Рицарська слава прикарпатської Богородиці

Останній місяць весни у наших церквах присвячений Богородиці, яка у думках мільйонів людей асоціюється із дівочою чистотою, що поєднується із материнським теплом і добротою. Таким є і травень – із білопінним цвітінням квітів і дерев, теплим сонячним промінням, що зігріває землю, аби в майбутньому вона заколосилася врожаєм. Щодня у церквах протягом місяця відправляються молебні до Діви Марії, матері просять доброї долі своїм дітям, молоді дівчата — гарної пари, старші люди — миру і спокою в родині та в країні.

Про велике вшанування Богоматері в Україні свідчать і численні назви населених пунктів, річок, доріг, урочищ. На Прикарпатті сотні церков, каплиць названих в честь тієї чи іншої події з життя Приснодіви, але місто з іменем Марії тільки одне — Маріампіль, у Галицькому районі. Саме тут, як розповідає виходець з колись містечка, а тапере селища, знаний краєзнавець професор, завідувач кафедри ендокринології Івано-Франківського державного медуніверситету Володимир Боцюрко, колись зберігалася одна з небагатьох чудотворних рицарських ікон Богородиці, перед якою молилися тисячі воїнів перед боєм і отримували перемогу.

Ця давня традиція віддавати себе під опіку Богородиці бере початок ще з перших років офіційного християнства. За історичними документами, першим власником Маріамполя, за указом польського короля Яна ІІІ, став знаний у тогочасній Європі великокоронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський, який прославився численними перемогами над турецько-татарськими військами.

Одного разу, на галицькій землі вельможа потрапив у вороже оточення. Попереду — Дністер, позаду — турецьке військо, перехрестившись, Яблоновський кинувся на коні в бурхливу річку. Швидка течія знесилила коня, і гетьман почав топитися. У розпачі він звернувся до Богородиці та пообіцяв, що коли врятується, закладе на цих стрімких берегах місто і назве на Її честь. За мить кінь ступив на тверду землю. Але майбутньому власнику Маріамполя не довелося будувати місто, він тільки назвав в 1691 році обіцяним іменем королівський подарунок.

Збудувавши там костел, гетьман помістив у ньому, образ Богородиці, який мистецтвознавці гіпотетично приписують пензлю відомого тогочасного художника, Яну Антонію ді Баззі, який був добре знайомий з технікою писання картин Леонардо да Вінчі та Рафаеля. У свої числоенні походи Станіслав Яблоновський завжди брав із собою цей образ із містечка Марії. Тому маріампільську Богородицю стали називати "Гетьманською", "Рицарською" та "Переможницею".

Після військових походів образ було поміщено у придворну каплицю замку. Зображення маріампільської Богоматері стало головним елементом герба містечка. По смерті знаного воєначальника, місто успадкував його син, Ян Каєтан Яблоновський, який переніс образ в головний вівтар дерев'яного парафіяльного костелу Святої Трійці. Тут, у 1733 році місцеві мешканці помітили як Богородиця…плаче. Ікону почали вважати чудотворною. Через чотири роки спеціальна церковна комісія, офіційно визнала образ чудотворним. Слава про Маріямпільську Богородицю поширилася по всій Європі. На відпусти, що відбувалися двічі на рік — другого липня і восьмого вересня у галицьке містечко над Дністром прибували тисячі паломників з усієї Європи.

Перебувши війни, занепади й процвітання, образ богородиці завжди допомагав всім, хто з молитвою звертався до Господа та Пресвятої Діви. На початку XX століття, аби святиню не викрали, чудодійний образ переховували. Відкривали тільки під час великих свят за допомогою спеціального механізму. Наприкінці 1940-их маріампільську Богородицю вивезли до Польщі. Спочатку ікона перебувала у містечку Шлеськ, а потім — у вроцлавському новозбудованому костьолі на П'яску, де вона зберігається і донині. Чудотворний образ переносили до святині чотири єпископи, серед яких був і майбутній Папа Римський, тоді — архієпископ Краківський Кароль Войтила.

Згодом уже визнаний Папою Іван-Павло ІІ спеціальним указом дозволив коронацію маріампільської Богородиці та дав письмове благословення усім, хто вшановуватиме Богородицю з-над Дністра. Завдяки старанням професора Боцюрка у містечку розпочалася будова величної ротонди, де, як переконані місцеві жителі, таки зберігатиметься чудотворний образ. Біля ротонди мають відбуватися міжнародні фестивалі духовної музики.

Але це все великі плани на майбутнє, які, з допомогою Богородиці таки мають здійснитися. А вже зараз на багатьох обійстях мешканців Маріамполя, біліють лілії — квіти Марії, які прикрашають герб і прапор сучасного містечка Богоматері. Як каже голова сільради Леся Шкаврітко, таким чином люди вшановують Богородицю хоча б такими маленькими справами. Адже споглядаючи на квіти, кожен очищується думками та уста самі шепочуть молитву: "Радуйся, Благодатная, Господь з Тобою"…

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі