Подільська дружба зі смаком борщу (фото)

Маленькими вуличками, старенькими ошатними будинками, в яких чути подих віків, привітними усмішками людей, важкими поглядами бабусь, які пережили не одне лихоліття, хрестами на високих храмах, запахом пиріжків, які смажать в центрі містечка, неподалік міської ради, зустрічає нас Борщів, подільське містечко на землі тернопільській.

Місцина, яку колись називали "глухим закутком Поділля", насправді ніколи такою не була. Люди тут жили ще з доісторичних часів Трипілля. Люди-хлібороби, гостинні та мирної вдачі, а що вже нападали завойовники, то й гідну відсіч уміли дати. З нагоди 380-річчя з дня надання місту магдебурзького права до Борщова завітав "Кур’єр Галіційський".

В темпі вальсу до Борщева. Пораду відвідати Борщів редакція газети отримала у Тернопільській обласній адміністрації, де вже тепер є чимало приятелів газети. Там розповіли, що у Борщеві, якнайтісніше переплелися й польська та українська непрості історії. Усього було за кілька століть: і битв, і розбрату, але напевно найбільше простих людських стосунків. Незалежно від того, якому королю чи гетьману ти служиш, якою мовою розмовляєш, до церкви чи до костелу ходиш. Напевно тому й досі в містечку багато українсько-польських сімей.

По дорозі до центру чути звуки вальсу. На площі біля міськради у будній день…танцюють кілька пар. Отак просто посеред міста. Для провінційного містечка доволі незвична картина. "У нас незабаром концерт, ось ми й вирішили репетицію на площі провести. І нам простір — і людям радість.", - пояснюють юні танцюристи, запрошуючи повальсувати.

До дружби з поляками треба…поцілити. Чарівні звуки музики долітають до вікон управи, так по-давньому тут називають міськраду. Навіть табличка з відповідним написом з позаминулого століття збереглася. Стомлений але радісний дивитися на подільську юнь міський голова Іван Башняк. "Уночі тільки з Польщі повернувся, - каже мер. — Десь із добру не спав, а перед цим був на змаганнях, ось і диплом та друге місце зі стрільби отримав".

Отож у Польщі пан Башняк очікуваний гість. Міста має двох польських партнерів гміну Гродкув та місто Бохню. Співпрацю із першим партнером започаткував керівник гміни Марек Антонович. Його мати родом із села Лосяч Борщівського району. Ось і вирішили поєднатися із родинною стороною. У Гродкуві вже побули подільські бізнесмени, учителі, школярі.

"А із другим польським партнером вийшла дуже цікава історія, - з усмішкою каже пан Башняк. — Свою дружбу із ними ми собі у стрілецьких змаганнях. Уже п’ятнадцять років у Борщеві діє військово-морське братство, членами якого є колишні моряки, їх на території району є близько двох тисяч (!!!), ветерани та працівники силових структур.

Як колишній працівник міліції та генерал-майор козацтва я також є членом цього товариства. І ось наша команда на запрошення офіцерів резерву Кракова поїхали у словацьке місто Кежмарк. Туди ж прибули й польські партнери, команда з Бохні, серед яких був заступник президента міста Богдан Шиманський. Згодом познайомилися і з президентом міста Богданом Костуркевичем. Отож стрільба стала початком нашого партнерства".

Офіцери швидко знаходять спільну мову. Вони знають ціну дружбі, слову честі та добрим справам, вміють захищати і допомагати у біді. Й тепер кожне свято у Бохні та в Борщові не обходиться без взаємних візитів. Відвідують міста відомі офіцери Здіслав Звєжина, Станіслав Вуйцек. Офіцерська дружба стала прикладом та серйозним виховним моментом і для дітей.

Нещодавно польські офіцери зустрічалися із борівськими школярами та студентською молоддю, розповідаючи про українсько-польські взаємини на прикладі двох міст-побратимів. Після цього пан Башняк запропонував юним борщівцям написати про це твори. А подарунком для переможців стала поїздка в Польщу. І тепер ще довго четверо юних подолян розповідатимуть про теплий прийом, силу, мужність, честь і благородство польських офіцерів. Знання стратегії і тактики, на щастя не знадобилися в бою, зате стали в пригоді для розвитку дружби.

Мерові гроші — Міцкевича слава. Показом для українсько-польських стосунків є відновлення мером Борщова Іваном Башняком пам’ятного знака на честь польського генія Адама Міцкевича. Хоча про це пан Іван говорить неохоче. "Чим хвалитися? Я просто зробив те, що мав би зробити кожен на моєму місці. Адже Адам Міцкевич геній світової слави, його життя і творчість тісно пов’язані з Україною. Тому неабиякою честю для міста є те, що у нас є такий пам’ятний знак.

Паралельно мер зробив ремонт біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Щоправда для пам’ятника українському поетові гроші виділили з місцевого бюджету. На Міцкевича не стало. Тоді Іван Башняк виділив власні гроші. "Тут таке творилося: фундамент тріснув, усе позаростало. Аж дивно, що ніхто на цей знак не звертав уваги, - з гіркотою каже мер Борщова, показуючи акуратно обкладений камінням пам’ятний знак Міцкевича, що за кілька кроків від мерії. Наразі до цього пам’ятника завжди поспішають польські гості. А консул Генерального консульства Республіки Польща у Львові за таке подвижництво відзначив пана Башняка подякою.

Від костелу й церкви до мерії — кілька кроків до порозуміння. Під час розмови з мером, до міської ради зайшов парох місцевого костелу, отець Юзеф Коваль. Святиня ж сусідить із мерією, тому священик тут частий гість. "У Борщові люди приязні, а місцеві поляки тверді у вірі й любові до великої польської та малої подільської батьківщини", - каже отець Юзеф.

Навіть за часів атеїстичного Радянського Союзу у містечку римо-католицький костел був діючим. Сталося це завдяки Божій допомозі, молитвам та сотням полячок, які, створивши мішані родини, зосталися в Україні. Це завдяки нині поважного віку паням їхні діти та внуки нині розмовляють польською, знають історію, не цураються костелу й церкви. Отож не перерветься нитка шляхетних родин, не переведеться нація. Сприяє римо-католикам і влада, допомагає мер. Із представниками інших конфесій жодного недоброго погляду. Щоразу під час великих релігійних та державних свят усі священики разом збираються моляться, взаємно відвідують храми. "Так і колись у нас було, - згодом розповідає настоятель греко-католицької церкви Успіня Богдан Боднар, який, до речі, студіював у Любліні. — Ось у нашій церкві маємо ікону Божої Матері українсько-польського поєднання".

На почесному місці понад престолом можна побачити Богородицю. Зверзу напис польською, а знизу українською "Під твою милість прибігаємо". Це копія давнього образу, історія якого у товщі віків. Колись ця ікона знаходилася у монастирі села Ланівці. Святиню знищили, уже й ніякого знаку немає. В буремні неспокійні часи ікону переховували по домівках. Востаннє в ХІХ столітті вона була у поважній родині нотаріуса. І він хотів залишити її у себе. Проте голос з неба попередив, аби віддав те, що належить церві до Божого дому. І ось уже роками ікона Пресвятої Діви з українсько-польським написом знаходиться у храмі.

Медична допомога консула Горовського. Польська допомога відчутна й у районі. Особливо вдячні мешканці Борщівщини Почесному консулу України Лукашу Горовському, завдяки діяльності якого місцева районна лікарня тримала значну допомогу. Зараз у медичному закладі ремонт. Робота кипить. Хочуть за кілька місяців завершити оновлення пологового відділення. Із неабиякою приязню розповідає про допомогу закордонних сусідів головний лікар Іван Невістюк.

"Наш район має підписану угоду про співпрацю із Новотомським повітом Познанського воєводства, - розповідає пан лікар. - Потрапивши разом із головою районної адміністрації Іваном Чепесюком до Польщі я познайомився із почесним консулом паном Боровським. Він відомий і заний у Європі суспільний діяч та організатор фестивалю шпараги".

У сусідній країні подільський лікар зацікавився діяльністю своїх колег. Пан Боровський люб’язно запросив їх до відомої фірми, що виробляє медичний інструментарій. У борщівського лікаря очі розбігалися. Хоча б трішки із цього та й у лікарню!

Помітивши таке зацікавлення пана Невістюка Лукаш Горовський допоміг організувати стажування борщівських лікарів у польських медичних закладах. "Працювати із закордонними колегами було для нас напрочуд корисно, повчально, добре і легко, - із вдячністю згадує керівник. — Ми зрозуміли, що в нас лікарі так само великі спеціалісти, але, на жаль, у нас немає такої апаратури та інструментів". Згодом пан Консул подарував борщівській лікарні операційний стіл. Зараз в операційній про благодійника нагадує табличка.

"А в жовтні ми вже чекаємо на польських колег у Борщові, - ділиться планами Іван Невістюк. - До нас мають приїхати група волонтерів медиків, які разом із нашими лікарями проводитимуть мамографію по всіх селах району. Така справа дуже потрібна, бо онкозахворювання молочної залози у жінок у нас, на жаль, трапляються часто. Але мешканки сіл звертаються до лікарів уже тоді, коли хвороба уже їх настільки знищила, що зробити щось ми не в силі. До речі, польські лікарі пообіцяли привезти із собою апарат для біохімічних аналізів.







Автор: Галина ПЛУГАТОР, Борщів, "Kurier Galicyjski" для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі