Темні хмари над Інтернетом

Коли наші дані виходять за межі наших комп’ютерів, ними стає важче керувати та захищати.

На початку цього місяця Google оголосила про запуск нової операційної системи під назвою Chrome. Її готують із наміром перетворити персональні комп’ютери і ручні пристрої у вікна до Інтернету, що мають одне й те саме призначення. Це елемент важливішої тенденції: Chrome віддаляє нас від виконання коду та зберігання нашої інформації на наших власних персональних комп’ютерах та наближає до виконання усіх операцій он-лайн – як інакше відомо, у "хмарі" – використовуючи будь-який пристрій, який є під рукою.

Багато людей вважають, що цей розвиток подій є настільки ж раціональним і неминучим, як рух від автовідповідачів до голосової пошти. Коли ваші матеріали є у хмарі, не катастрофа, коли втрачено ваш портативний комп’ютер, так само як втрата ваших окулярів не знищує ваш зір назавжди. Крім того, коли дедалі більше нашої інформації ми збираємо та ділимося з іншими – через Facebook, MySpace або Twitter – збереження її он-лайн може мати чимало сенсу.

Хмара, проте, несе реальні загрози.

Деякі побачити дуже легко. Якщо ви довіряєте свої дані іншим людям, вони можуть підвести вас або просто зрадити вас. Наприклад, якщо ваша улюблена музика перебуває в оренді або ви маєте он-лайн-доступ до неї за передплатою, а не вільно – як на CD-диску або як до MP3-файлу на вашому жорсткому диску, ви можете втратити свою музику, якщо не сплатили вчасно абонплату – або якщо продавець зазнав банкрутства чи втратив інтерес до обслуговування. Минулого тижня інтернет-книгарня Amazon повідомила читачів своїх електронних книжок за допомогою пристрою Kindle про зміну позиції видавця: деякі покупці роману "1984" Орвела побачили, що він видалений із їхіх пристроїв, і ніщо не свідчило про їхнє придбання, окрім повернення коштів (Орвелу, напевно, було б весело).

Що гірше, дані, що зберігаються он-лайн, мають меншу ступінь захисту: як на практиці, так і за законом. Один хакер нещодавно підібрав пароль до особистої електронної пошти працівника Twitter, і так зміг віднайти пароль цього працівника до облікового запису Google. Це, у свою чергу, створило загрозу оприлюднення корпоративних документів Twitter, які зберігалися надто вже зручно "у хмарі".

Завдяки, зокрема, Патріотичному акту уряд США може отримати подробиці ваших дій у мережі від провайдерів послуг – і так, що вам навіть не скажуть про це. Відтоді, коли закон набрав чинності, вже було подано тисячі таких запитів, і власні перевірки ФБР показали, що часом можливим є серйозне перебільшення повноважень, можливо й цілком ненавмисне.

Хмара може бути навіть більш небезпечною за межами Сполучених Штатів, оскільки вона полегшує авторитарним режимам шпигування за їхніми громадянами. Китайський уряд використовує китайську версію клієнта миттєвих повідомлень Skype, щоб контролювати текстові розмови та блокувати небажані слова і фрази. Він та інші авторитарні режими зазвичай контролюють весь інтернет-трафік – який, за винятком електронної торгівлі та банківських операцій, рідко кодується від уважних очей.

З невеликими зусиллям і політичною волею ми могли б вирішити ці проблеми. Компанії можна змусити за законом про чесні методи ведення бізнесу дати змогу вам повернути свої дані одним кліком, так що ви зможете видалити свої цифрові сліди або просто забрати свої справи (і дані) деінде. Їх можна також змусити дотримуватися обіцянок, які вони роблять про контент, який продається через хмару: якщо вони продають вам електронну книжку, вони потім не зможуть забрати її або зробити її менш функціональною. Щоб підвищити безпеку, компанії, які зберігають свої дані у хмарі, можуть погодитися застосовувати жорсткіші правила інтернет-комунікацій і збереження паролів, зокрема використання біометричних даних, таких як відбитки пальців, щоб підтверджувати особу.

І деякі уряди можна буде переконати – або, можливо, змусити їх незалежними судами – розглядати дані, довірені хмарі, як такі, що мають той самий рівень захисту, що й дані, які зберігаються особисто.

Але найважчий виклик – зрозуміти та вирішити: хмари – це її вплив на нашу свободу робити інновації. Вирішальний спадок персонального комп’ютера полягає у тому, що будь-хто може написати код для нього і надати або продавати цей код для вас – і продавці ПК та операційних систем мають такий самий вплив на це, як і ваша телефонна компанія на те, який автовідповідач ви хочете купити. Microsoft, можливо, хотіла б, щоб ви користувалися Word та Internet Explorer, але їм вартувало б бути кращими продуктами, або ви перейдете з декількома кліками миші до OpenOffice або Firefox.

Сприяння конкуренції – тільки верхівка айсберга – є також тисячі програмних додатків, таких нових, що вони ще не конкурують ні з чим. Їх зазвичай випускають хакери та інженерні генії. Миттєві повідомлення, прямий (P2P) обмін файлами та сам Інтернет існують цілком завдяки людям, залишеним поза увагою, що часто пишуть коди для забави, а не заради грошей, тим, хто може спокусити решту з нас спробувати, що вони зробили.

Ця свобода перебуває під загрозою у хмарі, де постачальник платформи має набагато більше контролю над тим, чи дозволити та як дозволити іншим написати нове програмне забезпечення. Facebook дозволяє аутсайдерам додавати функціональність до сайту, але зберігає право змінити цю політику у будь-який час, брати гроші за додатки або ігнорувати чи видалити додатки, що є контроверсійними чи просто їм не подобаються. Програмні додатки зовнішніх розробників для Iphone працюють здебільшого так, наче вони знаходяться радше у хмарі, ніж на вашому телефоні: Apple може вирішити, хто повинен написати код для вашого телефону і яка з цих пропозицій буде втілена в життя. Компанія використала цю владу у спосіб, про який Біл Ґейтс ніколи й не мріяв, коли він був королем Windows: повідомляють, що Apple цензурувала програмні додатки до читання електронних книг, які містять контроверсійний контент, видалила ігри з політичним підтекстом і блокувала використання програмних додатків для телефону, що конкурують із продукцією компанії.

Ринок бореться з цими проблемами. Amazon пропонує свою інфраструктуру для обробки даних у хмарі, так що будь-хто зможе встановити таке нове програмне забезпечення на новому веб-сайті без обмежень, таких як на Facebook. Платформа Android від Google використовується у новому поколінні мобільних телефонів з меншими обмеженнями на застосування зовнішніх розробок. Але динаміка тут складна. Коли ми концентруємо свої дії та присутність в одному місці у хмарі, нам дуже незручно стає переїжджати. Багато розробників програмного забезпечення, які раніше писали б те, що вони хотіли для персональних комп’ютерів, просто розробляють менш авантюрні, менш руйнівні правила гри, які приносять зі собою менше змін, код під пильними очима Facebook і Apple.

Якщо ринок перетвориться на жменьку закритих спільнот, брами яких замкнуті, чиї власники контролюють доступність нових кодів, можливо, настане час гарантувати недискримінаційну поведінку цих платформ. Такі вимоги можуть прибрати багато форм, від прямої вимоги регулятора до витонченішого набору стимулів – податкових канікул або пільг – це спонукало б компанії підтримувати певну відкритість, яка раніше дозволила їм отримати рівне поле гри, на якому вони змогли спокусити своїх користувачів піти від тоді могутніх конкурентів.

Ми тільки почали вимірювати цю проблему, навіть якщо ми летимо безпосередньо у хмару. Це не причина розвернутися. Проте ми повинні переконатися, що хмара не перешкоджає створенню революційного програмного забезпечення, яке, як і сам Інтернет, може здаватися езотеричним спочатку, але вкрай необхідним пізніше.

Автор: Джонатан Зітрейн [Jonathan Zittrain], професор права у Гарвардському університеті
Назва оригіналу: Dark clouds over the Web
Джерело: International Herald Tribune, 20.07.2009
Зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі