Ти памятаєш, Коломиє, як він тебе визволяв?

Чим далі від нас дата звільнення Коломиї від нацистської окупації періоду другої світової війни, тим більш буденно дивимось на події більш як 60-річної давності. Але була війна, були люди, які, виконуючи свій обов’язок перед державою, звільняли її від непроханих гостей, від тих, хто прийшов задарма їсти український хліб, а українця заставляв задарма працювати вже не на будовах комунізму, а на велику Німеччину.

Хто були ці люди, які їх біографії?

Про одного з них, Івана Олександровича КУЗОВКОВА, розповідає молодший науковий співробітник музею історії міста Коломия Роман ДЕБЛЮК:

- У біографії Івана КУЗОВКОВА Коломия проходить одним словом, поряд з Чернівцями, Львовом, Перемишлем – брав участь у визволенні цих міст.

Він народився в місті Борисоглібську Воронезької області ще в 1903 році. Закінчив залізничне училище. В армії (звісно, Червоній) з 1923 року. В 1927 році закінчив Військове училище імені ВЦВК, в 1935 році – курси вдосконалення командного складу при Вищій прикордонній школі НКВС. В 1939 році закінчив Військову академію імені М.В.Фрунзе.

Учасник другої світової війни з липня 1941 року. Начальник штабу 32-ї армії (Західний фронт), оборонець Москви. Далі було форсування Дніпра, інші воєнні операції, в ході яких ціною втрат кувалась перемога. І вже 30 жовтня 1943 року за успішне керівництво воєнними з’єднаннями і проявлені при цьому особисту мужність і героїзм генерал-майору Івану КУЗОВКОВУ присвоєно звання Героя Радянського Союзу .

З грудня 1943 року командував 95-м, а потім 106-м стрілецьким корпусом.

У 1944 році брав участь у звільненні Коломиї від німецьких військ, був контужений і направлений на лікування.

Після війни працював заступником начальника Головного управління кадрів МО СРСР. У 1969 році генерал-полковник Іван Олександрович КУЗОВКОВ пішов у відставку. Жив у Москві, займався громадською роботою у ветеранських організаціях. Помер 1989 року.

Почесний громадянин міста Севськ Брянської області і селища Лоєв Гомельської області.

У пріснопам’ятні радянські часи він у Коломию не приїздив. З ним не носились, як з ОГОРОДНІКОВИМ, по школах і селах, де той в подробицях описував піонерам, як вітався з однією бабусею у Печеніжині (вона, бач, так і збереглась до 70-х бабусею!).

Генерал-полковник КУЗОВКОВ просто зберіг у своїй біографії згадку, про те, що воював за місто Коломию в числі інших міст України. Щоб їх жителі відбудували ті міста і знову будували світле майбутнє... в сибірах.

Автор: Маґда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі