Друзі пізнаються в трубі

Новина про Йошку Фішера, який днями посів поcт радника в компанії Nabucco, нікого в Європі не вразила. Надворі глобалізація, яку супроводжує економічна криза, тож робота лобіста нічим не гірша за міністерську, а гроші потрібні всім, включно з Фішером. Півмільйона, якщо вірити чуткам, у твердій європейській валюті, обіцяні раднику, сімейному бюджету не зашкодять.

Новина викликала швидше історичний інтерес.

Всі зразу згадали, що шлях, на який ступив Йошка Фішер, вже протоптав до нього його колишній шеф, приятель і політичний союзник Герхард Шредер. При тому любому шефові, який із канцлерів подався в лобісти "Газпрому", було значно важче. Скандал, що вибухнув одразу після призначення Шредера головою комітету акціонерів російсько-німецької компанії з будівництва газопроводу Nord Stream, сильно вдарив по його репутації. Про що життєрадісний екс-канцлер у силу особливостей характеру сьогодні навряд чи жалкує, але тоді, три з половиною роки тому, він виглядав досить розгніваним. І глибоко ображеним. Він судився, відстоюючи свою спаплюжену честь.

Між іншим, за роки, що минули відтоді, Шредер настільки вжився у нову роль, що навряд чи навіть сьогодні згадує дрібні неприємності, пов’язані із завершенням його політичної кар’єри. Він уже давно став своєю людиною в "Газпромі", видав у Москві перекладну книжку спогадів і навчився так прямо, по-дружньому називати Путіна "чистої води демократом". Все в нього добре.

Все добре, причому на свій лад, буде і у Фішера. Навіть ще краще. Привабливий цинік, який пройшов славний шлях від вуличних бійок із міліцією до вершин світової дипломатії, він вчинив значно розумніше, ніж Шредер. Nabucco, як і Nord Stream, є проектом, продиктованим втомою європейських споживачів від братських розборок між Москвою і Києвом. Але якщо екс-канцлер отримав пост і гроші в одному пакеті з необхідністю хвалити Путіна і прокляттями з Києва і Варшави, то Фішерові таку ціну платити не довелося. Хоча газ по газопроводу Nabucco, який повинен пролягти з Каспійського регіону до Близького Сходу через Туреччину і балканські країни до Австрії, також минає Україну, але зате й Росію обійде стороною. Тобто нічого особистого, чистий бізнес. Ніхто в країнах колишнього СРСР і в Польщі не відчує себе особливо ущемленим, оскільки ущемлені будуть усі.

Та й взагалі нова робота Йошки Фішера більше відповідає образу західного політика, ніж у Шредера, якому довелося в ці роки помітно уточнити свою політичну орієнтацію. Зокрема, відмовитися від химери, що називається місією Заходу, яка полягає у тому, щоб захистити слабких від імперських зазіхань Кремля. Крім того, досі незрозуміло, чим зайнятий колишній канцлер, лобістські успіхи якого викликають суперечливі оцінки. У Фішера з першого дня з’явиться конкретна робота. Він буде уламувати Туреччину, яка за прокачку газу через її територію бажає закупляти 15% газу за пільговою ціною, що позбавляє сенсу весь проект. Переконаний прихильник вступу Туреччини в ЄУ, колишній голова МЗС ФРН користується в Анкарі чималим впливом і завдяки природженому дару переконання майже напевно зуміє домовитися з партнерами. А якщо не зуміє, тоді вже не зуміє ніхто.

Але це справа майбутнього, а поки що в німецькій пресі цими днями найбільше обговорюється питання про те, як вплине нова робота Фішера на його стосунки зі Шредером. Типу чи не посваряться друзі, опинившись раптом по різні боки барикад? Питання животрепетне, але, зізнаюся чесно, особисто авторові цих рядків ця проблема до лампочки. Може, і посваряться, не поділивши Росію. А може, на старості років весело посміються над роботодавцями, які вклали у них стільки грошей, але не отримали ні газу, ні труби. Та й нехай їх. Врешті-решт, це суперечка німців між собою.

Автор: Ілья Мільштейн [Илья Мильштейн] (на фото)
Назва оригіналу: Друзья познаются в трубе
Джерело: grani.ru, 29.06.2009
Зреферувала Юлія Павлишин, Західна аналітична група
Обговорити на форумі