The Economist: Енергетичний шантаж

Спроби витягнути гроші задля того, щоб уникнути чергового припинення постачання газу, закінчилися нічим.

У шантажі розрахунок часу може бути вирішальним. Уряди Росії і України мають нагоду, щоб обдумати це після невдалої спроби витягнути мільярди євро з ЄУ задля збереження постачання російського газу до Європи наступної зими.

Завдяки рецесії та конкуренції з боку дешевших постачальників, європейський попит на російський газ скоротився. Зараз, крім того, літо. Так що зараз уряди і газові компанії незвично хоробрі щодо погроз відрізати їм газ. Вони чинять опір тиску надати Україні величезну позику, про яку і росіяни, і українські пересварені лідери кажуть, що вона потрібна, щоб уникнути майбутньої суперечки, схожої на ту, яка заблокувала постачання російського газу у січні і мала вплив на 18 із 27 країн ЄУ. Чи витримають нерви в європейців, коли наблизиться зима, ще треба перевірити. На Росію припадає 42% зі всього імпорту газу ЄУ, і її частка зростає.

У травні російський прем’єр-міністр Владімір Путін заявив ЄУ, що Україні слід допомогти заплатити за закачування газу у підземні газосховища, які діють із радянських часів і з яких вона отримує газ для власних потреб взимку. Якщо Європа хоче уникнути припинення постачання газу, то Україні, як сказав він, терміново треба надати позику у розмірі приблизно $4,2 млрд доларів. Російські урядовці та газові менеджери додали зловісно, що Україні настільки бракує грошей, що вона може не змогти оплатити вчасно до 7 липня поставлений у червні газ.

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко заявила також посадовцям із ЄУ, що для уникнення нової газової кризи їй потрібна позика у розмірі $5 млрд. Проте ціна уникнення кризи стрімко впала, коли українська делегація відвідала Брюссель 29 червня для зустрічі з посадовцями з ЄУ, МВФ та інших установ, щоб обговорити модернізацію старіючої газової інфраструктури країни. Джерела розповідають, що українські посланці зараз захотіли лише $2,1 млрд, щоб захиститися від проблем наступної зими.

Чехія, яка головувала в ЄУ у першій половині року, недавно розіслала країнам ЄУ неофіційний документ [non-paper], в якому висунула аргументи на користь ігнорування всіх вимог щодо грошей. Аргументи документу зводилися до того, що європейські газові компанії мають контракти з Газпромом, російським газовим державним монополістом, на постачання газу до точок входу у власні ГТС на кордоні ЄУ. Вартість транзиту через Україну вже входить у ціну в контрактах. Отже, Газпром має виконувати контракти, які він підписав; ані європейські компанії, ані уряди не повинні платити двічі. Кажуть, що Швеція, яка перебрала головування в ЄУ 1 липня, дотримується такої самої точки зору.

Поміж безлічі протилежних заяв можна виокремити деякі чіткі аргументи. По-перше, українські підземні газосховища відіграють велику роль, тому що, коли вона бере з них газ для задоволення власних потреб (як вона це зробила у січні), це порушує постачання газу трубопроводами, які використовуються для транспортування газу з Росії до Європи [це твердження є доволі сумнівним, оскільки у звичайному режимі роботи ГТС взимку російський газ зі сходу споживається Україною, а газ до Європи підіймається із газосховищ на заході. – Z]. По-друге, купка щасливчиків заробляють великі суми на торгівлі Росії газом із Україною, багато якого постачають через труби без вимірювальних станцій та в обсягах і за цінами, які є таємними. По-третє, навіть позика Україні для закупівлі газу на зиму, можливо, не допомогла б уникнути краху. Україна використала менше російського газу цього року, ніж зобов’язалася купувати. За принципом "бери або плати", який є поширеним у галузі, Росія може виставити Україні рахунок за невикористаний газ. До жовтня цей рахунок може досягти $3 млрд, про який Україна може сказати, що вона не може його сплатити. (Українські політики вже борються за те, щоб дозволити собі внутрішнє субсидіювання газу; політична ціна підняття цін була надто високою).

Коротше кажучи, нова криза газу все ще дуже можлива, і знову Європа не матиме жодної можливості дізнатися, що лежить за ним. Якби Росія і Україна захотіли знайти спосіб заохотити ЄУ диверсифікувати постачання газу, вони навряд чи могли б знайти кращий спосіб, ніж цей.

Назва оригіналу: Energetic blackmail
Джерело: The Economist, 02.07.2009
Зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі