Архімед з Коломиї

Щодня в нашому житті трапляються звичайні історії за участі незвичайних людей. Так сталося і цього разу. До редакції Коломия ВЕБ Порталу завітав Василь Дибач, який все життя чесно пропрацював слюсарем-сантехніком і хотів полегшити життя людям, але держава, як завжди, не оцінила намагань.

Ця історія бере свій початок ще в далеких 80-х рр. ХХ ст., коли чоловік з сім’єю жив на Рівненщині. Там він здов освіту і почав працювати. Весь час маючи справу то з природним газом, то з водою, пан Василь задумався про причини постійних неполадок з кранами, що встановлюються коло лічильника. Вони часто підводили і не були надійними. Це і підштовхнуло Василя Дибача до інженерної творчості. Він змайстрував такий кран, який був простим за конструкцією та з міцних матеріалів. Слюсар каже, що ні в якому разі не претендує на звання винахідника. Він скромно зауважує, що просто удосконалив той взірець, який вже винайшли задовго до нього.

Потім сім’я Дибачів переїхала до Коломиї. Тут чоловік пропрацював 15 років на ВАТ "Коломиясільмаш" слюсарем-ремонтником ізотермічних цистерн, що працюють під високим тиском та при високій температурі. В цій галузі знання пана Василя були безцінними. Він намагався поділитися своїми думками про удосконалену конструкцію впускного і випускного крану з спеціалістами заводу. Спеціально розробив всі матеріали з описами винаходу та з кресленнями в в жовтні 1987 року подав папери керівництву, але результатів не було ніяких...

У 1994 році Василь Дибач побачив гори паперу, що лежали просто неба на території заводу. Як приглянувся ближче – побачив різні документи, а прямісінько під ногами лежала до болю знайома папка з його документами, з його кресленнями, пожовклі від часу... Гірко бачити, як не цінують чиюсь ініціативу! Так сталося, що з роками незалежності, країна все більше занепадає та байдужіє до історій простих людей. Нещодавно слюсаря просто скоротили.

Роки минали, а проблеми в людей залишалися і з часом лише накопичувалися. Сучасні крани завозяться з-за кордону, вони не розраховані на богатирську силу українців і часто просто розламуються в руках від незначних зусиль. Василь Дибач запевняє, що зразки кранів за його конструкцією правдою і вірою служать вже понад 25 років і ні разу не псувалися і не потребували ремонтних робіт. "Ці теперішні крани не підлягають ремонту і життя у них коротке. Вони створені, щоб відкачувати у наших людей гроші, а ми ж звикли, щоб було зроблено надійно! Мої крани дещо більші за розмірами і вага відповідно в них більша, але і служать вони в 10 разів довше. Я не агітую, але наводжу аргументовані докази переваги наших вітчизняних кранів над іншими марками.", - важко не повірити чоловікові, в якого очі світяться надією на майбутнє, а руки свідчать про непрості будні минулого.

Василь Дибач впевнений, що може допомогти багатьом людям, іншим сантехнікам та простим мешканцям будинків. Чоловік хоче, щоб Україна користувалася надійною продукцією, але його удосконалений взірець не є запатентований державою. Боїться слюсар, що можуть вкрасти його винахід, тому не розповідає подробиці, завдяки яким кран такий успішний в експлуатації. На даний момент просить Василь Дибач допомогти йому саме в "паперовій" справі, допомогти ліцензувати та в подальшому налагодити масове виробництво кранів на благо всіх людей. Хто має можливість та бажання оббивати пороги державних установ задля відновлення справедливості: пан Василь просить звертатися до нього за телефоном 48845 (після 20:00 год.).

Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі