Злиньте вогнями, гроші карпатські

Із початком чергового туристичного сезону в Карпатах, у гірських селах активізуються шукачі опришківських скарбів.

За переказами вони є чи не у кожному селі. Отож любителі екстріму ретельно збирають усі ці здавалося б побрехеньки та й пробують щастя. Одне з таких місць є у присілку Ямна, що біля Яремче. Тут про них не розповідає хіба що лінивий. Для місцевих мешканців це ще одна нагода привабити туристів, а для приїжджих - кому розвага, а кому й замітки на майбутнє.

"Ми приїхали в Ямну в темну пору та вирішили з дружиною прогулятися після важкої дороги в лісі, подихати гірським повітрям, - розповідає харків’янин Олексій Кліменко. - Раптом у вечірній імлі щось яскраво зблиснуло. Потім згасло. Знову зблиснуло. Місцеві жителі сказали, що хтось по горах "робить цирк" та лякає приїжджих, а старенька пані Палагна, з якою пізніше познайомилася моя дружина, оповіла нам, що то можуть світитися Довбушеві скарби, або закляті гроші Щезника (місцева назва нечистої сили - авт.)".

Звісно, що гість зі Сходу ні в які чудесні скарби не вірить, проте його Леся загорілася ідеєю зібрати друзів та піти пошукати скарби. "Кажуть, що вони чесним людям показуються, а нам гроші на добру справу потрібні, хочемо притулок для тварин у нашому районі організувати", - емоційно російською мовою розповідає пані Кліменко.

"Е, то все байки, - каже житель Ямни Василь Німчук. - Хоча наші ґазди, коли вдудлять пляшку-другу, то одразу йдуть скарби шукати. Якщо ж серйозно, то старі люди вірили, що, коли опришки, відібравши гроші, нікого при цьому не вбили, то це злото й срібло — "чисте". А, коли ж комусь віку вкоротили, то на ті гроші одразу сідав Щезник". Гуцули вірять, що "чисті" гроші далеко в лісі чи біля печери горять з-під землі голубим промінням.

Та не думайте, що так просто ті гроші взяти. Тут треба мати особливі знання. Отож, коли ви зібралися шукати скарби, треба обов’язково мати із собою ніж. Як тільки-но ви побачили вогник, треба на те місце, де стоїш, одразу застромити тесак в землю. Тепер можна не поспішати, бо вогонь горітиме до тих пір, поки той, хто поклав ніж, не вийме його.

Можна спробувати й інший спосіб: до схід сонця на Благовіщеня (7 квітня - авт.) взяти пшениці і ячменю і змолоти в покинутому млині, обертаючи жорна проти сонця. Потім піти на те місце, де нібито скарби закопані й обсипати довкола тією мукою. Незабаром мають проявитися сліди: людські, або телячі, або овечі, або свинячі. Якщо появилися людські - то тікайте чимдуж звідти, бо грошики - "нечисті". А якщо звірині, то треба на тому місці вбити ту тварину, чий слід показався. Як тільки на землю впадуть перші краплі крові, то скарби "вилізуть" на землю.

Усе це не більше, аніж бурхлива гуцульська фантазія, зауважують історики та етнографи з Прикарпатського національного університету імені І.Франка з Івано-Франківська, але спрагла пригод приїжджа молодь, вірить у ці нісенітниці і потім та-а-аке в Карпатах роблять, що волосся дибки стає. Бо ж сприймають всі оповідки за чисту монету.

Тим часом горяни переходять до конкретики. Так, скажімо у селі Космач досі ходить оповідка про якогось приїжджого чоловіка, що знайшов межи скелями скарби. Проте забрати гроші йому так і не вдалося, бо його раптово невідома сила викинула нагору. Та так, що не встиг бідолаха опам’ятатися. Він потім зі страху онімів. А в селі Красноїлля Верховинського району, в одній з частин села, що зветься Вигода, стоїть капличка, збудована Василем Жикаляком за гроші, які він викопав.

Історики ж продовжують стверджувати, що скарбів у Карпатах знайти зараз практично неможливо. Трапляються, щоправда трофеї, і не зовсім безпечні, з минулих воїн. Вони, звісно, мають певну історичну цінність, але заробити і збагатитися на них аж ніяк не можна.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі