Rzeczpospolita: Слабкі політики прагнуть слабкої держави

Нам втовкмачують, що ми не маємо права розраховувати на нашу державу. Так відбувається не тому, що "мала держава" є ефективнішою, а тому, що ідея "малої держави" звільняє політиків від керування, – пише публіцист.

Ось три картинки, які більше говорять нам про нашу державу, ніж грубі соціологічні аналізи. Перша: вже декілька днів ми є свідками товчення води у ступі навколо теми, де повинні відбутися і як проходити урочистості з нагоди 20-ї річниці 4 червня [дати перших напіввільних виборів у Польщі. – Z]. У цьому хаосі символічним здається рішення прем’єра Дональда Туска частину урочистостей перенести до Кракова. Що говорить вона нам про державу? Одне: держава слабка.

Бо що громадянин може думати про уряд і державу, які відмовляються від відзначення річниці в історичному місці тільки тому, що члени профспілки обіцяють демонстрацію? Це очевидне глузування, коли б не те, що уряд Туска – як здається – навмисно хоче продемонструвати слабкість держави. Проте, на таку безпорадну державу навіть поляки, які його не люблять, не дають згоди. Тому погано оцінюють рішення прем’єра.

Друга картинка: Європейська Комісія, а не польський уряд (що теж дає поживу для роздумів) б’є тривогу, що у Польщі триває еміграція молодих, добре освічених та підприємливих людей. З доповіді, наданої Комісією, випливає, що на початку 2008 р. 2,3 мільйона поляків перебували за кордоном довше ніж два місяці. Аж 25,7% із них мають вищу освіту, а треба пам’ятати, що у всьому населенні Польщі це лише 14,7%. "Це вказує на появу явища відтоку мізків", – робить висновок Комісія.

Про що це свідчить? Здібні та пробивні поляки не вірять, що їхня держава в стані використати їхній потенціал. Без жалю залишають, отже, країну, щоб реалізувати свої плани у більш дружніх державах ЄУ.

Третя картинка: брак довіри до держави вимірюється браком довіри до таких установ, як уряд, президент, Сейм. Сьогодні (що свідчить більшість опитувань) понад 50% поляків негативно оцінюють роботу уряду. Ще гірше сприймаємо роботу президента (біля 57%). Найгірше роботу Сейму (біля 65%).

Чи може, отже, дивувати нас те, що поляки не вірять в ефективність своєї держави, якщо – на їхню думку – ключові установи не виконують своїх основних завдань?

Ліва республіка друзів
Економічна та фінансова кризи, що шаленіють зараз, змушують французів, італійців чи американців з надією споглядати у бік своїх держав і урядів. Але не поляків. Уряд Туска, звісно, вмиває руки, тому що знає, що поляки і так небагато очікують від його дій. Аж 84% підприємців вважають, що урядовий антикризовий план – це фікція. Отже, поляк не може вигукнути: "Як тривога, то держава". Вигукне, мабуть: "Як тривога, то до Бога".

Щоб знайти причини, через які поляки не люблять своєї держави, прослідкуємо способи, в які чергові правлячі команди розуміли державу. Ліві сили трактували її як приватну садибу. Це тому афера йшла за аферою. Держава не була метою дій, а засобом досягнення мети, якою була приватизація держави "друзями". Не дивує те, що в державі, яку так розуміли, дійшла справа до афери Лєва Ривіна [йдеться про корупційну пропозицію, зроблену Лєвом Ривіним Адамові Міхніку як головному редактору Gazeta Wyborcza та представникові медіахолдингу Agora, яка полягала у прийнятті лівою більшістю у Сеймі за сприяння уряду зручного для холдингу закону, що дозволив би йому придбати загальнонаціональний телеканал, за певну винагороду і за певними умовами. – Z] майже цілком здмухнула ліві сили з польської політичної сцени.

Але прем’єр Лєшек Міллєр здійснив ще дещо – як "людина лівих сил" цілком їх дискредитував. І не тому, що був апаратчиком з минулого. Його метою – як політика лівих сил – не було будівництво великої, ефективної держави. Майже як расовий ліберал у лівій шкірі, Міллєр просував будівництво "малої держави". Звідси, наприклад, думка запровадження єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб.

Чи може, отже, дивувати, що поляки не вірять у те, що ліві сили збудують сильну та ефективну державу, якщо не тільки не змогли забезпечити громадянам добре функціонуючої системи охорони здоров’я чи громадського транспорту, але й на руїнах неефективної держави творили ще й неоліберальну республіку "друзів"?

Права партія братів Качинських заявляла, що хоче сильної держави. Риторика "Закону і Справедливості", яка говорила про обов’язки держави перед громадянами, принесла йому виборчий успіх у 2005 р. ЗіС, певна річ, думала про сильну державу. Лише силу розуміла дослівно.

Поліцейська держава Качинських
Урядові Ярослава Качинського не залежало на добре працюючій системі охорони здоров’я, добрій шкільній освіті, швидкому будівництві доріг чи конкурентному сільському господарстві. Під сильною державою ЗіС розуміла контроль над силовими відомствами і спецслужбами. Не тільки для того, щоб переслідувати злочинців, але й для того, щоб турбувати політичних опонентів. Політики ЗіС, отже, використовували владу, аби – як колишній міністр юстиції Збігнєв Зьобро – звинувачувати та переслідувати цілі середовища.

Отже, слушно чи ні, поляки почали побоюватися, що ЗіС прагне до встановлення "поліцейської держави". Звідси після видовищного успіху Качинських настала також видовищна виборча поразка у 2007 р.

Чи може дивувати те, що поляки сказали правлінню ЗіС: goodbye [до побачення], якщо бачили, що Качинські використовують державу для політичного реваншу?

"Ні-уряди" Платформи
Нарешті "ні-уряди" Платформи. Команда Туска досконало розіграла небажання поляків "сильної держави", яку будувала ЗіС. Пом’якшила силові відомства. Ба, залишила навіть на посаді голови Центрального антикорупційного бюро функціонера ЗіС Маріуша Каміньського, який під контролем Дональда Туска є лише паперовим тигром. Все тому, що за логікою ГП (Громадянської Платформи) важливими є не так силові відомства, як економічні.

Прем’єр як ліберал за переконаннями не приховує, що не любить "великої держави", а його серцю близька ідея "малої держави", яка зосереджується на двох речах: дотриманні неоліберальних економічних правил і забезпеченні публічного порядку. "Що менше держави, то краще для поляків", – каже Туск.

Прем’єр вважає, що це не він повинен розв’язувати проблеми вивільнюваних суднобудівників чи захищати підприємців, що банкрутують. Все це повинна влаштувати "невидима рука ринку". Отже, дивується, коли робітники стукають до його дверей, коли втрачають роботу. Не розуміє, що підприємці у добу кризи розраховують також на антикризові дії уряду.

Чи може дивуватися, отже, тому, що поляки за правління уряду ГП не очікують від своєї держави багато, тому що усвідомлюють, що вона погана та неефективна?

Ліві сили, але перш за все праві, роблять усе, щоб видресирувати в поляків нелюбов до держави. Більше того, втовкмачують нам, що ми не маємо права розраховувати на нашу державу. Це робиться не тому, що "мала держава" є ефективнішою та справнішою. Це робиться перш за все тому, що ідея "малої держави" звільняє політиків від керування. Що менше держави, – думає сьогодні Туск, – то менше протестувальників перед будинком Ради Міністрів чи під час європейських самітів політиків у Варшаві.

Сильна держава вимагає більшого
Інакше є з "сильною, великою державою". Така держава вимагає від правлячих керівників політичної уяви, креативності та ефективності: від будівництва доріг і дитсадків починаючи, і міжнародною політикою закінчуючи. Вона пов’язана з відповідальністю не лише за утримування громадського порядку, але й за створення нових робочих місць, з ефективною системою охорони здоров’я, з сучасною освітою чи формуванням дружнього простору для підприємництва. Ясно, що таку державу набагато важче побудувати, але одночасно вона прив’язує до себе громадянина. Люди мають відчуття, що їхня особиста доля залежить від долі держави.

На жаль, польським політикам вдалося переконати поляків, що щодо своєї держави вони не повинні мати ані очікувань, ані зобов’язань. Нас переконали, що те, чи ми є багаті чи бідні, здорові чи хворі, мудрі чи дурні, це наша приватна справа.

Проте в час кризи ми починаємо усвідомлювати, що за нинішню кризу відповідальними є ті, хто проголошував необхідність вилучення держави як головного регулятора ринку і як опори екзистенціальної безпеки. Більше того, рецесія, що має власне вдарити по нас – про що міністр фінансів Ростовскі поінформував The Financial Times, оскільки на вітчизняному подвір’ї чути лише оптимізм – може викликати масове звільнення людей компаніями, що банкрутують, а тоді поляки перестануть смажити ГП на повільному вогні та почнуть дивитися в напрямі держави – починаючи керівниками корпорацій, закінчуючи робітниками.

Ця нова ситуація, мабуть, викличе вибух на політичній сцені, нині захопленій ГП і ЗіС. Цю революцію може здійснити політична сила, яка переконає поляків, що знає, як побудувати велику, справну державу. Неоліберальна догма "there is no alternative" вже незабаром може почати стосуватися держави.

Автор: Ярослав Маковскі [Jarosław Makowski], філософ і публіцист
Назва оригіналу: Słabi politycy wolą słabe państwo
Джерело: Rzeczpospolita, 27.05.2009
Зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі