Ходи або плати

Українцям потрібно перестати мислити стереотипами суспільства споживання і почати сплачувати реальну ціну за енергоресурси, пише у своїй колонці в журналі Корреспондент радник міністра палива та енергетики України Фент Ді.

За останній десяток років у державі сформувався і зміцнився особливий споживчий клас, що продовжує традиції свого радянського попередника - клас пожирачів дармового енергоресурсу. Тільки в СРСР ресурс був дійсно дармовий, а сьогодні у нього існує ціна, причому по більшості позицій-сформована ззовні. При річному обсязі переробки близько 11 млн тонн постачання української нафти на три вітчизняні НПЗ, які реально працюють, припадає чверть загального обсягу. Все інше - імпортний ресурс, ціна якого безпосередньо залежить від коливань на енергетичних біржах.

Зараз не хотілося б говорити про мозолі української енергетики - економічно обґрунтовані тарифи на природний газ і електроенергію, які в ідеалі повинні покривати собівартість ресурсу і зняти з плечей держави дотаційний тягар. Не йдеться про малозабезпечених громадянах, які повинні перебувати під опікою держави. Мова про тих, хто повинен позбутися цієї опіки. Тих, хто може собі дозволити не економити на енергоресурсах, хто "пожирає" їх тоннами, літрами, тисячами кубометрів, сотнями кіловат і має за це платити. Платити так само, як платять за розмови по мобільному телефону.

Прикладом того, наскільки українське суспільство готове адекватно сприймати реальну ціну ресурсу, який воно споживає, є ситуація на ринку нафтопродуктів. Ціни на бензин у роздрібній мережі АЗС України в останні місяці мають деяку тенденцію до підвищення на кілька десятків копійок за літр, що сприймається в штики.

Тут споживачів, які належать до платоспроможності середнього класу за рівнем доходів (про що свідчить наявність автомобіля), варто умовно розділити на дві групи. Одні купують машину і свідомо готові не економити на паливі, купуючи дорогі марки бензину. Таким чином, водій часто піклується навіть не стільки про двигун свого автомобіля, скільки про навколишнє середовище. Інші купують автомобіль у кредит і обурюються ціновою політикою трейдера при будь-якому коливання вартості літра пального в бік підвищення. При цьому винуватою роблять завжди державу, яка сьогодні намагається сформувати вільні ринки: зерна, бензину, електроенергії, даючи таким чином поштовх розвитку ринкових відносин, якого ми прагнемо.

Україна вже майже повністю позбулася паливного неподобства, яке існувало в смутні 1990-і, коли бензин і солярка без будь-якого контролю потрапляли з резервуарів тисяч різношерстих АЗС в баки автомобілів. Сьогодні ринок поглинули гравці, які збудували свої мережі в різних регіонах України. Причому, за станом на травень співвідношення між власним виробництвом бензину на НПЗ в Україні та імпортним продуктом склало 70% проти 30%, дизельного палива - 68% та 32%. При цьому імпорт бензину найбільш ходової марки А-95 становить майже половину, а марки А-98 і зовсім 100%.

Таким чином, на вітчизняний ринок впливають ті процеси, які відбуваються на європейських біржах. А процеси ці прозорі, інформація доступна для вивчення кожному, хто бажає розібратися. У порту Новоросійська ціна нафти марки Urals з початку року зросла на 105%: на 31 грудня 2008-го вартість бареля становила $ 34,5, а з 1 до 12 червня вже переступила позначку $ 70,5. Причини цього найрізноманітніші: хтось шукає їх в рішеннях ОПЕК, хтось - в русі визволителів у дельті річки Нігер, хтось - в світовій змові. Але причини ці прийшли ззовні і потягли за собою збільшення цін у великому гурті на паливо вітчизняного виробництва: менше ніж за місяць (з 11 травня по 9 червня) А-95 зріс з 5.883 грн./т до 7.405 грн./т. Нічим не відрізняється ситуація і для українських імпортерів європейського палива: оптова ціна тонни 95-го бензину вже 12 червня злетіла до позначки $ 721/т, що складає майже 132% від ціни, яка була на початку року.

Хочеться також сказати й про те, що стрімке зростання оптових цін на пальне в Європі адекватно відображається і в європейському роздробі, де, за винятком Росії, ціни істотно вище українських. За станом на 10 червня літр А-95 в Молдові коштував $ 0,85, в Болгарії - $ 1,38, в Литві - $ 1,51, у Росії - $ 0,65, а в Україні - $ 0,81. Також варто врахувати той факт, що в Білорусі (країні - експортері нафтопродуктів, що має два найпотужніші в Європі НПЗ) вартість А-95 становить $ 0,91. А держави, які експортують на український ринок своє паливо (Румунія, Литва), продають його на своєму внутрішньому ринку за ціною, вищою, ніж в Україні.

У сформованій обстановці вражають ті дискусії, які проводяться у вітчизняних ЗМІ. Кожен другий "експерт" демонструє дивовижні пізнання в галузі торгівлі газом, електроенергією та нафтопродуктами. Журналісти йдуть у них на повідку, відстоюючи переконаність у необґрунтованості цін на енергоресурси.

Складається абсурдна ситуація, коли люди, які не мають уявлення про реальний стан справ взагалі не розуміють принципів ринкових відносин, намагаються сформувати помилкову громадську думку про те, що за енергоресурси платити не потрібно. В результаті це лише зміцнює ментальність українців як членів суспільства дармового споживання.

Джерело: Новинар
Обговорити на форумі