Танці як ілюзія ідеального світу

Завтра Міжнародний день танцю відзначається. Він відзначається з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО у день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера, реформатора й теоретика хореографічного мистецтва, що ввійшов в історію як "батько сучасного балету". Кореспондент Коломия ВЕБ Порталу побувала у найбільшій танцювальній школі Прикарпаття – "Кармен".

Танці як життя, у рухах ти не приховаєш своєї суті, ти стаєш немов голий, і це обеззброює. Поневолі губишся від того, що хода зовсім незграбна, виявляється не вмієш володіти своїм тілом, напружуєшся, аби запам’ятати хоч якісь рухи. А головне відволікаєшся від усього на світі…

Танці це не спорт, не намагайтесь поводити себе надто скромно, ви робитимете успіх, якщо будете сміливі, приблизно з такими словами починає перший урок вальсу хореограф центру естетичного виховання "Кармен" Василь Калинчук.

О шостій вечора сюди збігаються мешканці Івано-Франківська, люди різні за віком, професією, поглядами. Об’єднує хіба нестримне бажання танцювати. Очі у чоловіків та жінок блистять, обличчя сяють щирими усмішками і це зважаючи на кінець робочого дня. Цікаво, а що буде далі, можливо усі довкола знають, що я кореспондент і підіграють. Та мої журналістські підозри у мить розвіялись. Ми почали танцювати вальс.

Коли пишеш про щось красиве, то часто бракує слів, бо вони не здатні передати усіх почуттів.

"Танець сей, у якому, як відомо, повертаються і зближуються особи обох статей, потребує належної обережності – щоб не танцювали надто близько одне до одного, це ображало б пристойність", – писав у своїх "Правилах для благородних танців" учитель слобідсько-української гімназії Людвіг Петровський. Ці слова якнайкраще підходять до його величності вальсу.

З танцем по життю. У танцях добре пізнається людина. У центрі естетичного виховання "Кармен" уже колишні випускники навчають початківців. А почалось все десять років тому. Подружжя Калинчуків Василь та Оксана заснували спершу клуб. Вони бажали, аби більше зрілих людей у нашому місті відкрили для себе силу танцю.

“Тоді ми займались у волейбольному залі нафти й газу, хлопців було як завжди більше. Брали до танцю одних, потім інших дівчат, а вони стояли і чекали своєї черги, - пригадує Василь Калинчук – Моя майбутня дружина не погано танцювала, і тому виділялась із натовпу. Ми звісно обирали дівчат, які сподобались".

В Івано-Франківську багато танцювальних шкіл створені подружжями. "Хочемо, щоб всі хто виходить звідси продовжувала танцювати далі. Танці це не відірвано від життя, - продовжує Оксана. - Насправді людині потрібно реалізовуватись. Благо, коли вона зайшла себе. Європейці молодці вони продовжують танцювати у пенсійному віці".

За останній рік Калинчуки багато виступали. Волаціо, Італія - відкритий чемпіонат світу, потім Париж, Франція та кубок Варшави, Польща. На подібні змагання з усього світу з’їжджаються дорослі танцювальні пари. З колишнього СНД зустрічається лише кілька пар. Значна більшість іноземці. Саме вони складають найстаршу вікову групу – сеньйори другої та третьої категорії. Це люди за 45 років. "Навіть 80-річні пари танцюють легко та чудно, - вражено розповідає Василь Калинчук. - Набагато приємніше їхати на подібні змагання у дорослому віці, відчуття інші. Тим більше серйозні танці це – "дорослі танці". Залишаючись тренером ти тупцюєш на місці, треба змагатись. Хороший воїн це – воїн, який воює".

Вік та стать не перешкода. "Кармен" розбиває стереотипи. Сюди запрошують танцювати як малечу, так їхніх батьків. В Україні склалася потужна дитяча бальна школа. Але бальні танці, це танці для зрілих осіб. Часто дорослі через дітей намагаються реалізувати свої втрачені можливості. Трапляється дитина не виправдала очікувань. Наслідок – образа, невдоволення.

"Осі всі подивились різноманітні шоу і давай віддамо на танці свої діток, бо це ж так гарно, - ділиться про викладацький досвід Оксана Калинчук. - Мама приводить дитину на танці, але ж вона сама хоче танцювати. Коли я пропоную її спробувати, часто сміються , соромляться. Люди думають, що дорога для них у танці закрита. Це проблема".

Траплялось, що подружжя, аби зміцнити свої стосунки починали разом танцювати. "Жінка затягує чоловіка, і я завжди кажу учням танець це є відображення життя. Якщо у танці мужчина є ведучий, то воно так і є. Якщо жінка починає брати усе у свої руки – ану йди сюди! Насправді не тому, що вона так танцює, а вона так вже думає і живе, - каже далі Оксана. – Але вона хоче бути жінкою і чоловік розуміє як багато від нього залежить. Він не буде танцювати у спідниці, а вона в штанях".



Автор: Дарка ДОРОШ, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі