Зміни себе, або винні не лише політики

В історичній науці віддавна точаться суперечки на тему, хто ж старший, курка чи яйце, підміняючи перше - епохою, суспільством, а друге - конкретною людиною. Кажучи простіше, науковці мають, здається, невирішувану дилему - це суспільство творить героя чи герой - суспільство?

Як приклад, можна говорити про Гітлера - це суспільство дозріло до ідей нацизму і йому просто потрібен був вожак чи ж навпаки - одна людина так впливала на думки і дії всього німецького народу?

Аналізуючи сучасне українське суспільство, я особисто не наважився б твердити: в тому, що відбувається, винні лише окремі еліти. Ці еліти що, з космосу прилетіли? Та ні, просто вони є "найкращими" (?) представниками суспільства, як це не боляче визнавати. Розстріл або й, у легшому варіанті, розпуск парламенту, заміна президента нічого не дадуть - потрібна зміна суспільної свідомості, цінностей, історичної пам'яті тощо.

Ви не згідні? Тоді в мене є до вас кілька запитань. Невже це політики винні в тому, що п'яний водій платить, умовно кажучи, 100 гривень даішникові замість того, щоб заплатити в скарбницю 200 гривень законного штрафу? Невже політики винні в тому, шо цей самий даішник гроші бере? Невже еліту можна звинувачувати в тому, що, їдучи з Коломиї до Івано-Франківська, ми платимо водієві, що стає за першим поворотом, 13 гривень, а не купуємо квиток у касі за 15 гривень? Ми звинувачуємо в недотриманні законів когось, тоді як самі чинимо не інакше. Різниця лише в кількості вкраденого, що, погодьтесь, не має принципового значення - злочин є злочин. Тому не знаю, чи має право т.зв. простий українець, крадучи в держави 2, 5 або 10 гривень, нарікати, що ним правлять продажні депутати? Або чи має право людина, що викидає на вулицю обгортку від морозива, кричати, що в державі немає нормальної влади, яка турбувалася б про чистоту навколишнього середовища?

У жодному разі не хочу зняти цим відповідальність з наших політиків, вони того не заслуговують. Як не заслуговують і того, щоб бути офірними цапами за всі без винятку наші з вами проблеми. А проблеми є, і одна з них - брак будь-яких ознак громадянського суспільства.

Що таке громадянське суспільство? Це коли жителі країни готові робити щось без згоди на те влади, навіть усупереч їй. Це коли люди постійним тиском у вигляді демонстрацій, невиходу на роботу показують, хто в цій країні хазяїн. А що маємо ми після 70-річного правління совєтської влади, яка всіляко придушувала й натяки на таке суспільство? Маємо те, що народ і нині боїться робити що-небудь без участі владоможців.

Я говорю тут про одне - ми, як і будь-яка країна в світі, маємо корумповану владу. Але, на відміну від країн з нормальним типом мислення, українці не вміють тиснути на неї, ось у чому біда. Та ж помаранчева революція - ніщо більше, як одномоментний вияв невдоволення. І тільки. Здавалося, шо достатньо вистояти кілька днів на київському, нехай і прохолодному, майдані - і життя стане кращим. А воно зовсім не так - потрібно мати такий майдан у голові постійно. І давати це зрозуміти тим, хто при владі.

Громадянське суспільство не народиться на рівному місці. Починати треба зі створення різноманітних гуртків, спортивних команд, команд КВК, щоб люди, як то було в Галичині міжвоєнного періоду, відчували, що вони не самі. Тоді, нагадаю, діяльність різних організацій дала фантастичний результат - майже жодна людина не перебувала за межами чи то "Пласту" чи то "Рідної школи", звідки й з'явилися перші партизани - борці з совєтською і гітлерівською арміями.

Закінчуючи, хотів би повернутися до того, з чого починав, себто до жартів про політиків, а також статей, де в одноосібному порядку в усіх гріхах звинувачують когось. Такі опуси роблять для нас з вами ведмежу послугу, оскільки проголошують, що в усіх бідах українців винні кілька десятків чи сотень людей при владі. Направді це далеко не так - винні ми всі. Бо ж не дурні придумали - кожен народ має ту владу, на яку заслуговує. Спочатку має змінитися ментальність, суспільна свідомість, ідентичність народу, з лав якого до влади прийдуть чесні й мудрі люди. Бо виглядає так, що все ж таки не одна людина має змінити 50 мільйонів українців, а якраз навпаки. Це суспільство мусить виховувати свідомих людей, а не свідомі люди мають виховувати суспільство. Принаймні так є в західному світі, куди ми прагнемо потрапити.

Автор: Василь Бойчук, студент-історик
Джерело: "Коломийська правда"
Обговорити на форумі