Чому ми бідні? Бо нами правлять дурні!

Достатньо п'ять мудрих людей, щоб керувати державою.
Сулейман І.

Філософія державної стабільності
(шлях перетворення будь-якої держави в супердержаву)

Верхи можуть - низи хочуть
(суть філософії)

Коли верхи не можуть, а низи помічають їх нездатність розв'язувати суспільні задачі і керувати ситуацією, зникає головний фактор стабільності - авторитет влади. Згідно з законами природи пустота має бути заповненою, що призводить до появи різних варіантів розв'язання суспільних задач і, відповідно, центрів майбутньої влади. Найжорстокіший шлях зміни влади - революція. Таким чином, головна причина будь-якої революції, це відсутність при владі достатньої кількості людей, здатних розв'язувати суспільні завдання (причому, чим правильніший новий варіант розв'язання суспільних задач - тим менш жорстокою буде революція і тим менше своїх "дітей" вона пізніше з'їсть).

"Каждый народ достоин того правительства, которое имеет". Ця помилка Карла Маркса вводить в оману вже не одне покоління людей. Прикладами цього можуть бути німці чи корейці. Кожна із половинок цих народів була чи є керованою абсолютно іншою владою. То чому ж все таки верхи не можуть, а низи не хочуть, і чи можна упередити виникнення передреволюційної кризової ситуації?

Причини виникнення кризової ситуації прості до смішного і базуються на звичайному інстинкті самозбереження, який не дозволяє зберігати політичний інтелект верхів із-за відсутності організаційно-правових правил росту їх політичного інтелекту, які є необхідним і достатнім фактором росту політичного інтелекту влади (а якщо точніше, то із-за наявності організаційно-правових правил зниження політичного інтелекту влади).

Під поняттям "політичний інтелект" тут мається на увазі здатність сприймати і оцінювати політичну ситуацію з достатньою широтою, точністю і швидкістю і своєчасно приймати і застосовувати правильне рішення, тобто рішення, яке є вірним розв'язанням політичної ситуації чи суспільної задачі.

Але що ж це за організаційно-правові правила і в чому їх суть?

Для того, щоб забезпечити постійне зростання політичного інтелекту влади, необхідно забезпечити функціонування трьох головних правил росту політичного інтелекту влади, як безперервної системи:

1. Відбір до влади людей з високим політичним інтелектом;
2. Захист людей з високим політичним інтелектом, які знаходяться при владі;
3. Відсторонення від влади тих її представників, політичний інтелект яких знизився.

Якщо в природі відбір проходить в безпосередній боротьбі, то у людей ця боротьба проходить при певних правилах.

Подивимось на те, до чого призводило використання цих правил на деяких відомих прикладах.

Якщо припустити, що серед найбагатших людей певного суспільства є хоч би 1% людей з високим рівнем політичного інтелекту, то держава, в керівництво якої будуть мати доступ тільки найбагатші люди держави, завжди матиме в своєму розпорядженні вірні рішення політичних ситуацій. Досить очевидно, що ці рішення, оскільки вони є вірними, мають достатньо високу ймовірність бути врахованими при прийнятті політичних рішень керівництвом держави. Треба відмітити, що принцип формування влади із найбагатших людей суспільства поєднує в собі в певній мірі всі три основні складові росту політичного інтелекту. І хоча при владі буде дуже малий відсоток людей з високим рівнем політичного інтелекту, все ж цей відсоток завжди буде присутнім, і серед різних варіантів вирішення політичних задач завжди будуть і вірні варіанти. Історія показала, що принцип формування влади із найбагатших людей суспільства не був достатнім, щоб відмінити рабство в Римській імперії, але був достатнім, щоб забезпечити 1000-літню її історію.

Якщо припустити, що серед найосвіченіших людей певного суспільства є навіть 5% людей з високим рівнем політичного інтелекту, то держава, в керівництво якої будуть мати доступ тільки найосвіченіші люди держави, інколи матиме в своєму розпорядженні вірні рішення політичних ситуацій. Справа в тому, що формування влади із найосвіченіших людей суспільства поєднує в собі тільки першу складову росту політичного інтелекту, так як найосвіченість складно визначити та і залежить це визначення від здібностей відбираючого. Тому при владі не завжди будуть люди з високим рівнем політичного інтелекту, а значить серед різних варіантів вирішення політичних задач не завжди будуть вірні варіанти. історія показала, що принцип формування влади із найосвіченіших людей суспільства (дворянства) був достатнім, щоб відмінити кріпацтво в Російській імперії, але не був достатнім, щоб забезпечити 1000-літню її історію.

Треба відмітити, що будь-яке суспільство має надзвичайно низький відсоток людей з високим рівнем політичного інтелекту. В залежності від складності політичної задачі, яку треба вирішувати, цей відсоток може досягати нуля. Якраз цей катастрофічний нуль і призвів до повного фізичного вимирання тих народів, які не знайшли правильних рішень задачі свого самозбереження (і тільки із-за відсутності системи пошуку, вирощування і відбору лідерів, здатних упередити накопичення неправильних рішень, які призвели до утворення невирішуваних задач).

Можна приводити і далі різні приклади застосування чи незастосування тих трьох основних складових росту політичного інтелекту влади чи еліти держави або суспільства, але більше би хотілось подивитись на найбільш досконалі форми існування трьох основних складових росту політичного інтелекту.

Перед початком аналізу відмітимо деякі видимі прояви високого рівня політичного інтелекту влади. Першим є не що інше, як рівень життя керованого владою народу. Другим показником високого рівня політичного інтелекту є стабільність влади протягом достатньо довгого політичного і історичного періоду. Ну, і третім показником високого рівня політичного інтелекту є рівень стосунків даної влади з сусідніми і далекими владами.

Як на мій розсуд, то далі тут треба взяти за зразок для розгляду Сполучені Штати Америки. По всіх трьох критеріях оцінки рівня політичного інтелекту США лідирують в списку держав планети.

1. Відбір до влади людей з високим політичним інтелектом.

Завдяки пропорційній системі виборів всіх рівнів влади і високому прохідному бар'єру для політичних партій вся еліта США розділена на дві частини (люди з високим політичним інтелектом не губляться в непрохідних партіях і не перетворюються в дестабілізуючий фактор нападу на владу, яка невірно вирішує державні задачі, приймаючи до того ж участь у їх вирішенні), кожна із яких відшукує в своїх рядах найліпших, представляючи їх на розгляд всього суспільства. Суспільство, в свою чергу, оцінює ефективність цих пошуків своїм вибором, оцінюючи результати попередньої діяльності представників партій у владних структурах місцевих рівнів, програми діяльності на майбутнє, інтелекту окремих представників партій по їх заявах на варіанти вирішення суспільних задач. Пропорційна система виборів виконує ще одну супутну функцію - пошук людей з політичним інтелектом і розвиток їх політичного інтелекту.

Треба відмітити, що суспільні задачі ідентичні задачам природи і їх рішення - це не що інше, як знаходження шляхів реалізації трьох основних інстинктів природи (а відповідно кожної людини і кожного суспільства):

а) інстинкту самозбереження; (для природи - інстинкту самозбереження людини, тварини, і т.д., для суспільства - інстинкту самозбереження суспільних організацій (королівських дворів, профспілок, партій і т.д. в залежності від рівня розвитку суспільства) і проявляється в агресії при наявності перевіреного попереднім досвідом шляху реалізації інстинкту або в неврозі чи стресі при відсутності досвіду його реалізації чи нестачі енергії, необхідної для його реалізації)

б) інстинкту збереження соціуму; (для природи - внутрішньогрупова боротьба за лідерство в формуванні потреб групи, необхідних для збереження групи і особи лідера, для суспільства в формуванні потреб держави, необхідних для збереження держави і лідируючого соціального об'єднання, напр., диктатора із своїм оточенням чи партії)

в) інстинкту збереження виду; (для природи - розмноження для розширення території і умов, необхідних для виживання виду, для суспільства - збільшення кількості держав з подібними політичними системами і подібними політичними цілями чи розширення сфери впливу імперії.

2. Захист людей з високим політичним інтелектом, які знаходяться при владі.

Так як людина з високим політичним інтелектом здатна вирішити політичну задачу правильно, то розв'язана нею задача буде правильною завжди, але не завжди правильне рішення відповідає інтересам кожної людини. Для того, щоб відстояти правильне рішення, має бути певна структура, яка має бути зацікавленою в підтримці правильного вирішення політичної задачі. Найбільш ефективно цю функцію виконує суд присяжних. Адже кожна людина чи організація, чиї інтереси зачеплені, буде проявляти агресію (погрози, підкупи і інше) для захисту своїх інтересів. В США функцію захисту правильного рішення і, відповідно, людини з високим політичним інтелектом досить успішно виконує суд присяжних. Причому в будь-якому суді, в т.ч. і в суді присяжних, суддя може бути не тільки підкуплений чи заляканий, але навіть діючи згідно закону, буде засуджувати правильне рішення, так як воно може бути протизаконним, і тільки інстинкт самозбереження присяжних може допомогти відстояти правильне рішення. Крім того, присяжні менш доступні для підкупу чи шантажу.

3. Витіснення з влади тих її представників, політичний інтелект яких знизився.

Інстинкти самозбереження примушують людину боротися за місце під сонцем будь-якими засобами, а так як людина з високим політичним інтелектом не здатна протистояти підлості по своєму визначенню, то проти тих представників влади, політичний інтелект яких знизився, має застосовуватись зовнішня сила. В США цією силою є свобода слова в поєднанні із необхідністю збереження авторитету владної партії. Незважаючи на те, що і в США свобода слова має певні обмеження, все ж вона дозволяє США мати одну із найінтелектуальніших політичних еліт в світі, адже будь-хто, хто часто помиляється, стає найліпшою мішенню (а значить витісняється із влади силою правлячої партії, яка відповідає за рівень інтелекту свого представника своїм майбутнім місцем при владі, або ж стимулюється до самовдосконалення) для тих, хто заробляє собі на життя з допомогою свободи слова.

***

Так як головною задачею політичної еліти є розв'язання політичних задач, а політичні задачі виникають в процесі реалізації основних інстинктів людини і суспільства і мають надзвичайно малий вплив свідомості, особливо суспільної свідомості, на процес їх реалізації, то і вплив політичної еліти на цей процес прямопропорційний політичному інтелекту еліти. Політична еліта взаємодіє з суспільством по тих же правилах, по яких свідомість взаємодіє з підсвідомістю, причому, коли свідомість низька, то балом править підсвідомість. Звідси і очевидність вислову К. Маркса "Каждый народ достоин того правительства, которое имеет". В цьому випадку еліта вирішує не стратегічні політичні задачі, вирішення яких призводить до упередження виникнення складних, навіть невирішувальних, задач, а лиш відслідковує ситуативні, тактичні задачі, часто не встигаючи їх вирішити, часто неправильно їх вирішуючи, чим генерує створення ще більш складних задач, доводячи суспільство (читай підсвідомість) до революції (читай психічного зриву).

Треба відмітити таку особливість сучасного суспільства. Воно є все частіше капіталістичним. Реалізація основних інстинктів людини і суспільства здійснюється при посередництві капіталу. Для реалізації своєї основної мети (продовження свого існування для отримання прибутку) капітал створює і фінансує політичні партії для взаємодії з робочою силою в структурах держави. Тільки завдяки всім трьом основним складовим росту політичного інтелекту влади капітал має можливість мати в своєму розпорядженні партію, дійсно здатну вирішувати стратегічні і тактичні задачі, які виникають при взаємовідносинах робочої сили і капіталу. Ця інформація є надзвичайно важливою для капіталу і його майбутнього, для робочої сили і її рівня вартості (заробітної плати), і нарешті для держави і життя її державних службовців. Розумна політична партія подібна хорошому мастилу між двома об'єктами, що труться, і від її політичного інтелекту залежить, чи будуть нагріватися від тертя ці два об'єкти до червоного чи помаранчевого кольору і їх будуть перековувати, поки вони гарячі, чи будуть вічно плавати одне по одному в спокої і гармонії.

***

Що ж до стабільності політичної організації самої влади, то вона залежить від балансу співвідношення трьох головних складових росту політичного інтелекту. Наприклад, якщо влада сконцентрована в руках однієї людини з достатньо високим рівнем політичного інтелекту (частково діє перше правило), здатної відібрати потужну команду і відслідковувати рівень її потужності, то влада буде стабільною до тих пір, поки потужність команди буде нижчою за рівень політичного інтелекту лідера і здатною вирішувати політичні задачі,які виникають в суспільстві (Як в Білорусі чи Росії). Якщо ж занадто розвинута відносно інших свобода слова (тобто третє правило, причому, не стільки воно розвинуто, скільки нерозвинуті перші два правила) - треба очікувати частих скандалів у самій владі і нападів на свободу слова і її носіїв - журналістів (як в Україні часів Л.Кучми).

Лише розуміння того, що найбільш стабільною формою організації влади буде збалансована форма трикутника із центром в середині цього трикутника, дозволить сформувати такий тип влади, який буде існувати вічно і високоефективно. В кожній із вершин цього трикутника має бути представлена ефективно діюча організаційна структура одного із правил росту політичного інтелекту: виборча комісія із законами про вибори (пропорційні), незалежний суд (присяжних) із законами про захист прав людини, колегія свободи слова (має бути створена в майбутньому згідно розумних правил і з врахуванням прав опозиції) із законами про захист (демократичних) свобод людини. В центрі трикутника знаходиться результат діяльності вершин цього трикутника і об'єкт для спостереження - влада, відібрана для вирішення політичних задач, що виникають в діяльності суспільства і сформована партією - переможницею виборчих перегонів.

Застосування даної схеми на всіх рівнях влади створює умови, при яких до влади будуть приходити люди, здатні розв'язувати всі задачі, які ставить перед суспільством сучасний світ. І тоді втратить свою актуальність фраза "лиш би держава (тобто дурні) не заважала".

На завершення треба відмітити, що і пропорційні вибори, і суд присяжних, і інститут демократичних свобод, все це певні види зворотних зв'язків між правилами росту політичного інтелекту влади і суспільством, яке діє в рамках цих правил. Відсутність одного із правил - це і відсутність одного із зворотних зв'язків, що в історії людей проявлялось в фашизмі, комунізмі, деспотизмі, тиранії, анархії і інших проявах необмеженої влади "видатних" особистостей.

Ця стаття написана для тих, хто ще не зрозумів філософію стабільності влади, але має достатньо інтелекту, щоб її зрозуміти і застосувати в своїх інтересах для збереження і примноження свого капіталу на благо свого народу, як це роблять протягом 200 років два великих капіталістичних об'єднання, що очолюються двома великими сімействами всім відомої супердержави.

Щоб перемагати, треба знати, за що боротись.

Автор: Микола ВОРОНІН
Обговорити на форумі