Влада минуща - письменник вічний

Національна Спілка письменників України завжди відігравала значну роль у розвитку культури, становленні державності, адже письменники є тими людьми, яким болить несправедливість. Їхні творчі тонкі душі терзає неспокій. Ось тому їхня позиція у більшості випадків є активною та патріотичною. І це не високі слова, а реальність підтверджена історією.

Щоправда останнім часом, на жаль, чимало творчих людей за політизувалося, інші стали писати на замовлення відверту кон’юнктуру. Значення спілки нівелювалося і в зв’язку з діяльність окремих осіб, які мали би бути форпостами у творчому й суспільному житті. Чимало проблем виникло і в обласних спілках. Наразі Івано-Франківська обласна організація, на щастя, не пасе задніх. Про зміни та плани у діяльності спілки сьогодні ми розмовляємо із її новим головою, критиком Євгеном Бараном.

- Пане Євгене не так давно Ви обійняли цю посаду, чи змінилося щось в обласній організації у зв’язку з цим?
- Коли приходить до керівництва нова людина, то зміни — закономірні. Я також не виняток. Отож маю чимало задумів і планів, які хочеться втілити у життя. Насамперед хотілося би змінити стереотип сприйняття СПУ як чогось монолітного і закостенілого.

Оскільки це громадська творча організація, то відповідно повинна би проводитися і така ж робота, яка була би помітна у творчому та культурному житті Івано-Франківська і області. Це акції, семінари, наради із творчою молоддю презентації нових книг, святкування ювілеїв сучасних письменників та тих, які відійшли у вічність, а їхні твори стали загальнонаціональним надбанням.

Особливо хотілося би проводити також і книжкові ярмарки та толоки. Найближчі мали би бути під час проведення покутського фестивалю у Снятині та в Коломиї, на святкуванні дня міста Про це ми вже говорили на одній із зустрічей із головою ОДА Миколою Палійчуком. Отож планів чимало, але настільки їхня реалізація буде ефективна судити не мені. Це вже покаже час.

- А хто ж усе це фінансуватиме письменницькі акції, ймовірно, частину коштів виділить влада?
- Було би добре, якби ми самі могли це зробити, проте письменники не є багатими людьми, особливо ті, які живуть у районах. Тому, звісно, сподіваємося на підтримку влади. Та, буває, що не все так гладко складається із чиновниками. Але ми повинні пам’ятати, що влада завжди тимчасова, а письменники та їхня творчість — вічні.

- Чи маєте фінансову допомогу для видавництва книг?
- В області діє програма підтримки письменників, за якою дають гроші на книгодрукування.

- Але часом друкують не те і не тих письменників, книги яких хотів би бачити читач.
- Не все у нас так погано. Ось, наприклад коли я гостював у херсонських колег і розповів їм про нашу програму, вони були вельми здивовані, бо у них нічого подібно немає. А відносно того, що і кого друкувати за державні кошти, то це вирішує експертна рада, у фаховості якої я наразі не сумніваюся.

Щоправда питання що друкувати підтасовується до певних ювілейних дат, скажімо 100-річчя від дня народження Степана Бандери. А бо ще наш земляк, фотограф Василь Пилип’юк, який мешкає у Львові видає дорогі фотоальбоми про Прикарпаття, але вони презентують нашу область. Та й влада обирає твори на правах того, хто фінансує програму.

На щастя, маємо письменників, за творами яких полюють видавництва і видають за свої кошти. Це й Степан Процюк, Іван Ципердюк, Ольга Слоньовська, Степан Пушик, Михайло Батіг. Мені також пропонують друкуватися, оскільки я займаюся специфічною для літератури справою — критикою. Допомагають і прикарпатські видавці. Ось незабаром за допомогою івано-франківського видавця Юрія Височанського побачить світ антологія української інтернет-поезії.

- Не є таємницею, що в кожній обласній письменницькій організації є протиріччя поколінь. Як із цим на Прикарпатті?
- На щастя, у нас немає естетичних протистоянь. Натомість маємо іншу проблему: середній вік наших письменників — 60 років. Нам треба молодих людей, проте нині не всі молоді і творчі хочуть іти в спілку. Вони ще сповнені юнацького максималізму. Але ж треба пам’ятати, що без компромісу, немає прогресу.

Окрім того, варто було би аби творчі люди були активнішими. Ось із 52 членів нашої спілки, можуть виступити перед читачами, провести вечір і т ін, десь із сімнадцятеро. Зрештою, не кожен із тих, хто може писати, може виступати перед публікою. Це показали минулорічна акція "Письменник іде до людей", що відбулася під патронатом голови ОДА. Під час акції ми їздили по районах та виступали перед жителям містечок та сіл.

- Чи долучалися до вас колеги з районів, чи вони не вельми активні?
- Я би так не сказав. У багатьох районах ми маємо досить активних людей. Ось, скажімо косівське гроно: Богдан Радиш, Дмитро Арсенич, Іван Бойчук. У Коломиї активно працюють Михайло Андрусяк, Микола Васильчук, Василь Рябий, Дмитро Гриньків, Андрій Малащук, у Долині Василь Олійник, який створив та щороку організовує Франкові читання у Лолині. У Калуші маємо Івана Павліху, Василя Ганущака, у Тлумачі творить Михайло Батіг. Так що люди з районів показують також, що вміють працювати.

- Навколо діяльності всеукраїнського керівництва Національної спілки письменників України та поділу майна ходять різні чутки, як на ці справи відреагувала івано-франківська обласна організація?
- Я був єдиний із 25 голів обласних організацій, який підписав відкритого листа Володимиру Яворівському, що ми хочемо знати правду про стан майна спілки, і що з ним відбувається. Цей лист було опубліковано в "Літературній Україні". Ви ж не уявляєте собі які там крутяться суми. Тільки на початок 2003 року майно оцінювалося у п’ять мільярдів (!!!!) гривень. На сьогодні в спілці 1800 членів, і кожен з нас номінально має право на свою частку власності. Так навіть в Івано-Франківську ми маємо будинок, щоправда його би варто поремонтувати, але трохи влада допомагає.

- А як при новому голові Спілки буде проводитися робота із творчою молоддю?
- Зараз у Івано-Франківську маємо дві літстудії: "Натхнення" та студія Галини Петросаняк. Вихованці останньої Наталя Ткачик та Оксана Хопта показали добрі результати, виграли поважні конкурси. А ось наш так званий брусторівський вундеркінд Василь Карпю’к виграв усе, що тільки можна було виграти за цей рік. Незабаром у спілці буде організована зустріч із ним у межах відновлених письменницьких четвергів, що проводитимуться в останній четвер кожного місяця від 16 до 18 години.

- Це якось пов’язано із відомим журналом "Четвер"?
- Зовсім ні, ми вирішили проводити зустрічі по четвергах, бо це оптимальний день в тижні, коли люди можуть кудись вибратися.

- Чи є зараз зміни до прийому у спілку, адже був такий час, що туди приймали ура-патріотів і відвертих графоманів?
- У будь-якій спілці є компромісні варіанти. Проте президія у Києві зі ста чоловік, які подають документи на членство, приймає десь 15. Отож добір став жорсткішим. Із 2003 до 2009 івано-франківська організація рекомендувала у спілку 15літераторів, з них у Києві отримали підтвердження тільки четверо. На жаль, у Киві також гублять документи кандидатур.

- Які ваші побажання творчим людям Прикарпаття?
- Ми готові з ними співпрацювати, можемо допомогти їм самовиразитися. Але коли до спілки хочуть прийти, аби отримати швидкі фінансові дивіденди, то такого у нас немає. Бо ж радість у творчості.

Розмову вела Галина ПЛУГАТОР
Обговорити на форумі