"Пісні Опілля": смаколики, традиції й "чинчак" (фото)

Днями у прикарпатському містечку Рогатин відбувся відроджений фестиваль народної творчості "Пісні Опілля".

Край із часів праслов’янських. Місто, де народилася Настя Лісовська — дружина турецького султана Сулеймана Роксолана Хуррем, яка у мусульманському світі, де жінкам є мало місця, стала ї не тільки дружиною володарю Османської імперії, але й співправителькою, розбудили звуки оркестру. На площі біля пам’ятника славній землячці зібралися сотні людей. Вигравали барвами вишиванки, тішилися другому життю вийняті з бабусиних скринь рясні спідниці, полотняні штани та капелюхи. А кількасотлітні пісні ніби й не зникали. Бо таки жили у пам’яті народній, а тепер птицями злітають у небо.

"Пісні опільські. Древній край опільський. Край працьовитих людей і родючих земель. Ще не досліджений, але тим і цікавий, - розповідає, Надія Синишин, начальник районного відділу культури. – Саме слово "опілля" сягає коріннями у праслов’янську давнину. Мабуть тому й мають свої етнографічні "опілля" Польща, Білорусь та Росія. Вчені дослідили, що опіллям називали землю, де природно поєднувалися ліс та поля із родючими ґрунтами".

Зараз це етнографічна територія Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей, багата талантами, самобутністю і традиціями. Аби все це не згубилося у товщі віків, допоки ще живуть ті, хто проніс мудрість і традиції предків, в 1995 році було вперше започатковано фестиваль "Пісні Опілля". Дійство проводилося тричі ще 1998 та у 2002 роках у Рогатині та Бурштині. Згодом через різні причини на вісім років фестиваль замовчав. І ось тепер у рамках Дня Рогатина "Пісні Опілля".

На подвір’ях опільських. "Це закономірно, адже гуцули та бойки мають фестивалі, й там презентують себе, а ми — ополяни нічим не гірші., - продовжує пані Синишин, показуючи імпровізовані подвір’я опільських газів, де ніздрі лоскочуть запахи давніх страв і линуть старовинні пісні. - Але чомусь так виходило, що своє мистецтво показували тільки у рамках певних свят, а свого, оригінального, дійства таки не було".

На фестиваль прибуло 37 творчих колективів з Тернопілля, Львівщини та Івано-Франківщини. Свої вироби презентували майстри народної творчості. А що вже багаті, гостинні та веселі подвір’я рогатинських сіл! Тут мачанка з маком, капустяна саламаха, сотні видів солодощів, котлети загорнуті у виноградне листя, квас із тмином та 50-градусний "чинчак"… Очі розбігаються, слинка тече… Усе би з’їв та випив, але жаль, що одразу не можна.

А до кожної страви свої примовки, свої пісні, бо ж готували їх з любовю. Кожна страва — кулінарна магія опільських берегинь. "Навіть до самогону свої примовки були, бо ж не на зло його гонили, - розповідає витираючи вуса старий кремезний ґазда із села Підвиня. - Це тільки тепер від горілки зло, бо ж п’ють без міри. А Господь усяку страву людині на поживу дав. Та й споживаючи найкращих і найкорисніших саколиків надміру, можна захворіти. А наші предки досвід віків та традиції шанували, ось і здорові були, від гріха хоронилися і рід не переводився".

Від Кшановца пісня лине до Опілля в Україну. На славне свято запросили друзів з польського міста Кшановца, яке поєднано з Рогатином десятьма роками дружби та співпраці. Мер міста Володимир Штогрин розповідає, що закордонних партнерів дуже зацікавила їхня етнографічна назва, бо, безперечно, є щось спільне із рогатинським Опіллям та польськими Ополєм, Стшельцем Опольским, Ополєм Любельским, Радлувом Опольским. Наразі це таїна віків, яка вказує на спільні коріння. І від того ще міцнішою стає дружба.

"Ми співпрацюємо з Рогатином уже 10 років, каже мер міста Кшановца Манфред Абрахамчик. За цей час зроблено немало, відбулися численні обміни працівників органів місцевого самоврядування, дітей, мистецьких колективів, пожежних та футбольних і тенісних спортивних команд. Важливим моментом є допомога Польщі місцевому "Карітасу". Це для нас особлива річ, бо тут задіяна церква. На майбутнє сподіваюся, що наші співпраця стане ще пліднішою, ще міцнішою".

Підписана 10 років тому українсько-польська угода про співпрацю означає для рогатинців багато. А головне для дітей. За словами пана Штогрина, перебуваючи у Кшановці, вони жили у місцевих сім’ях, подружилися, і тепер маленькі рогатинці мають багато друзів у Польщі. Це вже ніколи від них не заберете. І якою б не була ситуація в країнах, в Європі, ця дружба залишиться.

Рогатинці розповідають, що польські колеги приїжджають на Опілля щонайменше два рази в рік. А українці на днях моравської кухні дивують гостей та городян місцевими стравами. І вже не одна польська та чеська господиня частують родину та гостей смачними стравами з далекого Опілля.









Автор: Галина ПЛУГАТОР, Рогатин, Kurier Galicyjski для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі