Товариство політв'язнів не знає розколу - 20-річний ювілей

На початку червня у Києві, вперше в Українському домі, політв'язні і репресовані зі всієї України відсвяткували свій 20-річний ювілей. У доповіді про створення і діяльність Всеукраїнського товариства політичних вязнів і репресованих голова товариства, Герой України Євген Пронюк розкрив мотиви зустрічі і наголосив на нагальній потребі продовження захисту та утвердження національної ідеї в Україні.

Ювілей прибули відзначати представники 27 організацій України. Від Івано-Франківщини (голова Орест Дичковський) в урочистостях взяли участь 16 осіб, серед них - голова організації Коломийщини Д.Гриньків та заступники Я.Лесюк і Ю.Рубко.

Унаслідок демократичних зрушень, що відбувалися тоді в СРСР, Президія Верховної Ради СРСР змушена була надати отим демократичним проявам правове підґрунтя, ухваливши 28 липня 1988 року Указ "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій". Таким чином, попри всі обмеження, указом було дозволено легально провести установчі збори чи якусь маніфестацію. Але, якщо можна було окремим організаціям набути офіційного статусу, то політв'язням ще довго створити свою організацію і зареєструвати її офіційно ніяк не вдавалося.

До початку створення нашого товариства діяла ініціативна група, яка збиралася на одній із квартир на проспекті Перемоги в Києві. У цій групі активно діяли Зиновій Антонюк, Василь Гурдзан, Володимир Жбир, Іван Кандиба, Євген Пронюк, Євген Сверстюк, Клим Семенюк, Василь Стрільців, Петро та Василь Січки. На зібраннях вирішили створити "Меморіал". У рамках "Меморіалу", щоб не розпорошувати сили, політв'язні мали намір створити свою секцію. Але дещо пізніше дійшли до висновку, що не всі питання антикомуністичної діяльності охоплені "Меморіалом", а тому було прийнято рішення про створення власної, організації. Саме такої, яка б викривала злочини, скоєні впродовж усього періоду комуністичного панування (від 1917 року).

Звичайно, що на характер створюваної організації мали визначальний вплив колишні політв'язні з числа вояків УПА, з когорти дисидентів, правозахисників 1960-80-х років.

Таким чином, Установчі збори політв'язнів і репресованих мали відбутися третього червня 1989 року в Будинку художника. Але за три дні до зборів представник райвиконкому повідомив, що дозволу не буде. Тому зібралися біля Будинку художника на Львівській площі. Поскільки офіційного дозволу на проведення зборів не отримано, то виникла думка провести їх просто неба в альтанці, що стояла неподалік. Головував на зборах Богдан Горинь. Збори єдиним рішенням прийняли статут і обрали головою ради товариства Євгена Пронюка.

Відтоді розпочався відлік діяльності товариства, яка спрямована на відновлення Української самостійної, соборної держави.

Серед членів товариства є особи, які утримувалися в неволі десятки років: Василь Підгородецький, Дмитро Верхоляк, Левко Лук'яненко, Мирослав Симчич, Степан Сорока, Василь Стрільців, Михайло Горинь, Микола Гор-баль, В'ячеслав Чорновіл, Данило Шумук та інші.

Від того часу проводилися збори у Києві (до 1994 року), Січеславі (наразі Дніпропетровську), Хмельницьку, Одесі, Херсоні, Донецьку. У VII зборі, що відбувся в Одесі у червні 2001 року, взяли участь 258 делегатів - це найбільший був збір, присвячений 10-й річниці незалежності України. Можна стверджувати, що VII збір виконав свою громадянську місію у справі викриття злочинів комунізму й утвердження українства у цьому південному зросійщеному місті.

Окремою сторінкою в історії товариства є його конгреси. Досі їх проведено три: в червні 1991 року, де була висунута вимога проведення суду над злочинами КПРС; у червні 1993 року (число учасників досягало 1200 осіб); у листопаді 1995 року, в якому взяли участь члени національних асоціацій, окремі діячі з 21 країни: Азербайджану, Білорусі, Болгарії, Естонії, Литви, Молдови, Німеччини, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини, Угорщини, Чехії та інших.

Товариство брало участь у протестних пікетуваннях Верховної Ради, проводить значну науково-дослідну, архівну та музейну діяльність, цілковито пов'язану із висвітленням періоду панування в Україні окупаційних режимів (від 1917 року).

Товариство і досі залишається єдиною масовою громадською організацією, котру оминали розколи, і хоча товариство не є політичною партією, воно відіграє помітну роль у суспільному житті України.

Про діяльність обласних організацій ВТПВР на 20-літній імпрезі свого існування розповіли голови обласних організацій. Від імені Львівської міської ради та Львівської ОДА Почесну відзнаку голові ВТПВР Євгену Пронюку вручив голова Львівської обласної ВТПВР Петро Франко, кавалер всіх ступенів ордена "За заслуги".

Урочисте зібрання прийняло дві заяви до Верховної Ради: з вимогою не приймати створення ворожої для України коаліції Б ЮТ- Регіони та прийняття нового проекту Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".

Багатьох політв'язнів і репресованих немає серед живих, але ті, хто є, увесь свій запас духовних сил і здоров'я віддають справі утвердження Української держави.

Автор: Дмитро ГРИНЬКІВ, голова осередку ВТПВР Коломийшини
Джерело: "Вільний голос"
Обговорити на форумі