Фінансова криза: Хибна надія лише шкодить

Фінансова криза завдала земній кулі такого жорсткого пресингу, якого людство не переживало ще з 1929 року. Симптоми, які при цьому виникають, нам відомі: масові звільнення, мільярдні втрати, падіння вартості акцій та нерухомості. Окрім того, цей пресинг завжди супроводжується фазами хибної надії: знову й знову у нас складається враження, що найгірший етап уже нібито пройдено. А звідси й виникає враження, що вже не потрібно нічого змінювати.

Через кілька тижнів після спалаху кризи, в середині 2007 року, був такий момент, так само, як і навесні 2008 року, після порятунку інвестиційного банку Bear Stearns. І, звичайно ж, влітку минулого року, незадовго до того, коли банкрутство Lehman Brothers спровокувало ланцюгову реакцію крахів.

Хто нині слухає деяких політиків і банкірів здалека та зблизька, той знову може пережити відчуття хибної надії та небезпечної легковажності. Американські банки за допомогою балансної косметики створюють враження прибутків і поспішно повертають державі надану допомогу, так нібито вони знову досягнули стабільності. У Німеччині політики на локальних рівнях блокують об’єднання земельних банків, сіючи таким чином насіння збитків у майбутньому, замість того, щоб здійснити вже давно потрібне хірургічне втручання, використовуючи фактор кризи.

Європейці ще й досі чухаються. Хоча поки що очищення "токсичних" цінних паперів так і не вдалося провести, власники банків уже намагаються позбутися від відповідальності. А політики, які клялися провести реформи фінансового ринку, сіли зі своїми обіцянками на мілину. Те, що нині пропонує президент США Барак Обама, це – не лише початок справи, але аж ніяк не революція [Обама проголосив найбільш масштабну за останні 75 років 100-сторінкову програму реформ фінансово-банківської системи США, в якій Федеральний Резерв отримує безпрецедентні повноваження для контролю за суб’єктами фінансового ринку. – Z]. А європейці ще й досі чухаються, так нібито вони мають силу-силенну часу.

Реальність є значно похмурішою, ніж бравурні заяви деяких акторів фінансового ринку. Досі ще ніхто не продемонстрував дієвої моделі для вирішення проблем "токсичних" цінних паперів по обидва боки Атлантики, яка б допомогла звільнитися банкам від непомірного тягаря. Водночас Європейський Центральний Банк передбачає подальші втрати у банківській сфері, цього разу передовсім через те, що внаслідок рецесії багато фірм та громадян не зможуть погашати своїх кредитів.

ЄЦБ оцінює ймовірні втрати у приблизно 300 мільярдів доларів, яких зазнає 20 найбільших європейських банків у наступному півріччі, що за обсягами майже дорівнює тій сумі збитків, яких вони вже зазнали. Міжнародний Валютний Фонд подає ще більш скептичні прогнози. Найгірше вже минуло? Та що ви кажете. А чому ж тоді, зокрема, європейський ринок праці очікує наступного року на болісний удар, який створить проблеми не лише працівникам, але й фірмам, урядам і банкам?

Тому настільки важливим є те, щоб усі учасники ринку не поширювали хибних надій. І передовсім для того, щоб не наражати фінансову систему на помилки, яких вона допустилася вже в минулому через занадто оптимістичні прогнози. Адже нині деякі банки мільйонними ставками знову заманюють топ-менеджерів, аби розпочати нові раунди спекуляцій.

Хибним було б теж випустити проблеми банків із поля зору: якщо вони частіше відмовляють у кредитах, ніж їх надають, то це може лише загострити рецесію. Цілком безглуздо було б зараз блокувати впровадження нового порядку у фінансовому секторі, як це намагаються зробити деякі земельні князьки та деякі депутати Бундестагу. Федеративна Республіка потребує один, максимум два земельних банки. Але чомусь політики з впертістю, вартою кориснішого застосування, домагаються збереження надмірних структур та посад.

Спроби політиків реформувати фінансові ринки виглядають надміру обережними, з огляду на масштаби крахів. Американський президент Обама хоч і надав Федеральному Резерву потужну роль у справі банківського контролю, але посилив хаос у цій справі впровадженням восьми відомств.

Хедж-фонди будуть реорганізовані, але не приборкані. Та чи вдасться таким чином зупинити нестримну заборгованість, набрану через кредитні картки, і зростання ризику дериватів – це питання залишається відкритим. Але не варто через це насміхатися з Обами. Адже в Європі поки що ніхто не зробив навіть цього. І це при тому, що ще недавно європейці намагалися всьому світові продемонструвати зразок того, як виглядає найкраща фінансова система.

Автор: Александер Гаґелюкен [Alexander Hagelüken]
Назва оригіналу: Falsche Hoffnung schadet
Джерело: Süddeutsche Zeitung, 18.06.2009
Зреферував Любко Петренко, Західна аналітична група
Обговорити на форумі