Планета переживає не одну кризу, а три

На тлі банкрутств, зростання безробіття і браку фінансування на соціальні потреби зелений порядок денний повинен, здавалося б, відійти на задній план. Але цей погляд поверхневий: багато урядів розглядають сучасну ситуацію як шанс зробити свої економіки ефективнішими – і з погляду енергоспоживання, і з погляду пошани до навколишнього середовища.

Мова йде не про слова, а про конкретні дії. На заходи, направлені на підвищення енергетичної та екологічної ефективності, припадає цілком відчутна частина антикризових пакетів – про це свідчить доповідь "Клімат для одужання" [A Climate for Recovery], підготований аналітиками HSBC. Експерти проаналізували стимулюючі заходи 20 держав загальною "вагою" $2,8 трлн, підраховуючи інвестиції в поновлювані джерела енергії, вловлювання парникових газів при спалюванні вуглеводнів на теплоелектростанціях, підвищення енергоефективності будівель, стимулювання виробництва економічних автомобілів, розвиток залізничного транспорту (як альтернативи авіації), розвиток електромереж, управління водними ресурсами і відходами.

Виявилося, що в середньому витрати на ефективність у стимулюючих пакетах склали 15,6%. Рекордсменами виявилися Південна Корея (80%) і Європейська унія (майже 60%). Власті Південної Кореї концентрувалися на управлінні водними ресурсами і відходами (37%), розвитку залізничного транспорту (19%) і енергоефективності будівель (17%). Гроші Європейської унії йдуть на вловлювання парникових газів на теплоелектростанціях (33%) і розвиток електромереж (13%). Росія в огляд HSBC не потрапила (див. нижче).

За абсолютними вкладеннями в ефективність із великим відривом лідирує Китай – з $586 млрд 17% прямують на розвиток залізниць, 12% – на електромережі та 9% – на управління водними ресурсами і відходами. А ось у розвиток поновлюваних джерел енергії найбільше вкладають США – $32,8 млрд. І хоча у відносному виразі це складає всього 4% стимулюючого пакету, розмір цих інвестицій перевищує сумарні аналогічні вкладення інших країн у десятки разів. Майже стільки ж ($30,7 млрд) США вкладають в енергоефективність будівель. Значні вкладення в енергоефективність будівель передбачені в пакетах Японії ($12,4 млрд, 3%) і Німеччини ($10,4 млрд, 10%).

Три кризи

Як справедливо відзначають автори доповіді, планета переживає не одну кризу, а три – кризи економіки, енергетичної безпеки і клімату. Ті економіки, які скерують засоби відразу в три ці сфери, очевидно, опиняться у виграшному становищі. При цьому економічна криза, якою б важкою вона не здавалася в короткостроковій перспективі, якраз дає таку можливість. Важко собі уявити, щоб хтось спеціально зупиняв виробництво затребуваної продукції, щоб технологічно переозброїтися, а ось якщо попиту на продукцію поки немає, то саме час подумати про майбутнє, особливо за державний рахунок.

Схоже, багато урядів це добре розуміють. Найбільша економіка світу після кризи стане абсолютно іншою в частині споживання природних ресурсів (зараз середній американець споживає приблизно в шість разів більше ресурсів, ніж могла б витримати наша планета, якби всі були американцями). Мабуть, найближчими роками слід чекати сплеску розвитку поновлюваних джерел енергії, що достатньо легко реалізовується в цій країні при децентралізованому електропостачанні. А переходу на більш економні автомобілі явно сприятиме банкрутство General Motors і Chrysler, у минулому могутніх лобістів, що всіляко перешкоджали яким-небудь заходам зі зниження викидів парникових газів. Це, зокрема, означає скорочення попиту на енергоносії, що прямо служить завданням виходу з двох інших криз.

Європейська унія, що вкладає значні засоби у вловлювання парникових газів, ймовірно, розраховує за допомогою цієї технології повернутися до активного використання вугілля як палива – зараз це неможливо через непропорційно високі викиди парникових газів порівняно з іншими видами палива. Інвестиції в підвищення енергоефективності будівель у Німеччині приведуть до зниження споживання тепла, причому набагато. Ось приклад із життя: мій друг із цієї країни, що здає в оренду будинок, оскільки сам живе у Швейцарії, вирішив його реконструювати – настав час. Будучи екологом за переконанням і професією, він вирішив, що після реконструкції будинок повинен відповідати найвищим екологічним стандартам. Отримавши готовий проект, він виявив, що споживання тепла після реконструкції знизиться на 70%, води – на 20%, електроенергії – на 40%. Прийшовши в банк за іпотечним кредитом, він дізнався, що держава субсидує іпотечні кредити, якщо реконструкція призводить до підвищення ефективності будівлі. Отримавши іпотечний кредит під 2,5% на рік, він здійснив проект, після чого підвищив орендну плату. Проте орендарі у результаті почали платити в сумі менше, ніж раніше, тому що значно знизилися витрати на тепло, воду і електрику. Відзначимо, що держава при цьому витрачала засоби не платників податків, а компаній, що платять за викиди парникових газів.

З проаналізованих країн слід зазначити Китай, який направляє зелену складову свого стимулюючого пакету на розвиток залізниць, електромереж і управління водними ресурсами і відходами. Насправді може виявитися, що автори доповіді помилково визнали ці засоби зеленими, тому що в Китаї залізниці переважно використовуються для доставки вугілля зі слабо промислово розвинених західних районів на індустріалізований схід. Якщо це дійсно так, то слід чекати різкого збільшення використання вугілля і заодно вирішення завдання забезпечення енергетичної безпеки. Непрямим підтвердженням цього є друга за розміром складова пакету – управління водними ресурсами і відходами. Китай належить до країн, де наслідки зміни клімату позначаються важко, в першу чергу це стосується доступності води, запаси якої неухильно скорочуються. Використання вугілля зробить для Китаю неможливим ухвалення яких-небудь серйозних зобов’язань щодо зниження викидів парникових газів – аж до повного розвалу міжнародних переговорів з даного питання. Внаслідок цього клімат мінятиметься ще швидше, а значить, треба підготуватися хоч на якийсь час, забезпечивши країну водою.

Таким чином, у перспективі 10-15 років можна чекати досягнення піку попиту на нафту і газ із подальшим спадом. З доповіді HSBC явно виходить, що найбільші країни прагнуть одночасно з підтримкою економіки підвищити свою енергетичну безпеку за рахунок розширення використання внутрішніх ресурсів, чи то поновлюваних, чи викопних джерел, а США і Європейська унія при цьому ще й прагнуть запобігти катастрофічним змінам клімату.

Мовчання Росії

Не дивно, що Росія не потрапила до списку аналізованих країн. "Програма антикризових заходів уряду РФ на 2009 р." ні слова не говорить про інвестиції в поновлювані джерела енергії та не припускає такого напряму людської діяльності, як вловлювання парникових газів при спалюванні вуглеводнів на теплоелектростанціях. Підвищення енергоефективності будівель, використання економічних автомобілів і подібні заходи впроваджуватимуться, але відбуватися це буде не за урядовою програмою, а, що називається, "по життю", відповідно до вимог розуму. І займатися цим буде бізнес, якому прийшла пора навчитися рахувати витрати, причому без значущих стимулів з боку держави.

Можливо, уряд "дійсно здійснюватиме свою діяльність, виходячи з семи основних пріоритетів", четвертим з яких зазначене модернізаційне завдання – зміна тієї, що склалася, моделі економічного зростання. Замість нафтового зростання ми повинні перейти до інноваційного. Можна, звичайно, сказати, що це загальні слова, за якими нічого не стоїть, – у програмі цей пріоритет дійсно ніяк не розшифрований і не забезпечений переліком заходів з реалізації. Але проблема російської участі у світовому зеленому русі – політична. Доки на найвищому рівні не буде ухвалено рішення, що скорочення емісії парникових газів не менш важлива частина інноваційної моделі розвитку економіки, ніж, скажімо, нанотехнології, рух не почнеться. А якщо услід за позначенням цього "четвертого основного пріоритету" впроваджуватимуться реальні заходи підтримки – податкові, митні, адміністративні або, страшно сказати, фінансові, то зелені галузі економіки отримають цілком істотні стимули для розвитку.

Автори: Ігорь Чєстін [Игорь Честин] – директор Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) Росії, член Суспільної палати РФ, академік РАПН; Ніколай Іванов [Николай Иванов] – провідний фахівець Інституту енергетики і фінансів
Назва оригіналу: Оздоровление планеты
Джерело: Ведомости: №106 (2376), 11.06.2009
Зреферувала Юлія Павлишин, Західна аналітична група
Обговорити на форумі