Свято покровителя худоби

Шостого травня - свято одного з найшанованіших на Гуцульщині святих Юрія-Георгія, який вважається покровителем худоби. У цей день горяни, дотримуючись прадідівських звичаїв, заворожують худобу від відьом та на майбутнє здоров’я і приплід.

"Свято Юрія дуже давнє, - кажуть етнографи і дослідники Гуцульщини. - Воно, очевидно, має язичницьке коріння і пов’язане із вшануванням бога худоби Велеса, якого пізніше замінив християнський великомученик".

"Святий Юрій, - розповідає настоятель івано-франківського катедрального собору Святого Воскресіння з Івано-Франківська отець Новицький, який сам носить це славне ім’я, - народився у Каппадокії у глибоко релігійній сім’ї. Його батько прийняв мученицьку смерть, коли Юрій ще був дитиною. Підрісши, юнак став римським воїном. Це були часи правління імператора Діоклетіана, який нещадно карав християн. Довідавшись про це, святий Юрій роздав убогим свій маєток, відпустив на волю рабів, прийшов у сенат і відкрито виступив проти замислу імператора.

Діоклетіан, цінуючи мужність і заслуги Юрія, намагався відмовити юнака від християнства. Юнак, звісно, відмовився. Тоді за наказом розгніваного імператора його почали катувати. Але Господь щоразу оздоровлював свого вірного ісповідника. Імператор ще більше озлобився і вигадував нові й нові тортури, аж врешті наказав зарубати його мечем. Згодом у місті Лідді в Палестині збудували храм на честь святого Юрія і перенесли туди мощі святого".

Особливо пишно святкують Юрія у карпатських регіонах. Увечері, перед святом, в кожному дворі розкладають ритуальну юріївську ватру, яка має охоронити худобу від відьом, які в цей час мають велику силу. За переконанням гуцулів, що для того, аби відібрати в корови молоко відьмі варто тільки здоїти чужу корову напередодні Юрія, і намастити краденим молоком вим'я власної худоби, яка в цього часу стане давати в три рази більше надоїв.

Щоб не трапилося лиха, кожен ґазда обсипає подвір’я свяченим маком, а біля стайні розпалює багаття, куди вкидає якнайбільше гілочок колючого глоду. Вважається що цим також можна захистити овець та корів від нечисті. Велику магічну силу мав і попіл із юріївської ватри, який розсівали по пасовиськах, щоби корови і вівці, споживши звідти сіна, "множилися як попіл".

На Бойківщині, щоб повиганяти всіх відьом, спускають з гір вогняні колеса. Місцеві хлопчаки заздалегідь збирають хмиз і зносять на найвищу гору в селі, аби розпалити вогнище. Потім кидають на нього колесо і чекають поки воно запалає. Коли стемніє, колеса штовхають вниз. Дівчат та жінок на гору не пускають.

На світанку люди вирушають збирати росу, яка, за повір’ями, теж має надзвичайно цілющі властивості, особливо вона допомагає при різноманітних очних хворобах. Вмившись свят’юрською росою, господині йдуть до стаєнь та годують худобу посіченими жовтими квітами ("юр’ївками"), а сіно посипають сіллю, яку ще на Благовіщення закопали в мурашник. Вим’я кожної корови і вівці змащують посвяченим на Великдень маслом або салом та дуже ретельно доять, бо стільки здоїш на Юрія, скільки матимеш цілий рік.

У той час, як жінки пораються біля своїх Ласок і Красуль, чоловіки малюють дьогтем хрести на дверях стаєнь. Це ще один додатковий захист від відьом. Після доїння уся сім’я збирається до церкви, де відправляються служби Божі за здоров’я худоби. І дуже дивно буває, коли священник у благальній частині Літургії замість людських імен зачитує Зіронька, Чорнява, Голубаня.

А ще колись на Юрія було прийнято вперше після зимівлі виганяти корову на пасовисько. Але тепер цього звичаю дотримуються не всі й не всюди, бо все залежить від примхливої карпатської погоди. Перед виходом зі стайні кожній корові на роги ставлять вінок. Це обрядове дійство пов’язане з тим, що корову у вінку влітку не зачепить жоден звір. Виганяють худобу посвяченою перед Великоднем вербою. На ворота кладуть "кецку" (дернину з весняними жовтими квітами, куди вставляли вербові гілки), яка стоїть там аж до Івана (7 липня).

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі