Євробачення: Історія скандалів конкурсу

У вівторок, 12 травня, у Москві відбувся перший півфінал міжнародного пісенного конкурсу Євробачення-2009. Протягом більш ніж піввікової історії конкурсу, він відзначився безліччю скандалів. 2009 рік не став винятком.

У 2009 році від участі в Євробаченні, фінал якого пройде 16 травня в Москві, відмовилася Грузія після того, як пісню "We don't wonna put in" групи "Стефані і 3G" звинуватили у політичному підтексті. Союз мовлення Євробачення не допустив цю пісню до участі в конкурсі - музикантам було запропоновано змінити текст, або замінити пісню. Однак виконавці вирішили зовсім відмовитися від участі в конкурсі.

У Росії гостру критику викликала перемога в національному відборі української співачки Анастасії Приходько, незадовго до цього дискваліфікованої з українського відбору на цей конкурс.

Приходько, що представляє Росію, живе в Києві і приспів конкурсного номера Мамо виконує українською мовою. Правилами конкурсу це не суперечить, але коли співачка перемогла у національному російському відборі, випускниці Фабрики зірок пригадали необережні репліки на національну тему, а її брата Назара звинуватили в націоналізмі.

У 2008 році в травні іспанське телебачення показало документальний фільм, в якому стверджувалося, що перемога іспанки Массіель в Євробаченні 1968 року була організована диктатором Франко для підняття престижу Іспанії. Нібито іспанські чиновники відвідали інші країни-учасниці і купили голоси членів журі, що оцінювали конкурс в той час. За даними авторів фільму, переможцем повинен був стати британець Кліфф Річард з піснею "Congratulations".

У 2008 році фінські організатори Євробачення пригрозили зняти з конкурсу пісню ізраїльської групи "Teapacks Push the button" з-за політичного контексту. В її словах про "божевільних правителя", які "натиснуть на кнопку", легко вгадується натяк на ядерну програму Ірану.

У 2007 році вибухнув скандал навколо пісні Андрія Данилка (Вєрки Сердючки) "Danzing". Російські глядачі звинуватили Данилко в тому, що у фіналі конкурсу він заспівав фразу "Russia Goodbye" замість офіційної версії "Lasha Tumbai".

У 2006 році від участі у фіналі Євробачення в Афінах відмовилася Сербія і Чорногорія, оскільки Сербська і Чорногорська телекомпанії не змогли домовитися про єдиного представника. Роком пізніше і Сербський, і Чорногорський співаки виступали на конкурсі як представники незалежних держав.

У 2005 році на Україні відбірковий конкурс для участі в Євробаченні пройшла група "Гринджоли" з гімном помаранчевої революції "Разом нас багато". На вимогу Європейського союзу мовлення (EBU) їм довелося змінити слова пісні, щоб зробити її менш політизованою.

У 2005 році Ліван відмовився від свого дебюту на конкурсі, оскільки європейські організатори заборонили йому замінити виступ співака з Ізраїлю на місцевому ТБ телереклами. Через пізню відмову телемовну компанію Лівану було оштрафовано.

У 1978 році перемога ізраїльського виконавця Ізхара Коена на Євробаченні в Парижі стала повною несподіванкою для Йорданії. Телебачення країни замість виступу ізраїльтянина показували букет квітів. Коли під час підрахунку голосів стало ясно, що він може виграти конкурс, трансляцію взагалі перервали нібито з технічних причин. На наступний день в йорданських ЗМІ повідомили, що переможцем став представник Бельгії, який в реальності зайняв друге місце.

У 1975 році Туреччина відмовилася їхати на конкурс в Єрусалим, поступившись тиску з боку арабських країн, які виступали проти участі представника переважно мусульманської країни в конкурсі на території Ізраїлю.

У 1974 році італійський державний канал RAI відмовився транслювати конкурс через пісню італійської учасниці Джільоли Чінкветті. Цензори каналу побоювалися, що композиція може бути сприйнята як пропаганда напередодні референдуму, на якому італійці повинні були висловитися за скасування ( "так") або збереження ( "ні") закону, що дозволяє розлучення. За підсумками референдуму розлучення були остаточно легалізовані.

У 1974 році в Португалії трансляція по радіо пісні португальского учасника Євробачення "E depois do adeu"s стала таємним сигналом для початку "революції гвоздик" - військового перевороту, що привів до повалення режиму диктатури.

У 1969 році Австрія не стала брати участь в конкурсі в Мадриді, оскільки не хотіла надсилати свого виконавця в країну з диктаторський режимом.

У 1964 році під час фіналу в Копенгагені на сцену вискочив чоловік з плакатом "Бойкот Франко та Салазару", що протестував проти участі в конкурсі Іспанії та Португалії, де правили ці диктатори.

Некоректні висловлювання

У 2006 році представниця Ісландії Сильвія Найт привезла на Євробачення в Афіни пісню, що містить лайку. На попередження Європейського союзу мовлення про те, що це порушує правила конкурсу, вона заявила, що буде співати, що хоче. Тем не менше, в півфіналі співачка замінила їх на співзвучніші, але цензурні слова. На щастя організаторів, до фіналу вона не вийшла.

У 2001 році журналіст ВВС Террі Уоган, беззмінно коментувавший Євробачення більше 20 років, образив ведучих конкурсу в Данії. По ходу шоу він неодноразово називав їх "Доктор Смерть" і "Зубна фея". Ця історія потрапила на перші шпальти данських газет, телекомпанія BBC отримала кілька тисяч гнівних послань від датчан і була вимушена принести вибачення. Сам ведучий, відомий на батьківщині своїми саркастичними коментарями, покарання не поніс. Пізніше він жартував, що в Копенгагені йому доведеться ходити з паперовим пакетом на голові, тому що "датчани його ніколи не пробачать".

Відмови від участі

У 1997 році Італія останній раз брала участь в Євробаченні, після чого оголосила йому бойкот, посилаючись на "низький музичний авторитет" конкурсу. У ЗМІ називають різні причини такої поведінки - від невдоволення рідкими перемогами (дві за весь час проведення конкурсу) до низьких телерейтингів і бажання розвивати свій фестиваль в Сан-Ремо.

У 1985 році югославський виконавець не поїхав на фінал в шведський Гетеборг, оскільки день конкурсу збігався з п'ятирічною річницею смерті Тіто.

У 1982 році Франція не стала брати участь у конкурсі, назвавши його втіленням "нісенітниці" і "посередності". На наступний рік вона повернулася з іншим організатором - на зміну телеканалу TF1 прийшов France 2.

У 1976 році Швеція не стала брати участь в Євробаченні в Гаазі з побоювання, що в разі перемоги їй на наступний рік доведеться стати країною-організатором. Країна вже мала конкурс у себе в 1975 році і була не готова організувати ще одне дороге шоу. З огляду на те, що перемогу на Євробаченні 1974 у Бірмінгемі та почеснуий обов'язок виступити хозяйкой їй принесла група "ABBA" з піснею "Waterloo", повторення подібної ситуації було цілком імовірно.

У 1972 році Князівство Монако відмовилося приймати Євробачення, оскільки не знайшло на своїй території підходящого приміщення.

У 1969 році Ліхтенштейн подав заявку на участь у Євробаченні і отримав відмову, оскільки у нього не було своєї телерадіомовної компанії. Друга спроба в 1976 році також завершилася нічим.

У 1960 році Нідерланди, які перемогли на Євробаченні роком раніше, відмовилися приймати конкурс з фінансових причин. Пізніше так само сталося у Франції (у 1963 році), Люксембургу (в 1974 році), Ізраїлю (у 1980 році).

Підрахунок голосів

У 2007 році в країнах Західної Європи розгорнулася кампанія проти блокового голосування, завдяки якому дві третини фіналістів та трійка кращих виконавців на конкурсі в Гельсінкі були представниками країн колишнього СРСР чи Югославії. Такий результат пов'язували з тим, що ці країни-сусіди традиційно ставлять один одному високі бали. Британський публіцист Тим Мур заявив, що "це вже не голосування за пісні, а швидше з'ясування питання про те, скільки у тебе тіточок в Чорногорії". Представник австрійської телекомпанії ORF заявив, що переможця тепер визначає "не якість пісні, а країна походження", через що Австрія вирішила не брати участі в конкурсі в 2008 році. Швейцарська газета Le Temps назвала це явище "молдавським синдромом", а німецька Bild - "східною мафією".

У 2006 році на конкурсі в Афінах перше місце несподівано для всіх зайняла фінська група "Lordi". Представник Росії Діма Білан опинився на другій позиції. Російська сторона звинуватила країни-учасниці конкурсу в протестного голосування та небажання бачити російських виконавців на міжнародній сцені.

В 2002 році газета "Dagbladet" (Норвегія) звинуватила делегації Кіпру, Македонії, Греції, Хорватії, Росії, Мальти і Румунії в нечесній грі на конкурсі. Видання написав, що на Таллинский Євробаченні ці країни домовилися поділитися один з одним високими оцінками.

У 2003 році після фіналу Євробачення в Латвії Перший канал подав у EBU скаргу на Ірландію, де голосування телеглядачів по телефону в останній момент замінили голосуванням національного журі. За твердженням російського телеканалу, зміна процедури вплинуло на результат виступаючої від Росії групи "Тату", зайнявшої в результаті третє місце. EBU відмовився переглянути підсумки конкурсу.

У 1969 році переможцями Євробачення були оголошені відразу чотири учасника - Франція, Нідерланди, Іспанія та Великобританія. Кожна з цих країн набрала у конкурсі по 18 балів. На наступний рік Фінляндія, Норвегія, Швеція та Португалія бойкотували Євробачення в знак протесту проти скандального голосування.

У 1963 році Норвегія не встигла вчасно підрахувати голоси своїх членів журі на Євробаченні в Лондоні і оприлюднила попередні результати. Потім були оприлюднені остаточні дані, які значно відрізнялися від спочатку оголошених.

Порушення правил конкурсу

У 2000 році переможцем Євробачення в Стокгольмі став данський дует "Olsen Brothers". Ветерани сцени на 40 очок випередили 16 річну представницю Росії Алсу, яка вважалася однією з фавориток конкурсу. У своєму виступі данці використовували комп'ютерну обробку голосу, що заборонено правилами конкурсу. Тим не менш, це порушення пройшло непоміченим для організаторів. Спроба російської делегації домогтися дискваліфікації співаків завершилася нічим - EBU не став розглядати скаргу.

У 1999 році Хорватію позбавили 33% набраних очок за використання фонограми з чоловічим бек-вокалом, оскільки всі співаки повинні співати на сцені вживу.

У 1994 році на Євробаченні в Думліні польська співачка Едіти Гурняк, порушуючи правила конкурсу, на репетиції виконала свою композицію "To nie ja" англійською мовою. Польща не була дискваліфікована, оскільки цього вимагали тільки шість країн-учасниць із потрібних правилами тринадцяти.

У 1973 році на Євробаченні в Люксембурзі іспанських виконавців, які виступали з піснею "Eres Tu", звинуватили в плагіаті. Згодом подібні звинувачення висувалися проти Швеції ("Take Me to Your Heaven"), Болгарії ("Lorraine"), Великобританії ("Flying the Flag"), однак всі вони не були підтверджені.

Як повідомлялося, міжнародний пісенний конкурс Євробачення-2009 офіційно відкрився 10 травня в Москві. Вчора, 12 травня, відбувся перший півфінал конкурсу.

Представниця України Світлана Лобода виступить під номером 17 в другому півфіналі 14 травня, а 16 травня у СК Олімпійський відбудеться фінал Євробачення-2009, повідомляє Ter-a-Com .

Обговорити на форумі