В.Цибулько: Письменник завжди молодий, бо він генерує ідеї

Програма "Молода Література" на радіо "Київ 98FM" традиційно знайомить читачів "Хрещатика" зі своїми гостями, які відповідали в ефірі на запитання ведучого і читали свої твори. Цього разу гостем літературної програми радіо "Київ" був відомий український письменник Володимир Цибулько.

— Чи вистачає вам грошей, які заробляєте письменницькою працею?
— Шевченкові письменницькою працею вистачило заробити на 10 років армійської служби. Насправді я вирішив, що залежати від видавця і гонорару — це ще більша залежність, аніж бути залежним від політичної системи. Тому я вирішив писати, скажімо, і ні від кого не залежати, особливо від фінансів. Добре, що це не приносить збитків моїй родині так, як Шевченкові.

— Понад рік тому в інтерв’ю "Вечірньому Києву" ви сказали, що найближчим часом писатимете про любов та політику. Так і вийшло чи творчі плани змінилися?
— Так, я написав есе "Любов після політики", друге есе називається "Поезії після політики". Третє, певно, буде "Поезія після любові". Це вже своєрідне потрактування досвіду людського. Я люблю ту літературу, яка починається зі своїм поколінням. Ось ми прийшли у вісімдесятих роках. Я хочу зростати зі своїм поколінням, зі своїми вісімдесятниками, так, як вони зростають професійно, кар’єрно. Водночас багатшає їхній людський досвід. Для мене дуже важливо, щоб я не старався сподобатися — як мої деякі ровесники — шістнадцятиліткам, підліткам, а відповідав способу думання свого покоління.

— Чи вважаєте ви себе молодим українським письменником?
— Насправді письменник завжди молодий, бо він генерує ідеї. У творчості немає віку. Є досвід, є майстерність, є навіть певна шахрайкуватість, коли на якесь із життєвих запитань ти не можеш відповісти і тоді імітуєш цю відповідь. Є така, напевно, імітаційність. Вона спрацьовує публічно, але кожна творча людина робить ревізію самої себе. Хоча митець не має віку. Тіло може старіти, але спосіб думання має бути молодим. Наприклад, світлої пам’яті, Павло Загребельний. Це була людина з дуже живим, молодим розумом і водночас із величезним досвідом, із ходінням на межі життя і смерті в молодості, однак спосіб думання, оцінки процесів були надзвичайно молодими. Тому мені здається, що кожна творча людина, незалежно від віку, залишається молодою.

— Чи заважало ваше депутатство письменницькій діяльності?
— Заважало, оскільки для мене головним життєвим мірилом є література. За будь-яких обставин. Щоб бути успішним у літературі, треба займатися нею рівно 24 години на добу. Якщо ти робиш це 23 години 50 хвилин, ті 10 хвилин убивають увесь час праці. Так само і депутатство в мене забирало всі 24 години. Я віддавався цьому повністю, хотів щось зробити. Це не досвід поразок і не розчарування, а, швидше, певне протверезіння від оцінки можливостей та обдарування тих, хто називає себе українськими політиками. Це маргінальне і провінційне шобло, котре, на жаль, не гідне керувати такою високоосвіченою, трудолюбивою, талановитою нацією, якою є українці.

— А чи допомагала література в політиці?
— Дуже допомагала. Згадаймо початок перебудови, коли в отой комунячий вакуум ринула велика хвиля інтелектуалів — письменників, журналістів, істориків, філософів. Власне, це була так звана контр-еліта. Але в чому мистецтво політики і мистецтво літератури схожі: і те, і те — експлуатація інтуїції. Для митця інтуїція — надзвичайно важливий фактор. І для політики інтуїція є однією з най-най-найважливіших складових — окрім знань, досвіду, хорошого середовища, в якому ти перебуваєш. Успіх залежить від того, наскільки ти віддаєшся чесно, до останньої краплини крові, обраній професії чи обраному шляху.

— Хто на сьогодні з українських виконавців співає ваші пісні?
— Багато хто. "Піккардійська терція", Олександр Пономарьов, Жанна Боднарук, Ірина Шинкарук. Це десь з одного десятка виконавців, і я вже підозрюю, що ці пісні живуть окремим життям. Ти дав життя чомусь, що стало самодостатнім — це дуже приємно. І дуже приємно, що пісня є тією річчю, яка може народитися тільки у великому компромісі з виконавцем, композитором. Приємно і радісно, що в житті траплялися такі хороші творчі союзи.

Джерело: Хрещатик
Обговорити на форумі