Коломийщина: Лісова Зона, або знімальний майданчик фільму-катастрофи

…Колись тут була військова частина. Вузенька бетонка праворуч із центральної дороги до села Турка веде, звиваючись лісом, до перегородженого шлагбаумом колишнього КПП – командно-пропускного пункту. Вірніше, до його залишків: без вікон і дверей ця хатинка справляє враження старого курника, а зовсім не межової точки на кордоні цивільного і військового життя. Йду далі. Судячи з того, що моїм очам відкривається ціла інфраструктура колишнього військового містечка, життя тут справді було цікавим, зі своїми законами і звичаями.

Зліва – велика їдальня, теж без вікон і дверей. В передній частині облаштовано помешкання для охоронця – невідомо що можна охороняти тут, де тільки вітер гуляє між порожніми напівзруйнованими приміщеннями. Враження загалом моторошне: здається, тут пройшовся ядерний смерч. Охоронець, якому, мабуть, осточортіла самотність, охоче розказав, що працює тут вже сім років, коли прийшов, ні вікон, ні дверей у приміщеннях уже не було. Казав, що після розформування військової частини там чим тільки не займались: і чаї розфасовували, і печериці вирощували. Чоловік чухав потилицю і скрушно зітхав: шкода, що такі гарні приміщення пропали, та й не тільки приміщення. Тут було все необхідне для існування окремого поселення: магазин, сімейні гуртожитки, баня, сауна, відкритий басейн, ну і , звісно, штаб, казарми для солдат, гуртожиток для персоналу.

Рухаємось далі. Стає все цікавіше. Ось тут, - розповідає випадковий турист, який забрів сюди у пошуках ностальгійних спогадів про колишні незабутні роки служби в цій частині, - був секретний командний пункт ракетних військ стратегічного призначення. При вході був величезний кольоровий макет усього Прикарпаття, з детальним поясненням, де розташовані стратегічні об’єкти. Потім вузький коридорчик вів у підземелля, де знаходились оперативні приміщення. Цей бункер міг витримати пряме попадання артилерійського снаряда і не тільки. Звідси було прокладено прямий зв'язок із Москвою. І саме звідси мала поступити команда про запуск ракет, які знаходились у зовсім іншому місці.

Після роззброєння існування тутешньої ракетної частини втратило сенс. Частину розформували, техніку повивозили, майно теж знайшло нових господарів. І тільки старі приміщення, звиклі до людських голосів, порожніми більмами вікон тужать за минулим. Чому ж тут не зробили якийсь дитячий відпочинковий заклад, чи дорослий санаторій, адже все необхідне було, - запитую в охоронця, хоча розумію, що він тут знає не набагато більше за мене… Він зізнається, що великою мірою тут дуже псує довколишню природну привабливість костомельний завод, який знаходиться у сусідньому селі. Тож вітер дуже часто приносить сюди просто нестерпні запахи. А ще, пошепки додав чолов’яга, кажуть, що у бункері можуть зберігатися досі високовольтні кабелі, може траплятись навіть радіаційне випромінювання, та й взагалі хто його зна, що ще ховають у собі розгалужені глибоко під землею залишки командного пункту.

Так чи інакше, але єдине, на що може повною мірою згодитись цей лісовий об’єкт – для зйомок крутого фільму-катастрофи. Жодних додаткових декорацій непотрібно…





Автор: Маґда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі