20 років тому уперше на Прикарпатті підняли синьо-жовтий прапор

І сталась ця подія у селі Коломийського району з символічною в цьому випадку назвою – Воскресинці. Тоді, 20 років тому, у Воскресинцях відкривали пам’ятник Тарасові Шевченку. Цю небуденну подію Українська Гельсінська спілка обрала місцем для безпрецедентного на той час дійства. До Воскресинців зійшлися і з’їхалися люди з усіх-усюд, тож саме тут судилося воскреснути українському духові. Учора у Воскресинцях відбулись урочистості з участю свідків тих історичних подій.

Згадує Володимир Ковальчук, якому судилося стати героєм тих подій. Він підняв на мітингу синьо-жовтий прапор, не зважаючи на тісне кільце кадебістів:

- Недавно я знайшов свій записник, який вів десь у той час. Перегорнув сторінки, якраз потрапив на запис від 9 травня 1989 року. Того дня мене затримали в Івано-Франківську за те, що почав носити значок із кольорами нашого національного прапора. Пів дня протримали в міліції. Згодом свіжий запис за 14 травня, там так і записано: зробив бомбу в селі Воскресинцях. А запис наступного дня – про те, як мене викликали у партком і ознайомили з листом нібито від воскресинцівської громади, обуреної зірваним мною мітингом з нагоди відкриття пам’ятника Шевченку в їхньому селі. Мені доводили, що під тим листом начебто підписались майже сто мешканців села. Зрозуміло, що той "лист" був фальшивкою. Так тоді працювали спецслужби. За кілька днів на могилі Андрія Чайковського у Коломиї я теж був, виступав, розповів про все, що було у Воскресинцях. А потім змушений був втікати від переслідування…Я не вважаю себе героєм, просто Бог дав мені таку долю. Спілка дала наказ, і я мав його виконати. Звісно, що було страшно. Але

я заплющив очі і підняв прапор над головою. Довкола стояли наші хлопці з дітьми на плечах, прикриваючи мене. Ніколи той день не забуду…

Згадує Роман Гладиш, який тоді працював на радіо "Свобода":

- Коли Українській Гельсінській спілці стало відомо про урочистості у Воскресинцях з нагоди відкриття пам’ятника Шевченку, ми вирішили зробити подарунок тодішній владі. Увечері пошили синьо-жовтий прапор, вранці приїхали до села, нас ще ніхто не встиг продати. Тут були члени "Просвіти", Гельсінської спілки, Іваничук, Оля Бабій… Оточили Володю, кажемо: "давай!". Він заплющив очі і підняв прапор. У ту ж мить людське море захиталося. Бачимо, до Володі рвонули якісь люди у штатському. Ми його оточили, швиденько вийшли із натовпу, сіли в авто Богдана Вальчука і рвонули на Франківськ. А прапор тоді сховав Петро Бабійчук. Ми ж приїхали до обласного центру, випили по 100 грамів, але від хвилювання навіть горілка не брала… Я одразу передав інформацію на радіо "Свобода", і вже на світанку увесь світ знав, що у Воскресинцях уперше на Прикарпатті, а може й на Україні, було піднято наш український національний синьо-жовтий прапор.

Згадує Ольга Бабій, депутат обласної ради:

- Уже виросли діти тих сільмашівських хлопців, які тримали їх на плечах, не даючи кагебістам доступу до Володі Ковальчука. Ми хотіли тоді незалежної України. Тепер маємо, але не усвідомлюємо, що маємо вперше свого українського Президента, який дбає, аби не вивітрилася наша пам'ять. Не випадково саме у Воскресинцях воскрес наш прапор. Не так легко було зберегти цей перший прапор, де він лиш не був з Петром Бабійчуком – і в Америці, і на Соборі Духовної України, і на всіх патріотичних заходах. Саме звідси, вважаю, почався той потужний вал прозріння нашого народу, який увінчався згодом референдумом про незалежність…

На урочистостях мали слово голова райдержадміністрації Михайло Вінтоняк, подружжя Римарів (автори проекту пам’ятника Шевченку), поет Ярослав Ярош. Згодом на сільському стадіоні розгорнулось святкове мистецьке дійство. Над селом витав дух щирого українства, великої народної радості.



Автор: Маґда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі