На відпочинок… з чортами

У день литовської держави своїми спогадами про балтійську країну поділилися й колеги-журналісти з Волині, які нещодавно побували у цій балтійській країні.

Зануритися у тишу, впиватися наповненим запахом хвої повітрям, думкою сягати за зелені пагорби і згадувати давні дитячі мрії, стати крилатим та гайнути за гори-моря... І вже пісня сама злітає із уст, пісня рідних карпатських гір. Та ні, це не Карпати, а далека балтійська земля. Сюди варто поїхати, аби збагнути схожість з Україною і водночас унікальність цього дивного краю.

За туристів добре платять. ...Могутні крони старих сосен біля маєтку пана Яніса, неподалік Каунаса, вітають чергових гостей. Розповідаючи про свою зелену садибу, він зізнається, що всю цю красу щедро фінансує держава. А відколи Литва стала членом Євросоюзу, то й дотації збільшилися. Прийом туристів – це окремий вид господарювання, який вподобали переважно селяни, або ті, хто викупив чималі шматки землі біля лісу та озер.

Маєток, куди нас запросили, розташувався серед лісу. Поважні литовці, які нас супроводжують, кажуть, що усі три тисячі таких державних садиб ховаються якнайдалі від трас. Хоча місцеві дороги тут такі, що можна яйце покотити – не розіб’ється. За кілька кілометрів до маєтку шлях акуратно посипано гравієм. Та так, що здається, наче хтось камінчик до камінчика викладав.

Вийшовши з автобуса, дивуємося, чому іноземних гостей, як у нас, не зустрічає народний оркестр або хоча б троїсті музики. Педантичні та стримані в емоціях балтійці не влаштовують гучних і, чесно кажучи, не вельми доречних забав, проте намагаються вгадати щонайменше бажання туристів.

Не видно також і барвистого народного одягу, як у господарів подібних українських садиб. До великих дерев’яних воріт із масивними металевими замками, усміхаючись, підходить невисокий чоловік у легенькому светрику та джинсах. Навіть усмішка у литовця стримана. Проте щирість і радість видає блиск у погляді. Так дивляться на світ добрі чарівники з прочитаних у дитинстві казок.

...Простуючи акуратними доріжками, наша група тривожить тиху сонливість балтійського маєтку. Аж раптом – не ймемо віри! – на сходах зручно примостилося кілька дерев’яних фігурок справжньої нечисті. Веселі чортики та відьмочки, очевидно, охороняють спокій родини та гостей пана Яніса.

Згодом дізнаємося, що це своєрідний національний оберіг, без якого годі уявити туристський маєток литовців. І якщо в Україні про темні сили навіть уголос не говорять, то в Балтійському краї давні духи лісів та озер, які схожі на нашу нечисть, у великій пошані. За народними повір’ями ці рогаті та хвостаті вимітають усе зло з помешкань та приносять господарям удачу, щастя і багатство.

Спокійно оминувши литовських чортяк, заходимо у затишний будинок, де все начиння, наче в Карпатах, з дерева. Обжиті кімнати, спортивні майданчики, сауна, баня, кілька альтанок із пеньками та навпіл розпиляними колодами замість лавок налаштовують на приємний відпочинок. Кімнати переважно для двох.

Гоп, мої цепеліни, гоп, мої смачні... Допоки нам розповідають про переваги литовського туризму, миловида дружина пана Яніса з кількома помічницями просять до шведського столу. Та й з великої кімнати долітають такі пахощі, що навіть тому, хто щойно добре пообідав, захочеться скуштувати балтійських смаколиків.

Господиня стримано запрошує до столу. Одразу ж спадають на думку гостинні українські горяни, які з десяток разів просять "срібнесеньких гостей" їхньої страви скуштувати, адже після перших запросин одразу ж сідати за стіл нечемно. Тут такого немає, одне слово – Європа. Але нас, утомлених дорогою і голодних, вдруге просити до столу не потрібно.

Та і як втримаєшся, аби не взяти виделку до рук, коли на столі ваблять око великі тарілки з національною стравою – пухкими білими цепелінами з м’ясом та сиром, що скидаються на картопляні зрази. Проте з’їсти багато смаколиків годі, бо вельми ситні.

Зате як добре п’ється литовський самогон, натурпродукт із жита та пшениці. Але алкоголем у Литві не зловживають. У пошані тільки пиво, та й те смакують під час свят або баскетбольних матчів. Що таке піти перехилити із друзями чарку-другу, балтійці просто не знають. "Мабуть, тому й порядок у них" – скрушно зітхають колеги, обіцяють, якщо трапиться нагода, приїхати на відпочинок у Литву та згадують, що вдома уже на нас зачекалися.

Записала Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі