The Economist: Чи Китай завищує свої справжні темпи зростання?

Частина нещодавнього оптимізму на світових ринках ґрунтується на вірі в те, що китайська програма стимулювання піднімає економіку Китаю і що зростання ВВП може наблизитись до запланованої урядом позначки у 8%. Проте, деякі економісти мають підозру, що ці цифри перевищують справжню швидкість зростання економіки і що Пекін рапортуватиме про 8% незалежно від правди. Чи Китай нас дурить?

Економісти давно ставили під сумнів правдивість даних Китаю і загальновизнаним є те, що зростання його ВВП було завищено протягом двох попередніх спадів. У 1998-99 рр., під час фінансової кризи в Азії, ВВП Китаю зріс у середньому на 7,7%, згідно з офіційними даними. Проте, використовуючи альтернативні показники економічної активності, такі як виробництво енергії, авіаподорожі та імпорт, Томас Равскі [Thomas Rawski] з Пітсбурзького університету [University of Pittsburgh] вирахував, що максимальне економічне зростання складало 2%. На думку інших економістів, дані Равскі є занадто песимістичними. Артур Кребер [Arthur Kroeber] із Dragonomics, дослідницької фірми у Пекіні, оцінює зростання ВВП, наприклад у 1998-99 рр. у близько 5%. Верхній графік зіставляє офіційні темпи зростання з оцінкою, зробленою Dragonomics, і недвозначно натякає на те, що могла мати місце певна фальсифікація урядової статистики. Видається, що найбільша корекція була у 1989 році, в рік політичних протестів на площі Тяньаньмень. Офіційно ВВП зріс на 4%; Dragonomics вважає, що він, власне, впав на 1,5%.

Зростання економіки Китаю у першому кварталі цього року навело декого на думку, що уряд знову взявся за старе і розпочав фальсифікацію. Згідно з офіційними даними, ВВП зріс на 6,1% проти першого кварталу минулого року. Втім, виробництво електроенергії у першому кварталі було на 4% нижче, ніж попереднього року: для порівняння, промислове виробництво зросло на 16% за рік порівняно з першим кварталом 2008 року. В минулому ВВП і виробництво електроенергії, загалом, зростали разом, хоча й не завжди паралельно (дивіться нижній графік). Але різниця між цими двома лініями тепер є більшою, ніж будь-коли. Взявши до уваги той факт, що є менша ймовірність того, що статистика виробництва енергії піддавалась фальсифікації, ніж політично важливий ВВП, чи це не є свідченням того, що остання була підправлена?

Можливо, ні. Пол Кейві [Paul Cavey], економіст із Macquarie Securities, стверджує, що розбіжності пояснюються тим фактом, що така енергомістка важка промисловість, як виробництво сталі й алюмінію, винесла головний удар минулорічного спаду. Кейві вирахував, що на металургію припадає 40% зростання споживання електроенергії у 2001-07 рр., але тільки 16% зростання промислового виробництва. Виробництво сталі зменшилося на більше ніж 10% у першому кварталі цього року до четвертого кварталу, отже, нічого дивного, що споживання енергії впало.

Недовіра до показників ВВП змусила Capital Economics, дослідницьку фірму, розташовану в Лондоні, створити власний замінник показника економічної активності, який включає виробництво електроенергії, обсяг внутрішніх вантажних перевезень, вантажопотік у портах, пасажирські перевезення і кількість квадратних метрів, які будуються. Він свідчить про те, що від першого кварталу цього року до першого кварталу попереднього зростання ВВП знизилося тільки до 4%. Проте, він ґрунтується переважно на промисловій активності, і таким чином виключає дві п’ятих економіки, переважно послуги, які зростають швидше.

А ще є дані про урядові податкові надходження. За минулий рік вони впали аж на 10%, порівняно з ривком у 35% на початку 2008 року, що свідчить про те, що прибутки і випуск продукції зменшилися. Але Стівен Ґрін [Stephen Green], економіст із банку Standard Chartered, каже, що показники прибутків були роздуті на початку 2008 року стрімким зростанням податкових надходжень від буму земельних продажів, які відтоді скоротилися. Іншим ймовірним поясненням спотворення є те, що місцева влада, можливо, приховує податкові надходження для того, щоб їх фінансовий стан виглядав гірше і вони змогли отримати більше грошей із Пекіну для фінансування інфраструктурних проектів.

Загалом, Кребер із Dragonomics вважає, що зростання ВВП у першому кварталі 2009 року не було значно завищене. Одна з причин того, чому інші експерти є більш недовірливими, є факт того, що Національне статистичне управління Китаю [National Bureau of Statistics (NBS)] не публікує дані поквартально, як це робиться у розвинених країнах, а зміни ВВП рік проти року дають більший простір для вирівнювання швидкості зростання (наприклад, зростання виробництва за минулі два квартали, ймовірно, таки зупинилося). Для справедливості зазначимо, що багато країн, що розвиваються, роблять так само. Одна з причин полягає у тому, що поправки на сезонні коливання є дуже складними у цих країнах, оскільки зсув від сільського господарства до промислового виробництва з часом змінює модель сезонних коливань, – вважає Кребер.

Зменшуючи вигадку
На тлі всіх нинішніх побоювань, аж до останнього часу всі попередні дані про зростання, оприлюднені Пекіном, постійно виявлялись надто низькими. Досить довго однією із загадок китайських даних було те, що провінції рапортували вищими показниками, ніж центральний уряд – феномен, який пояснюється тим фактом, що з метою отримання підвищення місцеві держслужбовці роздували показники темпів зростання. Втім, дані ВВП у викладі NBS майже завжди переглядалися зі збільшенням цифр. Наприклад, спочатку зростання у 2007 році оцінювали в 11,4%, але у січні цього року його підняли до 13%.

В останні роки, охопивши сферу послуг, NBS покращила свої методи збирання даних. Цього місяця Пекін запровадив нові види покарань для держслужбовців, які фальсифікують статистику. Але справжнім тестом буде те, чи сам уряд готовий оприлюднити політично неприємні, погані новини. Є обнадійливі ознаки того, що він стає все більш відкритим. 14 травня в есе на веб-сайті NBS, Сюй Сяньчунь [Xu Xianchun], заступник директора управління, був на диво відвертим щодо деяких недоліків китайської статистики. Наприклад, Сюй визнав, що цифри роздрібної торгівлі включають деякі закупівлі, здійснені компаніями і урядом, які не повинні враховуватись як споживання. За його оцінкою, споживчі витрати у першому кварталі зросли на 9%, у порівнянні з 15% зростання роздрібної торгівлі.

Автор: Енді Ротман [Andy Rothman], економіст із CLSA
Назва оригіналу: The art of Chinese massage
Джерело: The Economist, 21.05.2009
Зреферував Михайло Мишкало, Західна аналітична група
Обговорити на форумі