Солодко й "Гірко!"

Під час весіль на Прикарпатті замість традиційних горілки, вина чи коньяку щоразу більшої популярності набирають питні меди.

Як приготувати такий напій знають, як правило, пасічники, адже робиться він тільки на основі натурального меду. "Такі напої молодим та гостям на весіллях давали ще наші пращури в часи Київської Русі, - розповідає Костянтин Лецин з Богородчан, Почесний пасічник України.—ще тоді було відомо, що цей хмільний напиток не може шкідливо впливати на здоров’я. Тому й діти родилися здоровими й сильними".

До речі, сьогодні питним медом називають не тільки напій, виготовлений з меду шляхом бродіння, але й різні медові настоянки чи просто горілку, в яку додали продукт бджолярства. Ось і складається неправильне уявлення про питні меди. З давніх-давен цей напій вважався священним сакральним, обрядовим. Секрети його виготовлення були відомі обмеженому колу людей. Хоча при самому процесі варіння були присутні чимало людей. Так мед гуртував громаду. Зліплював у єдності дій і думок.

Також питний мед використовувався під час релігійних обрядів. Та й зараз люди, які визнають РУН-віру, часто послуговуються питними медами при обрядодіяннях, продовжуючи традицію пращурів. У козацькі часи, коли ще не була відома горілка, медоваріння набуло великого значення. Особливо полюбляла його українська, польська та литовська шляхта. Занепадати медоваріння почало у 17 столітті через завезення горілки.

За словами пана Лецина, справжній питний мед виготовити кожен охочий таки не зможе. Щоправда процес буде легшим для тих, хто вміє добре робити вина. Адже все базується на процесі бродіння меду або його розчину на воді. До речі, спирту сюди майже не додають. Води також треба додавати обережно, бо саме це співвідношення впливає на смак, міцність та й навіть вартість напою. Чим більше меду, тим міцнішим та солодшим виходить напій. Найкраще коли на одну частину меду припадає півтори частки води. Такий напій ще називають королівським, бо саме такі меди колись варили для вінценосних осіб. Чим менше меду, тим більше в напої спирту, на який перетворюється фруктоза та глюкоза

Щодо води, то краще для майбутнього напою додавати джерельну, збагачену мінералами. У давнину для питних медів брали воду із чудодійних джерел біля церков та монастирів, де були чудодійні ікони. І це аж ніяк не вважалося гріхом, бо ж напій був природним і чистим. Звісно, бувало, що хтось міг і хильнути зайвого. Але від похмілля не мучився. Та й в монастирях питний мед також часто варили. У Європі й досі існує така традиція.

До напою можна додавати різні прянощі: цинамон, ванілін, пелюстки троянд, м’яту, мигдаль, лимон, апельсинову шкірку, гвоздику, імбир. Пан Костянтин воліє додавати карпатські цілющі трави. Які? Фірмова таємниця. "Щоб приготувати оцей запашний напій, треба мати терпіння, - розповідає прикарпатський пасічник.—воду з медом заливають у бочки, кілька місяців там усе бродить, а потім може від пів то десяти років відстоюватися. Чим довше, тим краще. У середньовіччі найкращими вважалися 50-річні меди. Окрім меду, для прикарпатських молодят пропонують ще медовий чай, бальзам, квас та медвяні вина.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі