"Діти, які граються в політиці" або роздуми над проблемами політичної еліти

Політична еліта в кожній країні відрізняється і має певні особливості, характеристики, цілі, притаманні тільки їй. Щодо України, то остання почала формуватись з часів незалежності і до сьогодення триває цей процес. Звичайно, вона існує, проте елітою назвати "це" важко. Виникає питання – чому? Ну, напевно тому, що всім відомий менталітет українців, наше бажання бути лідерами, досягнення мети будь-якими методами і незважаючи ні на що. Все це зводиться до одного – прагнення бути вище окремим, обраним особам (акцент на слові "обраним"), володіти світом, де простий народ є масою людей, за допомогою яких можна побудувати цю владу, досягнути результату на "липових обіцянках". Не дарма народна мудрість говорить – "терпи козаче, отаманом будеш", в цих словах великий зміст, який можна трактувати по-різному. Саме тому в даній роботі буде йти мова про сучасну політичну еліту. Слово "еліта" походить від французького "elite" – найкраще, вибране. Саме політична еліта формує правила гри в країні, є спонукальною або гальмівною силою стосовно інших еліт, на ній лежить найбільша доля відповідальності за весь соціум [1].

Напевно, тільки мала частка людей заперечить тезу, що українська політична еліта потребує оновлення. До неї належать провідні політичні керівники – глава держави, прем`єр-міністр, спікер, глава Верховного Суду, їх найближче оточення, а також ті, хто обіймає високі посади в законодавчій, виконавчій та судовій гілках влади; не слід забувати про членів парламенту, губернаторів, мерів, лідерів політичних партій, тощо. На сьогоднішній день політика є актуальною, проте більшість людей не так нею захоплюються, скільки критикують, насміхаються. Це навіть і не звучить дивно – в ЗМІ на кожному кроці засуджують політичні події, складають анекдоти, дотепні жарти, афоризми. Зокрема, на шпальтах газети "Рівне вечірнє" був опублікований цікавий вислів, який дійсно підкреслює нинішні події "Вони – діти в політиці. Вони загралися і не помітили, як обробилися по самі вуха…" Хіба ж це еліта? Коли "вони" не можуть поділити між собою крісла, посади, коли влада стала на шляху досягнення мети суспільства, нашої національної ідеї, до якої ми прагнули з давніх-давен? Чи потрібна нам "така еліта"? Кожна людина напевно замислювалася над цими проблемами, особливо тепер, на тлі економічних, політичних, та зрештою соціальних негараздів. Негативна ситуація в першу чергу впливає на населення, хоча за всім цим стоїть політична еліта, яка тримає нас в міцному кулаку і робить не громадян, а маріонеток, якими можна володіти, користуватися і розпоряджатися.

Великі надії з перших років незалежності покладалися на "нову" українську еліту, але вони не змогли знайти консенсусу стосовно шляхів досягнення стратегічної мети. Головним її гаслом було: "спочатку побудуємо незалежну Україну, а потім – займемося економікою, демократією, правами людини" [2]. Виникає питання – чи може бути досягнута незалежність і демократія без закріплення прав людини, без політичного режиму, і врешті – без розумного керівництва. От і ставлення до еліти після таких слів є переважно негативним: за даними соціологічного опитування Центру Разумкова, негативно ставляться до еліти 54% громадян, позитивно – лише 6% [3]. Висновок напевно логічний, "вони не можуть зробити нічого доброго для нас, ми їм не довіряємо" і будемо жити з цим…

Роздумуючи над сучасним станом політичної еліти, напевно немає одностайної думки про те, чи вона реально існує, чи існує між нею якісь спільні інтереси та мета співробітництва. І взагалі чи потрібно її розглядати як провідну ланку держави? Відповідь на ці питання знайти дуже важко, бо "Доки Україна однією ногою буде в Європі, а іншою в Росії, ми так і будемо теліпатись між ногами"[4]. Потрібно кардинально змінити правлячу верхівку, змінити її на освічених, інтелігентних і патріотичних людей, які зможуть управляти державою, зробити крок вперед, до нового життя, до "українського дива". І я вважаю, що спільними зусиллями ми зможемо це зробити, подолати всі негативні тенденції і стати на вищий щабель.

Час вимагає нової еліти, найперше – правлячої, і саме такої, яку підтримують широкі верстви населення. Якщо ж така еліта не сформується, старій залишається жорсткіше експлуатувати співвітчизників, шукаючи при цьому винуватців кризового стану. Таке ми мали, маємо і будемо мати. Слід зауважити слова відомого політичного діяча, спікера ВРУ В. Литвина "Корита ті ж, тільки свині міняються" [5], звісно порівняння досить влучне. І поки в Україні не буде свідомого громадянського суспільства, політичної молоді, яка зможе викоренити ті застарілі пережитки, правила, до тих пір Україні не бачити процвітання політичної еліти "як власних вух". Коли ми акцентуємо увагу на досить низькому рівні української політичної еліти, то згадується цікавий вислів Платона, який застерігав: "Ні для держави, ні для громадян не буде кінця нещастям, доки володарем держави не стане плем’я філософів". Якого рівня "філософи" керують Українською державою – неважко усвідомити…

Література:
1. Чи адекватна сучасна політична еліта?
2. Сучасна політична еліта України, її відмінні риси та особливості формування
3. Політична еліта України: Чи здатна вона виконати свою суспільну місію на сучасному етапі?
4. Афоризми про дипломатію та політику
5. Десять фраз, які змінили Україну

Автор: Людмила РОМАНЮК, tsybulko.com.ua
Обговорити на форумі