Кулінарно-грибний маршрут

У ці дні на галявинах лісів почали з’являтися перші гриби. Тому любителі тихого полювання й собі збираються за смаколиками. Готують мішки, кошики, відра, великі й маленькі сумки.

У горах до нового грибного сезону треба ще чекати. Родзинкою у цій царині може стати вибраний ще торік мешканцями високогірного села Устеріки Верховинського району грибний маршрут із кулінарним фіналом. Головне віднайти минулорічні та освоїти нові місця. Проте останніх приїжджим знайти у горах важко, адже мешканці навколишніх сіл їх добре охороняють. Василь та Ганна Бельмеги із верховинського села Устеріки вивозять охочих до "тихого" полювання у віддалене буковинське село Серет. Одразу після збору карпатських лісових скарбів устерікська ґаздинька допомагає на місці замаринувати чи засолити гриби за давніми гуцульськими рецептами.

За грибами збираються о пів на п’яту. Саме час вирушати до Серети. Господарі попереджують, що дорога туди далека й нелегка. Крізь вранішню імлу, через ліси, що аж дзвенять від ранкової роси і прохолоди, добираються Бельмеги із туристами УАЗом до Путили. Звідти ще добрий шмат шляху, адже за Серетом до українсько-румунського кордону рукою подати.

"Колись тут була військова частина, багато солдатів, то й ні про яке грибарство й не думали, - розповідає по дорозі поважний ґазда. - Але на початку 1990-их дроти впали, солдатів забрали, і гуцулові легше дихати стало". Наразі у Сереті залишилося зо 20 хат і велика будова відпочинкового комплексу, де хазяйнують багаті чернівчани.

За сміхом, жартами й коломийками час швидко втікає. Виходять біля полонини Діл. Пан Василь воліє залишатися біля дороги та шукати грибів серед густих смерек, але Ганна все ж просить піднятися трохи вище, де є та-а-акі місця, звідки грибів не переносити. Бельмеги кажуть, що це ще не "найгрибніше" місце, бо тут молоді ліси і грибів значно більше, аніж у добре відомих місцях. Проте лісовий урожай цілком залежить від погоди: як буде надворі спека, то й грибів гуцулам не бачити, а як поллє дощик, то готуй мішки.

Тепер справа за ґаздинею. Вона розказує як із цим добром лад дати. Спочатку усе, що принесли з лісу, треба добре оглянути, бо навіть досвідчений грибник може до кошика лісову отруту вкинути. Згодом гриби треба чистити й мити. Робити це краще під протічною джерельною водою два-три рази. А потім півтори години варити у підсоленій воді, вибрати їх й у банки, залити маринадом із перцем, оцтом, лавровим листком і знову варити".

Здавалося б, нічого особливого. Та є у гуцулки "фірмові" рецепти маринування і соління грибів, про які вона воліє мовчати й радніше пригощати вже готовими смаколиками мандрівників та пакувати їм готові торби із дарами Буковини. Ганнуся тільки натякає, що родзинка смачних пряних маринадів і солінь полягає у додаванні карпатських трав. Проте, як справжня горянка, жінка каже, що нікому не видасть кулінарної устерікської таємниці. Нею можна тільки смакувати.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Устеріки для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі