The Economist: Паніки немає, лише зневіра

Регіон в цілому може уникнути економічного краху, але кілька країн все ж зіткнулися з болючим та стрімким економічним спадом.

Завдяки поєднанню фортуни та правильних рішень, економічний апокаліпсис, який нависав над Центрально-Східною Європою, схоже, вдалося відвернути. Але запаморочливий дефіцит поточного рахунку, нестримні запозичення в іноземній валюті та непродумана фіскальна політика залишать жахливий спадок для деяких країн. МВФ прогнозує падіння ВВП в середньому на 4,9%, а для деяких країн – ще більше. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) очікує 5,2-відсоткового спаду. Економічний спад, звісно, неприємна річ, але деякі зміни вберегли від найгіршого.

Перша зміна полягала в тому, що аутсайдери нині оцінюють ризик більш холоднокровно та раціонально. Усім колишнім країнам з плановою економікою бракує капіталу. Але, з іншого боку, усі вони різні. Звісно, одним із небагатьох спільних знаменників для двадцяти з хвостиком країн із наліпкою "посткомуністичні" є те, що вони ставлять під сумнів її доречність. Ганити всіх через помилки "перегрітої" Латвії, хаотичної України чи загрузлої у боргах Угорщини немає сенсу. Як і звалювати в одну купу багаті та бідні країни, а також ті, що є членами ЄУ, та ті, що до неї не належать. Валютні режими різні: дві країни належать до єврозони, п’ять країн прив’язали свої валюти до неї, в інших плаваючий курс.

Принаймні досі спекулянти, які розраховували, що заражені ринки в країнах регіону обвалюватимуться один за одним, як кістки в доміно, не мають чим похвалитися, тоді як ті, хто розраховував на інший сценарій, зараз на коні. Фондовий ринок Польщі піднявся на близько 40% від свого найнижчого рівня у лютому, угорський фондовий ринок зріс на 50%, а російський – приблизно на 90%.

Зовнішня допомога також тепер краще координується. Непривітний раніше МВФ співпрацює з Єврокомісією, національними урядами та банками. Якщо раніше його розглядали як кредитора останньої інстанції, то нині він діє превентивно. У травні він відкрив кредитну лінію для Польщі, найбільшої та найміцнішої економіки в регіоні, у розмірі 21 млрд доларів. Це зовсім інше, підкреслюють чиновники, ніж невідкладна допомога Білорусі, Латвії, Угорщині, Румунії, Сербії та Україні.

МВФ також поводиться більш обережно. Україні від початку сказали збалансувати свій бюджет цього року. Зараз МВФ стверджує, що дефіцит у розмірі 4% від ВВП є реалістичним, цього місяця він виділив свій черговий транш [Україні. – Z] у розмірі 2,8 млрд доларів. Співробітники Фонду побоюються вимагати посилення бюджетної дисципліни, що може загострити рецесію. Латвія може отримати дозвіл на те, щоб довести розмір дефіциту до 7% цього року – в обмін на обіцянку насправді досягти 4% у 2010 році.

Третя зміна полягає у тому, що більше допомоги надано західним банкам, які зіткнулися з "безнадійними" позиками, характерними для їхніх клієнтів в Угорщині та країнах Балтії, які позичали у євро чи швейцарських франках. Оскільки зовнішнє кредитування скоротилося, погіршення умов кредитування загрожує навіть платоспроможним позичальникам. Спільна ініціатива ЄБРР, Світового банку та Європейського інвестиційного банку (який зазвичай кредитує лише гарантовані державою інфраструктурні проекти), зібрала 24,5 млрд доларів для банків та інших компаній у регіоні. ЄБРР вклав 432 млн євро (590 млн доларів) у UniCredit – італійський банк, що дуже постраждав у Східній Європі. ЄБРР думає про те, щоб інвестувати у 12 інших західноєвропейських банків. Такі країни, як Швеція, також мають національні програми.

У новому звіті МВФ стверджує, що європейські банки все ще потребують набагато більшої підтримки. Але гроші та гарантії, які вже їм надали, зменшили найбільшу загрозу для регіону: що західні банки могли вийти з цього ринку чи потонути під вантажем своїх кредитних портфелів. Тим часом Центральна Європа, місце розташування багатьох великих автомобільних заводів, виграє від зусиль, які докладають уряди багатих країн, щоб врятувати автомобілебудування. Нейл Шірінг [Neil Shearing], консультант із Capital Economics, вважає, що німецька та інші "металобрухтові" програми, спрямовані на стимулювання продажу нових автомобілів, додадуть цілий 1% до ВВП Словакії, та по 0,5% до ВВП у Чехії та Угорщині.

Найбільше занепокоєння зараз викликає балтійська "трійка", в якій спостерігається найбільш стрімке падіння ВВП. В Естонії дані за перший квартал показують 15,6% спаду в річному обчисленні. Спад у Латвії досяг вражаючих 18%, а в Литві – 12,6%. Монетарна політика цьому не може протидіяти відтоді, як усі три країни прив’язані до євро. І фіскальна політика не пропонує жодного полегшення. Політики проштовхують зменшення витрат, не так для переконування зовнішніх кредиторів, як для того, щоб наблизитись до дефіциту у розмірі 3% ВВП, аби перейти згодом на євро (Естонія сподівається зробити це до 2011 року).

"Криза навіть корисна, якщо може зробити державу більш ефективною", – каже Андрус Ансіп [Andrus Ansip], естонський прем’єр, який зменшив загалом урядові видатки приблизно на 12%. У своїй власній канцелярії він скоротив 5 посад, про що з гордістю розповідає. "Неефективні" витрати будуть скорочені, а необхідні для зростання у майбутньому бюджети буде збережено – наполягає він.

Девальвація досі є значною мірою табу в країнах Балтики. Національні валюти є не лише економічними символами стабільності, але й політичними. Натомість вони сподіваються відновити конкурентоздатність через зниження зарплат та збільшення продуктивності. Така "внутрішня девальвація" можлива теоретично, але незвична (і болісна) на практиці. Це може спрацювати – Латвія зараз має профіцит поточного рахунку через зростання експорту. Аутсайдери налякані рішучістю балтійців, хоча й скептично налаштовані щодо перспектив ефективності таких жертв.

Однак, поки галузі, такі як будівництво, занепадають, інші, такі як альтернативна енергетика, зростають. Ансіп згадує, що Естонія має свою нішу у технологіях вітрової енергетики. У Латвії компанія, що називається Carbon Neutral Biofuels, зібрала 10 млн доларів на будівництво заводу, який переробляє низькосортну деревину на паливні таблетки для голландських електростанцій. Едріен Райлі [Adrian Riley], керівник компанії, каже, що економічна криза є "поверненням до реальності після періоду загострення дурості", коли високі витрати загрожували життєздатності його проекту.

Прибалтика може бути особливим випадком: невелика, відносно добре керована, з гнучкими економіками та приязними сусідами-скандинавами. Важливішою причиною занепокоєння в регіоні є політика. Вуличні протести вже затихли, певне невдоволення франтуватими, корумпованими та некомпетентними політиками, які бездумно розгубили можливості минулого десятиліття, в будь-якому разі є корисним. Але вибори до Європарламенту на початку червня можуть продемонструвати, як виборці реагують на важкі часи.

Урядові кризи не принесли значних змін. Правоцентристська коаліція у Чехії втратила свою більшість у березні в суперечці з впертим президентом Вацлавом Клаусом [Vaclav Klaus]. Але наслідком не став хаос. До виборів, що відбудуться у жовтні, керувати державою буде уряд, очолюваний головою статистичного відомства Яном Фішером [Jan Fischer]. В Угорщині дискредитований прем’єр-міністр від соціалістів Ференц Дьюрчань [Ferenc Gyurcsany] пішов у відставку, запропонувавши на свою посаду економіста Ґордона Байнаі [Gordon Bajnai], який керуватиме урядом до виборів, що відбудуться наступної весни. Він наполягає на значному скороченні витрат, але ВВП може зменшитися на 6% цього року.

Автор: Іван Кристев [Иван Кръстев, Ivan Krastev], болгарський експерт із політики у регіоні
Назва оригіналу: No panic, just gloom
Джерело: The Economist, 14.05.2009
Зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі