Необхідність реставрації коломийського храму провокує міжконфесійний конфлікт

Благовіщенська Церква м.Коломиї належить до найдавніших збережених гуцульських дерев’яних культових споруд України. Проте її нинішній стан викликає в експертів серйозне занепокоєння. Численні комісії визнали його стадією руйнації. До проблеми додається ще міжконфесійне протистояння, яке визріває на цьому тлі.

Відомий дослідник давньої архітектури В. Т. Завада пише, що, "незважаючи на існування двох точок зору щодо дати зведення церкви (1587 р. та XVIII ст.), натурне обстеження головних архітектурно-конструктивних вузлів будівлі дає змогу віднести її будівництво на кінець XVI ст.". За версією дослідника української культури Г. Н. Логвина, першочергово храм був збудований, як тридільна церква, а в ХVIII столітті до неї прибудували ще дві бокові частини, і вона набрала вигляду хрещатого храму.

Зрозуміло, що першочергово храм належав православній громаді, оскільки вірні Львівської та Перемиської єпархій приєднались до унії із Римським престолом тільки через 100 років після собору у Бересті (Перемишль у 1692 р., Львів – у 1700 р.). З цього часу і аж до 1946 року церква Благовіщення належала греко-католицькій громаді міста. Згідно із історичними довідками, при храмі діяло братство Солодкого Серця Христового, яке активно співпрацювало із коломийськими просвітянами, зокрема Миколою Верещинським і Йосафатом Кобринським.

Після т.зв. Львівського собору 1946 року УГКЦ була загнана в підпілля, а в храмі Благовіщення відправу богослужінь припинили.

За словами директора Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім.. Й. Кобринського Ярослави Ткачук, "з 1980 року порушувалося питання про те, що у місті Коломиї, на підставі наукових обстежень, які відбулися в 1968 році під керівництвом академіка Г.Н. Логвина, знаходиться Благовіщенська церква, яка є унікальною пам’яткою гуцульської культової архітектури і яка збереглася із найдавніших часів". "На підставі цього було визначено, що ця споруда потребує охорони і збереження, а також необхідно провести ремонтно-реставраційні роботи. Таким чином, починаючи із 1980 року було проведено реставраційні роботи церкви і каплиці, а також внутрішнього інтер’єру храму, зокрема іконостас XVIII століття. Також було зафіксовано роботи унікальних художників XVIII-ХІХ століття, зокрема майстра Корнила Устияновича", — зазначила директор.

Як один з можливих в умовах атеїстичного режиму способів зберегти пам’ятку, 1983 року у приміщенні храму відкрили музей писанкового розпису. З того часу храм отримав охоронний паспорт та реєстраційний номер — 233. Була встановлена охоронна дошка.

У 1989 році, під час виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви, більшість вірних місцевого храму архистратига Михаїла повернулись в лоно УГКЦ. Однак, на цьому етапі не вдалося уникнути конфлікту, оскільки православні настоятелі відмовились від почергових богослужінь в соборі. Через це храм греко-католики захопили силою. Невеликій православній громаді міста натомість запропонували перейти в дерев’яний храм Благовіщення.

Виконавчий Комітет Коломийської міської ради 9 серпня 1989 року прийняв рішення про передачу "зареєстрованому релігійному об’єднанню Св. Михайлівської Руської Православної Церкви каплиці на кладовищі по вул. Дімітрова (нині Карпатська. — ред.) для використання під приміщення по виконанню церковних треб".

За свідченнями очевидців, під час переговорів із православною громадою досягнули умови, що храм переданий у їхнє користування тільки тимчасово, до часу, коли ними буде побудовано інший, власний. Однак документального підтвердження такої угоди не існує.

Водночас 3 листопада 1989 року директор львівського філіалу інституту "Укрпроектреставрація" І. Р. Могитич надіслав звернення до начальника Управління архітектури та містобудування Івано-Франківського облвиконкому Ходану М.М. та голови виконкому Коломийської міської ради народних депутатів Юзюку М.І. в якому йшлося про те, що: "Враховуючи високу архітектурну цінність пам’ятки, недопустимість жодних переробок як зовнішнього вигляду, так і інтер’єрів, вважаємо за необхідне застерегти Вас від хибних рішень, що потягнуть за собою неминучі переробки споруди". Також директор філіалу наголошує, що передача пам’ятки може бути здійснена тільки на обласному рівні, як це було у випадку з передачею споруди Коломийському музею народного мистецтва Гуцульщини.

Незважаючи на це, 8 лютого 1990 року храм та його внутрішні елементи, серед яких багато речей високомистецької цінності (царські врата XVIII ст., триярусний іконостас XVIII ст. з 27-ма іконами, павук XVIII ст., кивот XVIII ст., скульптури та ін.), передали представникам православної громади Гуцуляку Д.В. та Деркачу М.І.

Отож, на 1990 рік це була єдина православна громада міста Коломиї. З того часу, крім Благовіщенської, у місті Коломия сформувались ще три православні громади, зокрема, збудовано великий Микільсько-Успенський собор з монастирем УПЦ (МП) та дві парафії УПЦ КП.

У 2008 році з ініціативи громадськості міста (товариства "Просвіта", "Союзу Українок" та ін.) та на підставі зібраних 245 підписів греко-католиків, мешканців району, в якому знаходиться церква Благовіщення, правлячий архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ владика Микола (Сімкайло) подав у Коломийську міську раду прохання про повернення храму Благовіщення УГКЦ. Для підтвердження справедливості такого рішення громадськість посилалась на необхідність відновлення "історичного права". Іншим аргументом на користь передачі храму УГКЦ було названо вкрай незадовільний стан пам’ятки, яка перебуває на межі руйнації. А громада УГКЦ зобов’язується відновити її власним коштом.

Поганий стан храму підтверджують фахівці, які спостерігають за його станом. Зокрема, завідувач відділу реставрації Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини, відомий український реставратор, Андрій Лінинський (реставрував пам’ятку в 1980-83 роках), оцінює стан церкви, як "жахливий". В середині притаманний гуцульській архітектурі "зруб" на сьогодні забитий фанерою та пофарбований. Вентиляційні отвори закладені мінеральною ватою. Усе це негативно впливає на стан провітрення приміщення, яке в цьому випадку є вкрай необхідним. Також реставратор звертає увагу на самовільне нефахове втручання у зображення іконостасу, яке є неприпустимим щодо пам’яток мистецтва.

Директор музею – Ярослава Ткачук, розповідає, що неприпустимим було будівництво під дахом храму цегляної котельні, оскільки в таких храмах встановлення опалення є забороненим відразу із кількох причин: порушується мікроклімат храму, створюється пожежонебезпечна ситуація. Іншим фактором, що негативно впливає на стан дерев’яних конструкцій храму, було замащення цементним розчином кам’яної основи церкви Благовіщення.

Численні акти перевірок пам’ятки архітектури національного значення ХVІ ст. (церкви св. Благовіщення та дзвіниця) 2007-2009 років документально засвідчують, що вони "знаходяться в стані руйнації, мають присадкову пропорцію".

Зважаючи на всі ці факти, сесія Коломийської міськради 20 травня 2009 року прийняла рішення "передати Греко-Католицькій Церкві Коломийсько-Чернівецької єпархії пам’ятку архітектури та історії XVI століття церкву Благовіщення, з метою збереження та проведення ремонтно-реставраційних робіт".

Міськрада "рекомендувала Коломийсько-Чернівцецькій єпархії УГКЦ не проводити богослужінь до закінчення ремонтно-реставраційних робіт, які повинні бути проведені за кошти УГКЦ згідно з рекомендаціями ЮНЕСКО".

Також міські депутати зобов’язали виконавчі органи влади підготувати земельну ділянку для православної громади УПЦ (МП), враховуючи побажання священнослужителів та прихожан Православної Церкви з метою спорудження свого храму, а також передбачити у міському бюджеті кошти для виготовлення необхідної документації. Це також підтвердив РІСУ депутат міськради Віталій Вандич, який, окрім іншого, зазначив, що раніше православна громада погоджувалася залишити приміщення пам’ятки архітектури, яке вона має у користуванні, якщо їм виділять ділянку під будівництво власного храму.

Однак єпископ Івано-Франківський і Коломийський УПЦ (МП) Пантелеймон у своєму рапорті Предстоятелю УПЦ Митрополиту Володимиру не згадує факт сприяння міською владою в наданні православній громаді земельної ділянки та коштів на виготовлення проектної документації. Водночас він наголошує на тому, що громада підтримує старовинний храм у належному стані. "Ми не заперечуємо необхідність реставрації цього пам’ятника архітектури, але при цьому не повинні попиратися законні права православних віруючих — громадян України", — говорить православний владика.

Також згідно зі статтею 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", громада, у користуванні якої перебуває історична пам’ятка, зобов’язана укласти із відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Однак, як повідомили РІСУ в відділі музейної роботи і охорони культурної спадщини Управління культури Івано-Франківської облдержадміністрації, громада УПЦ (МП) досі такого договору не уклала.

За словами депутата Коломийської міської ради Віталія Вандича, це свідчить про ігнорування вірними історичної цінності церкви Благовіщення. А пункт 2 статті 24-тої цього ж Закону регламентує використання пам’ятки "у спосіб, що потребує якнайменших змін та доповнень і забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо". "Порушення Закону України "Про охорону культурної спадщини" може слугувати підставою для передачі пам’ятки у власність держави", — зазначила директор Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття Ярослава Ткачук.

Завідуючий реставраційним відділенням Коломийського музею "Гуцульщина" Андрій Лінинський переконаний, що й надалі необхідно буде утриматись від проведення богослужінь у храмі для збереження його стану. Такої ж думки притримується і Ярослава Ткачук та її колеги.

Як повідомили РІСУ у Коломийсько-Чернівецькій єпархії УГКЦ, після реставрації в приміщенні пам’ятки могла би бути розміщена колекція старовинних ікон та церковного начиння. Водночас за участі фахівців храм був би під пильним наглядом з метою його збереження для майбутніх поколінь.

Автор: Анатолій БАБИНСЬКИЙ
Джерело: Релігійно-інформаційна служба України
Обговорити на форумі