Стефаникова школа: Через роки, через віддалі...

Наче зграйка сизокрилих голубів на подвір’ї Стефаникової школи збираються перші випускники дванадцятого спеціалізованого класу.

Це наша перша зустріч через півстоліття. Ініціював її Іван Ковбаснюк із Вижнього Вербіжа, який з автором цих рядків першим вступив до Коломийської першої школи з цього села.

Великою працею організували цю історичну зустріч подружжя Ганна Мулява та Антон Криштафович — потомствені коломийські інтелігенти.

Ще далеко до школи почали ми сходитися і рівно об 11 годині 27 червня 2009 року заходимо в рідні стіни. Тож нас привітно зустріла заступник директора з виховної роботи Оксана Гринів, привітала, розповіла про історію школи і повела знайомим коридорами в новий актовий зал. У залі нас вітали учні Вікторія Дмитрук та Христинка Ткачук чудовими українськими піснями. Нам подарували незабудки з цифрою 50 та різнокольорові кульки. Під звуки шкільного вальсу закружляли випускники на сцені і зі сльозами на очах покинули стіни рідної школи, яка нас вчила п’ять років.

Ми згадали дорогих нам викладачів Клименко Ніну Євстафіївну, яка вчила нас фізики, Мельника Бориса Миколайовича, поета, вчителя української мови та літератури, класних керівників Гармаш Наталію Андріївну та Кашперського Федора Антоновича.

Нас вчили гімназійні професори: Дудик В.О. — історію, Г.Драгомирецький — географію, Гошуватюк А.Є. — математику. Німецьку мову вчила москвичка, з аристократичного роду декабристів Полєвіна Ольга Анатоліївна — прекрасний, феноменальної пам’яті педагог, а очолював школу в наш час суворий педагог та організатор Мельник Сергій Миколайович.

Фото на пам’ять — і зі школи вулицями міста йдемо до технікуму МОД. Ми вчилися і там, бо в 1954 році стали першими учасниками експерименту зі спеціалізації шкіл. У нашій області була вибрана Коломийська СШ№1 і з кращих учнів шістьох восьмих класів було вибрано двох. Ми вчили в школі повну програму, а спеціальні дисципліни — в технікумі МОД. Там нас зустріла заступник директора з виховної роботи Оксана Лоїк. Урочиста зустріч, цікаві розповіді про теперішній коледж, якому виповнюється 110 років.

Розпис у "Книзі почесних гостей" до списку вчених заноситься наш товариш, кандидат технічних наук, який закінчив Львівську політехніку, Романенчук Микола Васильович з Воскресинців, нині львів’янин.

На подвір’ї коледжу, біля чудової каплички, ми разом помолились за душі наших товаришів, які відійшли у вічність... Марія Гавалюк, Алла Присік, Христина Харабарук, Зеновій Винничук, Євген Білоскурський, Василь Романчук, Микола Романенчук, Зеновій Проць, Ярослав Литвин, Станіслав Дубінський. Вічна їм пам’ять.

Далі наша дорога — до святкового столу в парку Трильовського. Там наш староста Микола Романенчук дав завдання зробити кожному звіт за півстоліття. І потекла задушевна бесіда... Про роботу в Ворохті розповіла Ганна Тимофіїв, зі Стрия приїхав з дружиною Мирослав Никируй, Зоя Зарічна живе і працює в Калуші, подружжя Криштафовичів, Антон і Ганна, багато років віддали Коломийському ДОЗу, там же працювали Марія Чех, Марія Шепетюк, після закінчення Митіщинського лісотехнічного інституту, що під Москвою, на лісокомбінаті працював Ковбаснюк І.П., а також Зеновій Тимошишин, Станіслав Шмідт.

З першої хвилини і до кінця зустрічі анекдотами, дотепними розповідями усіх веселив наш сміхованець, добрий господар Антон Криштафович, якому недавно виповнилося славних 70, з чим його всі привітали.

Піснею, ровесницею нашого випуску "Понад Прутом моя Коломия", закінчилася наша зворушлива, дорога серцю кожного зустріч — зустріч через півстоліття. Здоров’я і щастя вам, дорогі випускники дванадцятого "б" класу!

Автор: Микола СЕРБЕНЮК
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі