиждень після візиту. Це є відповідна політика нової адміністрації США і самого президента Обами – вони, на відміну попереднього президента Буша, за жодних обставин не будуть піднімати і пришвидшувати процедуру приєднання України до НАТО. А це означає, що ключовий політичний гравець, який сприяв і намагався пришвидшити вступ України до альянсу – США – відмовився від своєї політики. Висновок простий: якщо відмовилось США, то ніхто в Європі не буде штовхати наш, образно кажучи, паровоз поперед себе. Крім усього, в стратегічному плані треба визнати і констатувати, що Франція і Німеччина, які заблокували приєднання України до ПДЧ у 2007 році на Бухарестському саміті, хочемо ми того чи ні, виявляється, мали рацію. Варто лиш уявити собі конфуз, який би ми мали, приєднавшись до ПДЧ у 2007 році й отримавши (раптом!) на виборах нового президента Януковича, який би заявив, що жодна ПДЧ Україні не потрібна! Безумовно, ця заява дає можливість зберегти обличчя усім політичним гравцям, а найбільше тріумфує наша ліва колона – Партія регіонів, комуністи, вітренківці та інші. Мушу сказати й те, що найбільшим подарунком ця заява стала для Кремля, для Путіна і Медведєва. Бо таким чином їм вдасться зберегти геополітичний вплив і на Україну, і на Грузію, показавши усьому світові: якщо Кремль не захоче будь що дозволити на території колишніх союзних республік, то йому це вдасться заблокувати. Навіть заява президента Байрона у Києві, що ніхто на має права блокувати чи ветувати вступ України до НАТО, звучить красиво, але непереконливо. На жаль, це тільки слова…Помінялась адміністрація США – помінялось усе у ставленні Америки до перспектив вступу України до НАТО. Саме такою мені бачиться ситуація довкола заяви, яка перекрила нам – наразі – усі попередні сподівання…

Автор: Маґда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі